Чи можна дітям дивитися “Гру в кальмара” та інші фільми жахів: відповідь психолога

Хіт Netflix, серіал “Гра в кальмара”, що вразив весь світ, став викликати занепокоєння. Тисячі шанувальників по всьому світу копіюють завдання, показані в серіалі. Особливо батьки бояться, що діти імітуватимуть жорстокість шоу.

У різних країнах порушуються питання про заборону трансляції проєкту. Але фанати не тільки чекають продовження серіалу на другий сезон, а й влаштовують спільні перегляди з дітьми.

Наприклад, українська інфлюенсерка Сабіна Мусіна опублікувала пост у своєму Instagram про те, що дозволяє дивитися “Гру в кальмара” своїй 11-річній дочці.

Я дозволю своїй дочці дивитися цей серіал! Дивитися ми будемо разом, щоб я могла контролювати її розуміння ситуації і правильне сприйняття, могла коментувати ті чи інші дії. Чути і бачити її реакцію, – написала Сабіна.

Розібратися в питанні, як фільми жахів можуть вплинути на розвиток дитини, нам допомогла практикуючий психолог з питань дитячої та сімейної психології Тамара Добудогло, розповідає 1News.

Чому серіал “Гра в кальмара” цікавий дітям?

По-перше, те, що стає трендом, автоматично розходиться хвилею обговорення через соцмережі, TikTok, YouTube та ін. Простіше кажучи, у нас немає шансів не почути і не дізнатися про щось. Особливо це стосується дітей, для яких інтернет – велика частина життя.

По-друге, герої серіалу грають в ігри, за змістом схожі на дитячі. Це виглядає легко і зрозуміло.

Практично кожна серія, кожна сцена в серіалі демонструє насильство, як фізичне, так і моральне: каліцтва, кров, вбивства, приниження і т.д.

Величезна кількість сцен насильства в серіалі робить цю кривавість легкою для сприйняття, і швидко знижує чутливість до неї. Простіше кажучи, до 9-ї серії глядач вже не дивується, не шкодує, не сприймає це як щось жахливе.

Психіка адаптується (якщо це доросла психіка з можливістю критики і аналізу) і сприймає це як норму (як для серіалу, але не повсякденного життя).

Дитяча психіка реагує інакше. Вона сприйнятливіша, у неї нижча критичність через менший досвід. Їй складніше розділяти реальність і вигадку. Тобто серіал занадто реалістичний, щоб пам’ятати, що це вигадка.

До того ж, гри в сюжеті прості, зрозумілі і легко повторюються в реальності.

Ще одним акцентом в сюжеті стає безвихідь. Якийсь кут, в який потрапляє людина, де немає вибору. У героїв настільки великі проблеми, труднощі, борги, що допомогти їм може тільки цей шанс.

Це дуже звужує свідомість. Ти ніби стаєш нездатним побачити інші варіанти. Змушений стати заручником обставин і погодитися на те, що є. Ти перестаєш контролювати свій вибір, ситуацію, обставини.

Окрім цього, в серіалі все ж порушуються важливі питання: класова нерівність та різні соціальні проблеми. Але! Та “яскравість” і щільність насильства, яка є в ньому, дуже відволікає глядача.

Так дивитися чи ні?

Давайте начистоту, якщо діти захочуть – подивляться і без дозволу дорослого. Я думаю, що перш ніж дивитися з дітьми серіал, потрібно подивитися його самому. І прийняти обдумане рішення. Бути готовим до питань, коментарів і реакцій з боку дітей.

Тут важливо ще одне – якість наших відносин з дітьми. На мій погляд, цей серіал вкотре нагадує про необхідність створювати якісні відносини з дітьми: безпечні, довірчі, відкриті, в яких можна говорити про все.

Особливо з підлітками. Тією категорією людей, які піддають сумнівам всі існуючі правила і цінності і так сильно прагнуть створювати своє.

Поради перед переглядом серіалу з дітьми:

• Якщо ви плануєте дивитися “Гру в кальмара” разом з дитиною – обговорюйте все. Навіть очевидне.
• Говоріть багато про почуття і переживання від побаченого. Про страхи, про похмурість від лякаючої захопливості, про те, що сподобалося або заінтригувало… про всі різні, двозначні переживання, які можуть виникнути.
• Звісно, аналізуйте і проводьте паралелі з сьогоднішнім життям. З суспільством, існуючими в ньому проблемами, варіантами їх вирішення і вибором, який часто роблять люди. Свідомо чи ні. Насильно чи ні.
• Якщо ви або дитина відчуєте тяжкість (будь-які негативні і складні переживання) – дайте собі опору. Внутрішню і зовнішню. Прийміть те положення тіла, яке допоможе вам максимально відчути заземлення, безпечну реальність. Поговоріть з дитиною про те, як це можна “переварити”, прожити і відпустити.
• Що можна змінити, додати, зберегти в своєму нинішньому житті, щоб відчувати себе щасливим. Хто і що робить нас такими? Яке це відчуття?

Джерело: Сьогодні