Що потрібно знати перед тим, як стати на цвяхи: корисні поради

Що відчуваєш, коли стаєш босими ногами на цвяхи? Не так і боляче, але досить дивно: ніби крізь твоє тіло проходять мільйони мікроголочок. Вони танцюють по судинах і м’язах, викликаючи тремтіння у всьому тілі.

Чому медитація на цвяхах стає все популярнішою у всьому світі й уже “заразила” Україну, я, редакторка проєкту “Здорово”, вирішила з’ясувати на особистому досвіді. А допомогла мені в цьому майстер медитації на цвяхах, майстер НЛП, тета- та енергопрактики, рейки, цигуну Юлія Суворова, передає 1News.

Юлія практикує цвяхостояння вже 2 роки, отримуючи користь та задоволення. Взагалі ця тендітна вродлива дівчина – справжній “міцний горішок”, її духові й гарту позаздрив би сам Брюс Вілліс. Вона пробує власні сили в екстримі давно – стрибає з парашутом, зійшла на 5 найвищих вершин земних континентів.

 

А ще Юлія перетнула Атлантику на вітрильному катамарані, займалася моржуванням і ось прийшла до медитації на цвяхах. Усі ці практики розширюють людську свідомість, розкривають наш потенціал, зазначає Юлія.

Навіщо люди взагалі стають на цвяхи – це новий тренд?

Людина – істота дивна: де ми тільки не шукаємо енергію та сили для саморозвитку, пізнання себе, позбавлення стресу. Або навпаки – той самий адреналіновий кайф, після якого відчуваєш блаженство. Хтось вважає за краще розслаблятися в сауні, а хтось медитує на цвяхах. Наприклад, Тіна Кароль: селебриті прийшла до цієї практики нещодавно й опублікувала відео в TikTok.

 

Зірка усміхається, каже, що вона тільки починає і це досить боляче, але практика більше про прийняття болю як про прийняття себе. Не відстають від співачки й інші українські зірки: наприклад, серед учнів Юлії Суворової – Ірина Галай, рекордсменка України, перша жінка, що піднялася на Еверест та гору К2, Дмитро Дікусар, відомий український танцюрист, учасник шоу “Танці з зірками”, Марися Горобець, українська телеведуча, продюсерка, авторка networking-проєкту Vision Breakfast by Marysya Gorobets, Таянна, популярна українська співачка та авторка пісень.

 

 

Та й сама Юлія, стаючи на цвяхи, видається розслабленою і заспокоєною. Перш ніж повторити такий подвиг, я, звичайно ж, докладно розпитала, звідки взявся тренд медитації на цвяхах.

Практика прийшла до нас від індійських йогів, – каже Юлія. – Цей пристрій із вбитими догори вістрям цвяхами називається дошка садху, розпалюванням внутрішнього вогню вона допомагає усунути страхи і зняти внутрішні обмеження. Медитація на цвяхах відрізняється від інших типів медитації глибинним опрацюванням, прискорює всі процеси в десятки разів, допомагає досягти стану єднання із собою.

Юлії більше подобається версія, що цвяхостояння – це давньослов’янська практика, оскільки подібних, спрямованих на розкриття сили духу, у давніх слов’ян було досить багато. Наприклад, правило.

Що ще відбувається під час медитації на цвяхах?

На стопах у нас 72 тисячі нервових закінчень та проєкцій внутрішніх органів. Що відбувається? За словами Юлії, практика стимулює кровообіг і рух лімфи, збільшується надходження кисню в клітини, виробляються нейропептиди та ендорфіни, знімаються м’язові затиски, тренується навичка розслаблення та концентрації уваги.

Вже після 10 хв стояння змінюється навіть біосклад крові й запускаються процеси регенерації організму. З погляду енергетики – відбувається потужне очищення енергоканалів, – каже Юлія. – За китайською системою вважається, що хвороба утворюється у місцях поганої циркуляції життєвої енергії. Також у процесі відбувається вивільнення психоемоційної енергії. Адже ми “упаковуємо” в тіло дуже багато непрожитих ситуацій, які утворюють блоки в тілі.

Через практику людина вчиться спрямовувати всю цю звільнену енергію на виконання своїх внутрішніх намірів: приплив енергії після медитації на цвяхах можна порівняти із під’єднанням себе до електростанції.

 

І потім у житті все реалізується швидше – оскільки відбуваєтьсявироблення дофаміну, ви щасливі, веселі, перемогли себе і все це переносите у своє повсякденне життя.

Але цвяхи – це ж боляче! Чи страшно стояти на цвяхах?

Практика цвяхостояння декому здається насильством – Юлія на це відповідає, що в ногах лише відчуття, приємні чи неприємні, інтерпретації розуму. Йому найпростіше сказати, що це боляче. Це програми, записані у ньому від народження людини до 7 років. Але саме з реакцією розуму ми працюємо і можемо керувати нею. Багато стародавніх йогівських практик засновано на аскезі, дисципліні та тренуванні духу через управління увагою.

Я спеціально не стала читати відгуки або дивитися відео про медитації на цвяхах – щоб не забивати голову зайвою інформацією та не настроювати себе на чийсь уже здобутий досвід. Хоча, звісно, розуміла, що “масаж” буде ще той.

Але було цікаво, яких ще спеціальних знань чи навичок я не мала. Наприклад, дехто (як я дізналася пізніше, запитавши у своїх друзів) перед тим, як стати на цвяхи, тренувався на аплікаторі Ляпка. І потім практика цвяхостояння пройшла у них на ура.

Володіти спеціальними знаннями, щоб почати практикувати, не потрібно, але обов’язково має бути твердий намір цю практику пройти, – каже Юлія. – Щоб не зійти з цвяхів, має бути розуміння, для чого ви прийшли та стали на них, тобто ви маєте чітко бачити точку, до якої хочете прийти. Обов’язково потрібен провідник – людина, яка введе в практику, допоможе здолати саботаж розуму, підкаже, як дихати, як переводити увагу з болю в ногах на внутрішні відчуття, простежить за вашим фізичним станом.

Практика стояння на цвяхах, як каже вчитель, – швидкісний ліфт для зняття напруги та усунення блоків. Але мене цей ліфт завіз незрозуміло куди: чи то мотивація була не надто сильна, чи то для мого тіла і розуму більше підходять інші практики (я давно практикую медитації, але не з аскези, бо не люблю і не розумію практик, у яких досягнення чогось духовного відбувається через біль).

Юлія зазначає, що практика із цвяхами проходить успішно і підходить людині тоді, коли причин стати на них більше, ніж зійти з них. Це про твердість наміру. Так ось, причини на них ставати особисто у мене, крім редакційного завдання-експерименту, взагалі не було.

 

 

У підсумку я простояла на цвяхах понад 7 хвилин. У перші хвилини справді було досить боляче, а потім починає вібрувати все тіло. Але що в результаті відчувають ті, хто з радістю постійно медитує на цвяхах, я так і не пізнала, тобто нірвани я не досягла. Тому що мене почало нудити, у вухах з’явився свист і ноги буквально підігнулися.

Я не змогла більше стояти і навіть не зістрибнула – впала з дощок садху, як незграбне ведмежа. Здається, якби не підтримка Юлії, я б просто гепнулася на ці цвяхи своєю п’ятою точкою. Потім Юлія принесла дуже смачний чай, і ми продовжили розмову, поки мої ступні “отямлювалися”.

Юлія пояснила, що психіка може вмикати свої захисні механізми через нудоту і непритомність. Так мозок бере все під свій контроль, коли ми зважуємося на новий досвід. Невідоме для рептильного мозку дорівнює небезпечному.

Чи можна поранитися на цвяхах і що, якщо зайва вага?

До Юлії на заняття з медитації на цвяхах частіше приходять жінки та дівчата, а два найпопулярніші питання – “Чи можна поранитися на цвяхах?” і “Що робити, якщо людина важить досить багато?”. Поранитися – нереально, давні йоги все продумали, жодних ушкоджень немає. Незалежно, важите ви 50 кг або 80. Але сліди від цвяхів у вигляді дрібних крапок на шкірі залишаються, хоч і недовго, хвилин 10. Потім поступово минає почервоніння і біль. Як і в будь-якої практики чи процедури, для медитації на цвяхах є протипоказання:

• епілепсія та інші психічні захворювання,
• нервові розлади,
• вагітність,
• хвороби серця.

Юлія рекомендує стояти на цвяхах щодня від 5 до 15 хвилин (але тільки вже підготовленій і навченій людині) або раз на тиждень 30-40 хвилин, входячи в стан глибокого занурення. Сама вона практикує медитацію на цвяхах щотижня 50 хвилин.

Обмежень за віком та вагою немає, тож я не потрапляла до списку людей з протипоказаннями, але мені щось “не зайшло”: дорогою додому з’явилася мігрень, і весь вечір я нездужала. Мій лікар-невролог, який вже майже рік спостерігає мене після перенесеного ковіду (а у мене був сильний саме неврологічний постковідний синдром), сказав, що для таких практик мені ще зарано.

Враховуючи також мій низький больовий поріг (хоча я і протрималася на цвяхах без криків і лайки понад 7 хвилин – так, буває там і таке), я вирішила уточнити щодо протипоказань в експертів, які представляють традиційну доказову медицину.

Думка фізичного терапевта – кому можна на цвяхи

Зцілитися повністю, зняти всі спазми за допомогою стояння на цвяхах не вийде, зазначає фізичний терапевт Данило Якубовський.

Але завдяки відвертанню уваги з однієї проблемної зони (наприклад, біль у шиї) на іншу – тут на біль від стояння босими ногами на цвяхах – можна дійсно відчути полегшення.

Людині будь-яке заняття, яке відвертає її від рутини та болю в м’язах, буде на користь, – каже Данило. – Похід у ресторан із живою музикою, медитація, молитва, улюблений комплекс вправ. Якщо це медитація на цвяхах і людина прийшла по якісь духовні відкриття та досвід, то важливо оцінити, наскільки комфортне це місце, наскільки воно відповідає потребам того, хто прийшов, чи допомагає воно налаштувати емоційне тло. І, звичайно, чи немає протипоказань.

Данило Якубовський зазначає, що це всі захворювання серцево-судинної системи, а також полінейропатії – стан, коли уражена периферична нервова система. Також не радить Данило ставити на цвяхи дітей віком до 16 років, навіть якщо їхнім батькам дуже хочеться. І людям після 50, щоб не погіршити наявні хронічні стани, що є у багатьох в такому віці, також не слід цього робити.

А що робити, якщо боляче – продовжувати стояти на цвяхах?

Обов’язкове правило: якщо заняття викликає сильний біль або дискомфорт, негайно припинити. Біль – природна реакція організму, його треба вміти слухати. Тривале відчуття болю може ввігнати тіло в стан колапсу (зниження тиску, знепритомнення) або ж, навпаки, гіпертонічного кризу – головного болю через спазм м’язів, нападу тахікардії, астми, шоку тощо.

 

Є візуально-аналогова шкала болю. Це суб’єктивна оцінка, але вона допоможе вам зрозуміти свій больовий поріг. Як зазначає Данило, якщо біль від 0 до 5 балів, можете сміливо проходити заняття; все, що вище за ці відчуття, – небажане. Або потрібен суворий контроль компетентного фізичного терапевта, тренера, наставника.

Больовий вплив під час такої практиці спочатку справді сильний. Далі організм може “звикнути” до болю, і ви не відчуватимете його. Це пов’язано з тим, що організм не може тривалий час концентруватися на сторонньому подразнику, в цьому випадку – на болю від цвяхів.

Як приклад – рок-концерт. Спочатку здається, що дуже голосно, за якийсь час уже з’являється відчуття, що нормально. Больове відчуття також залежить від вашої реакції на цей подразник: якщо постійно думати про те, як вам боляче, то менш боляче не стане.

Чи є альтернативи пізнати себе, не стаючи на цвяхи?

Так чи інакше, стати другий раз на цвяхи я не ризикнула, лише пораділа за тих, кому ця практика дійсно допомагає. Моя порада – щонайменше раз спробувати варто, але обов’язково врахуйте всі нюанси та ваші показники здоров’я.

Якщо вас “зачепить”, то можна придбати таку дошку і практикувати вдома. Якщо ж ви хочете навчитися позбавлятися стресу і пізнавати себе без таких екстремальних практик – спробуйте подібні активності.

 

 

Гострий “духовний ефект” у практиці стояння на цвяхах виходить завдяки викиду адреналіну під час короткого стресу, що контролюється, і ефекту новизни, пише в інстаграмі інструктор йоги Вікторія Лапко. Крім цвяхів, поліпшенню рідинного відтоку сприяють усі динамічні вправи на стопи, гомілки, стегна.

 

Усі фізіологічні бенефіти від цвяхів, як бачите, можна отримати, зазначає Вікторія. Але не більше, ніж від інших, більш доступних видів активностей, які дають нам відчуття адреналіну: це тренування в тренажерному залі, біг і навіть читання книг іноземною мовою.

Я для себе вирішила, що поки що від медитацій на цвяхах утримаюся, послухаюсь лікарів. А ось на заняття з йоги прийшла б до Юлії залюбки. А там, дивись, і знову на цвяхи захочеться встати.

Джерело: Сьогодні