Пафосний виступ Байден – П’ять головних висновків для України – 1News

“Наступальний” виступ Джозефа Байдена 15 лютого дуже нагадав його липневі тези якраз перед евакуацією з Афганістану. Звучав він також пафосно, але трохи виправдувально.

Про це пише Ілія Куса на своїй сторінці в Facebook.

Основна ідея сказаного вчора зводилася до наступних тез:

1. США готові і хочуть прагматичного діалогу з РФ, відмовлятися від нього вони не мають наміру. Це “привіт” всім тим, хто вважав, що раз Сполучені Штати і Росія не домовилися в січні в Женеві, то вся ця затія провалилася.

2. На випадок військового загострення у Штатів є план реакції на нього. Правда, він не включає Україну, а “червоні лінії”, які цей план затриггерять, включають лише напад на американських громадян або компанії або повномасштабне вторгнення, яке загрожуватиме безпеці союзників по НАТО.

3. План-відповідь США на “вторгнення” Росії досить обмежений і за останній час не став більше. Це розширені санкції проти російського фінсектору (SWIFT все ще під питанням), обмеження проти “Північного потоку-2”, посилення східного флангу НАТО і збільшення військової допомоги Україні на $ 500 млн. Умова: вторгнення РФ.

1News за темою: “Ядерні” санкції: Чому відключення Росії від SWIFT невигідне самому Заходу?

4. США зробили все за останні 7 років, щоб Україна підготувалася до вторгнення сама і могла себе захищати. Далі – не проблема Штатів, українці повинні воювати самі.

5. США готові до взаємного компромісу з Росією, але не з усіх питань, і тим більше не з фундаментальних і принципових проблем європейської системи безпеки. Ідеальний варіант – домовитися з технічних і менш суттєвих питань, які не будуть Штатам нічого коштувати – це роззброєння, нерозгортання систем озброєння і компроміс по Україні в рамках “Мінська-2” або чогось іншого.

6. Вперше озвучена можливість досягти компромісу з РФ в письмовому вигляді, чого і вимагала Москва в листопаді-грудні 2021 року.

7. Вторгнення РФ ще може відбутися, а значить інформаційно-психологічне накачування продовжиться.

Що з цього всього нам треба зрозуміти.

По-перше, я сподіваюся, що цей виступ остаточно розвалить міф про “стратегічних союзників”, які за всяку ціну будуть нас захищати і розв’язувати наші проблеми, враховуючи всі наші інтереси. Як ми бачимо, це не так, і у всіх є свої інтереси, які ставляться на перше місце. Нам потрібно під це підлаштовуватися.

По-друге, Байден чітко дає зрозуміти, що буде рухатися у своїй логіці, яка виникає з китаєцентричної зовнішньої політики і внутрішньополітичних проблем в США. Україна або приймає цю логіку і підіграє, або відмовляється, але далі буде нарікати на себе.

По-третє, компроміс із РФ реально можливий, це не фантастика. Буде він чи ні, ми розглядаємося сторонами як предмет торгу. Це повинно продемонструвати, що втручання зовнішніх гравців у конфлікт не завжди посилює нашу переговорну позицію, а іноді створює додаткові проблеми.

По-четверте, “вторгнення” РФ залишатиметься головним віртуальним конструктом, за допомогою якого нас схилятимуть до компромісу в рамках “Мінська-2”. Посилюватися цей тиск буде асиметричними діями Росії, яка підіграє нагнітаючому наративу Заходу своїми навчаннями на морі і на суші, завдаючи постійний економічний збиток Україні (закриття неба, блокада портів, відтік капіталу, зменшення інвестицій, психологічний тиск і панічні настрої в суспільстві).

1News за темою: Масштабні військово-морські навчання ВМФ Росії у Чорному морі: Що загрожує Україні

По-п’яте, у США немає цілісної стратегії щодо України, є тактичні кроки, за допомогою яких вони намагаються реагувати на геополітичний виклик Росії, зберігаючи обличчя і уникаючи великих розтрат, які можуть погіршити і без того хитке становище Байдена всередині США, де у нього безліч викликів, які він повинен вирішити до виборів в Конгрес.

Я вважаю, що ніякої трагедії тут немає. Криза з безпекою 2021-2022 років нам прекрасно вказала на наше реальне місце у світі і в грі між великими гравцями, а це дає можливість тверезо поглянути на міжнародні відносини і на нашу зовнішню політику, а також на мотивацію різних зовнішніх сил, їх реальні позиції і проблеми.

Ілія Куса