До виборів Президента України залишаються лічені дні. 31 березня на виборчих дільницях українці будуть обирати майбутнього Главу держави з 39 кандидатів, однак прізвища більшості з них могли навіть ніколи не чути. Аби познайомити читачів з усіма бажаючими зайняти посаду Президента, ми проаналізували їх передвиборчі програми. Пропонуємо вам ознайомитись з найяскравішими, а подекуди навіть фантастичними, обіцянками, якими «годують» довірливих українців.
Згідно з рейтингами, які наводять соціологічні компанії, п’ятірка кандидатів, що мають найбільше шансів перемогти на виборах, залишається незмінною вже декілька місяців. Лідером уподобань українців є актор Володимир Зеленський. Навіть його феєричні заяви на зустрічі з представниками бізнесу, де він швидше нагадував персонажа Голохвастова, аніж реального кандидата в Президенти, не змогла посунути його з першого місця рейтингів.
А от друге місце з наближенням виборів впевнено посідає діючий глава держави Петро Порошенко. За останні місяці його рейтинг зріс найбільше. На користь йому спрацювали зустрічі з виборцями та роз’яснення реальних досягнень, яких здобула Україна за час його каденції. Окрім того, йому в плюс також працюють популістські обіцянки конкурентів та злагоджена робота правоохоронних органів, які останнім часом викрили величезну піраміду з підкупу виборів на користь Юлії Тимошенко.
Власне рейтинг Тимошенко з осені впав найбільше. Ще у вересні вона була лідером політичних уподобань, а за декілька днів до виборів соціологи зрівнюють її позиції з одним з найбільш проросійських кандидатів – представником «Опозиційної платформи – За життя» Юрієм Бойком.
Аналізуючи програми всіх кандидатів, хочеться одразу зауважити, що в них є багато спільного. Переважна більшість обіцяє підвищення пенсій та заробітних плат, зниження тарифів на комунальні послуги, шлях до Європи та НАТО, а також перехід на страхову медицину і дієву реформу освіти.
Найбільш амбіційні обіцянки відносно доходів українців записав у свою програму представник партії «5.10», бізнесмен Геннадій Балашов. Він зазначає, що його мета – «зробити українців багатими, а Україну Золотою». Отже за його програмою, середня заробітна плата в країні повинна бути 2000 доларів, а пенсія – 500 доларів. При цьому Балашов вважає, що в Україні потрібно ввести вільний розрахунок будь-якою валютою світу: «Кожен зможе розраховуватися будь-якою валютою, не витрачаючи час і не втрачаючи на обміні». Як відомо, подібного немає у жодній країні світу, а захист державної валюти для більшості демократичних країн є одним з пріоритетів банківської політики.
На друге місце по обіцянкам збільшити заробітні плати можна поставити Сергія Капліна. Він пропонує мінімальну зарплату на рівні 10 000 гривен, а пенсію у 5000 гривень. От тільки механізмів, за допомогою яких подібне підвищення можливе, частий гість телеканалу «Інтер» не дає.
Цікаву пропозицію по заробітній платі записав у свою програму представник Народного Руху України Віктор Кривенко. За його розрахунками, українці повинні отримувати не менше 988 доларів на місяць. Чому саме таку суму, а не скажімо, 999 доларів, кандидат не пояснює.
Ви не повірите, але у програмі «найчеснішого» з кандидатів Анатолія Гриценка, який звинувачує всіх і вся у популізмі, також є обіцянка фантастичного збільшення заробітних плат. В його програмі записано, що «середня зарплата в Україні буде понад 700 євро», а це між іншим більше 21 000 гривень. Тобто ця його програмна теза нічим не відрізняється від популістичних заяв того ж Капліна, або Тимошенко.
До речі, якщо не знати заздалегідь, що це програма Анатолія Гриценка, то її цілком можна було б приписати, скажімо Віталію Скоцику. Наприклад, лідер «Громадянської позиції» пише: «Досить Україні пасти задніх. Наша мета – наступити на п’яти лідерам Європи!». В той же час аграрний кандидат Скоцик зазначає наступне: «Україна повинна входити до першої двадцятки країн із найвищим Індексом людського розвитку. Зараз до них належать усі ключові держави Західної Європи та Північної Америки. З часом їхні позиції можуть похитнутися, однак це не повинно впливати на наш результат. Наше місце – на цій вершині». Фактично одна й та ж думка. От тільки Гриценко чомусь вважає себе «єдиним чесним кандидатом від опозиції», а Скоцик подібними епітетами себе не нарікає.
Найбільш «зірковою» беззаперечно можна вважати програму Ігоря Шевченка. Того самого, який шукає дружину з біг-бордів по всій країні та хизується поцупленими з Давосу шапками. Кандидат Шевченко беззаперечно заявляє: «Я вирішив балотуватися в Президенти, тому що найкраще відповідаю вимогам до кандидата на цю посаду». Він перелічує, що вчився у найкращих вищих навчальних закладах світу – Єлі та Гарварді, а також працював у великих корпораціях. І поруч з цим обіцяє, що за його президентства «всі малозабезпечені, бюджетники та заробітчани будуть звільнені від податків». Ймовірно, що вчився він у західних вишах не надто сумлінно, принаймні курс економіки явно прогулював.
Є в програмах кандидатів у Президенти і відверто романтичні обіцянки. Наприклад, Юрій Бойко, який нещодавно літав до Москви на зустріч з прем’єр-міністром країни-агресора, пише: «Вулиці українських міст знову стануть безпечними». Йому вторить кандидат від громадської організації «Влада народу» Олександр Ващенко, який обіцяє «сприяти постійному розширенню простору реальної свободи та життєвих можливостей людини».
Голова Патріотичної партії України Микола Габер, якого у ЗМІ називають одним з технічних кандидатів Юлії Тимошенко, пішов ще далі і говорить, що за його президентства «люди будуть захищені і дихатимуть вільно».
Кандидат Василь Журавльов готовий забезпечити «жорстке припинення анархізму та подолати цифрову нерівність». Що мається на увазі, сказати важко, як і те, з якою метою представник партії «Стабільність», не пожалів 2,5 млн гривень на заставу для участі у виборах Президента. До речі, свою програму Журавльов починає з виправдань, що до стабільності, про яку розповідали Віктор Янукович та Микола Азаров, його партія не має ніякого відношення. Хоча навряд чи подібне порівняння взагалі виникало в когось і без ремарок Журавльова.
Лідер Радикальної партії Олег Ляшко обіцяє українцям «повний холодильник, в якому м’ясо водиться щодня, а не лише на свята». «Щоб вийти на вулицю було не страшно, купити шаурму в кіоску – безпечно для здоров’я», – додає Ляшко. Можливо саме не надто вдала робота над власною програмою зіграла з Ляшком злий жарт. Адже якщо на минулих виборах його підтримка сягала відсотків, якими зараз може похвалитись та ж Тимошенко, то станом на кінець березня в лавах Радикальної партії навіть лунали заклики щодо зняття кандидатури Ляшка з виборів, аби не соромитись.
Чи не найбільше в ініціативах кандидатів у Президенти журналістів 1News вразили загравання з молодим електоратом. Наприклад, Інна Богословська, яка свою заставу для участі у виборах принесла до Центрвиборчкому готівкою у пакеті, пропонує «100% території України покрити системою зв’язку 5G і вище».
Один з найближчих соратників екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі Юрій Дерев’янко взагалі пропонує перетворити Україну на «державу-сервіс з безкоштовним високошвидкісним інтернетом по всій території». А представник Народного Руху Віктор Кривенко обіцяє створити в країні «кібервійська».
Є у програмах кандидатів у Президенти і відверто неочікувані пропозиції, пояснення необхідності яких немає. Наприклад, той же Дерев’янко пропонує утворити на території України ще одну область – Криворізьку. Один з найзапекліших ворогів в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, лікар Ольга Богомолець обіцяє «олігархам – політичну кастрацію». Анатолій Гриценко гарантує «відсутність «черкаського» клану у владі», про який втім мабуть ніхто і не чув. Кандидат Олександр Данилюк пропонує зробити уряд «садівником, що суперечить як ідеям ультра-лібералів з їхнім «урядом як нічним сторожем», так і пост-совків з їхнім «урядом як денним грабіжником»».
Юрій Кармазін, який у 2018 році проголосив себе Гетьманом українського козацтва, одним із своїх пріоритетів називає «зміну текст гімну України». Продовжує його думку Аркадій Корнацький, який пропонує «перейменувати українську державу в Українську Народну Республіку». Їхній колега по виборчій гонці Руслан Ригованов при цьому вважає за необхідне «ввести воєнний стан на всій території України» і при цьому перетворити країну на «провідний міст та центр Тримор’я».
Більшість з кандидатів у Президенти, як і на минулих виборах, хочуть відмінити недоторканність депутатів, Глави держави та суддів. Щоправда, Ольга Богомолець пропонує позбавити представників влади тільки «економічної недоторканності», а Ігор Смєшко хоче «залишити імунітет для Президента тільки на час його повноважень».
Серед 39 кандидатів тільки двоє пропонують ліквідувати посаду Президента України – це екс-очільник Соцпартії Олександр Мороз та Юрій Кармазін. Віталій Купрій в свою чергу пропонує скоротити повноваження Глави держави і парламенту до 4-х років. З якою метою він це ініціює, нинішній нардеп не уточнює.
Єдиним кандидатом, який подав свою програму з величезною кількістю помилок, є Ілля Кива. Він же пропонує найбільш радикальні зміни в країні – «смертну кару для корупціонерів», «повернення Україні ядерного статусу» та «припинення співпраці із зовнішніми кредиторами, зокрема з Міжнародним валютним фондом».
Хочеться зауважити, що популістські та відверто дивні пропозиції містяться у 80% програм кандидатів у Президенти. Якби хоча б половина виборців прочитала ці програми, результати голосування було б вкрай важко спрогнозувати. З огляду на це, гасло діючого президента Петра Порошенка «Думай», з яким він завершує передвиборчу кампанію, як найкраще відповідає тому, що слід зробити виборцю перед виборами. Потрібно добре подумати, кому ми готові довірити державу, хто готовий гідно представляти Україну на міжнародній арені і хто не буде розкидатися безглуздими закликами та ініціативами.
Анна Межова
