Скільки Фірташ та інші заробляють на розподілі газу

Газорозподільчі компанії у всьому світі – ідеальні об’єкти для інвестування з метою отримання стабільного прибутку в довгостроковій перспективі.

За умов запровадження в Україні фондового ринку, в газорозподільчі компанії могли б інвестувати недержавні пенсійні фонди. Він не надто прибутковий, але сталий і надійний.

Але в Україні цього немає, бо більшість газорозподільчих компаній була приватизована на сумнівних аукціонах за часів Віктора Януковича.

Монополія Фірташа в розподілі газу

Найбільшим утримувачем операторів газорозподільчих мереж (ГРМ) став Дмитро Фірташ. До його сфери впливу офіційно входять 18 операторів ГРМ, ще декілька контролюються його бізнес-партнерами: Юрієм Бойко, Ігорем Вороніним та Юрієм Величко.

Найбільше пакетів акцій розподільчих компаній Фірташ купив в 2012 році. Облгази, або операторів ГРМ, Фірташ сконцентрував в групі “Регіональна газова компанія” (РГК).

В той час НАК “Нафтогаз України” керував Євген Бакулін – ставленик тодішнього міністра енергетики Юрія Бойко, бізнес-партнера Дмитра Фірташа. Саме “Нафтогаз” управляв операторами ГРМ до того, як вони були приватизовані.

Фірташ скуповував розподільчі компанії для того, щоб побудувати вертикально-інтегрований бізнес.

До 2009 року він контролював поставки газу від російського “Газпрому” в Україну через швейцарську компанію RosUkrEnergo. Половина цього трейдера належала австрійській Centragas Holding AG Фірташа. Інша половина – російському “Газпрому”.

Одночасно з розвитком трейдингу та розподілу газу, Фірташ почав скуповувати потужності по переробці природного газу в аміак, який використовується для виробництва природних добрив.

Азотні заводи Фірташа сконцентровані в компанії Ostchem Holding. Як повідомлялось, в 2010 році олігарх купив “Стірол” у Миколи Янковського. У 2011 році – завод в Сєвєродонецьку у американської Worldwide Chemical LLC, Черкаський “Азот” – у Олександра Ярославського і “Рівнеазот” – у структур Костянтина Жеваго.

Втім, тепер Фірташ не може розвивати свій бізнес. В трейдингу групі компаній Фірташа доводиться на рівних конкурувати з більш потужними гравцями. Такими, як державний НАК “Нафтогаз”, або “Енергетичні ресурси України” (ЕРУ) Андрія Фавоврова.

Виробництво азотних добрив сьогодні в Україні малорентабельне через високу ціну природного газу.

А виручка облгазів залежить від тарифу, встановленого нацкомісію з регулювання енергетики (НКРЕКП).

В Асоціації газового ринку, яка лобіює інтереси облгазів запевняють, що на сьогодні тарифи для операторів ГРМ не покривають витрат на утримання газових мереж

В НАК “Нафтогаз України”, навпаки, стверджують, що тариф є рентабельним. За версією керівництва НАК, оператори ГРМ економлять газ, записуючи його на “мертві душі” – неіснуючих споживачів.

Також, по версії НАК, ресурс списується у якості виробничо-технологічних витрат (ВТВ). Нібито облгази витрачають у якості ВТВ набагато менше газу, ніж передбачено нормами, встановленими НКРЕКП.

БізнесЦензор досліджував, які фінансові результати показали оператори ГРМ в 2017 році.

Розподіл власності в розподілі газу

В 2016 році БЦ робив дослідження стосовно власників облгазів. Як вже було вказано, найбільша кількість операторів ГРМ входить в РГК Фірташа. Ще декілька під контролем у Вороніна та Величко.

Бізнесмену Віктору Попову належать доволі крупні “Херсонгаз” та “Кременчукгаз”. Один з найбільших по обсягах оператор – “Одессагаз” – належить одеському бізнесмену Ігорю Учителю.

Інші гравці мають не більше, ніж по одному дрібному оператору.

В 2017 році голова правління НАК “Нафтогаз” Андрій Коболєв повернув під контроль державного монополіста “Кіровградгаз”. Контрольний пакет акцій цього підприємства належав “Натфтогазу”. Але останні роки його контролювала група Вороніна та Величко.

“Вони не стали боротися за нього, тому що це один з найменших облгазів. Обсяг розподілу газу “Кіровоградгазом” займає менше 1% від загального розподілу в країні”, – каже співрозмовник БЦ в “Нафтогазі”.

Таким чином, у НАК з’явився свій оператор ГРМ, на якому керівництво держкомпанії могло дослідити схеми виводу коштів. Схеми, які вони приписують іншим операторам ГРМ. В кінцевому рахунку, “Кіровоградгаз” мав стати взірцем роботи облгазу без крадіжок та без збитків.

Відразу після заходу на “Кіровоградгаз” менеджмент “Нафтогазу” повідомив про 384 фіктивних споживача, що на папері спожили 9,8 млн кубів газу вартістю 78 млн грн. За версію НАК, з підприємства фактично було вкрадено ці 78 млн грн.

В Головне управління Нацполіції Кіровоградської області було подане відповідне звернення, що мало стати підставою для кримінального провадження. Але до суду ця справа до цього часу не дійшла.

Фінансові показники

Які фінансові показники операторів ГРМ? У відповідь на запит БЦ, інформацію про тарифну виручку та витрати операторів ГРМ в 2017 році надала національна комісія, що регулює енергетику та комунальні послуги (НКРЕКП).

Згідно з цифрами регулятора, всього 4 облгази в 2017 році спрацювали з прибутком. При цьому два з них – відносно маленькі “Шепетівкагаз” місцевих бізнесменів Ігор Раєв і Володимир Турінський та дочірнє підприємство “Монтажник”.

“Монтажник” – маленька газорозподільча мережа у Жмеринському районі Вінницької області, що входить в аграрну компанію Valinor Олега Бахматюка.

Інші два оператори більш потужні – “Київгаз”, де на один кілометр мереж приходиться велика кількість споживачів, та “Донецькоблгаз”, більша частина якого зараз знаходиться на окупованій території.

Загальний обсяг тарифної виручки облгазів в 2017 році склав майже 13 млрд грн. При тому, всі оператори ГРМ згенерували збитків на майже 2 млрд грн.

Найзбитковішими є “Дніпропетровськгаз”, “Київоблгаз” та “Харківгаз” з групи РГК Фірташа. А також “Тернопільміськгаз”, який контролює один з колишніх керівників підприємства – Віталій Бобрівець.

Останній облгаз є унікальним підприємством, бо його збиток у 165 млн грн в два рази перевищує тарифну виручку, яка склала 70 млн грн. Згідно з інформацією, опублікованою підприємством на сайті Агентства з розвитку фондового ринку, “Тернопільміськгаз” оцінив собівартість реалізованих послуг у розмірі 230 млн грн.

Показово, що “Кіровоградгаз”, який взяв під контроль НАК “Нафтогаз” також вийшов з 2017 року зі збитками у 30 млн грн при виручці 250 млн.

Дорогий технологічний газ

Звідки такі збитки? В Асоціації газового ринку вказують на те, що найбільше збитків приносить занижена ціна на викуп газу для так званих виробничо-технологічних витрат (ВТВ).

ВТВ – це втрати газу під час обслуговування мереж, що пов’язані з випуском газу з труби під час ремонтів та метрологічними умовами показників лічильників.

Згідно з наказом Міненерговугілля №847 від грудня 2015 року та змінами до нього (наказ №188 від березня 2016 року), загальний обсяг ВТВ для операторів ГРМ складає 992 млн кубічних метрів.

Покриття вартості ВТВ закладено в тариф на розподіл газу. Однак, за інформацією Асоціації газового ринку, останній наказ Міністерства енергетики, який затверджує ціну газу для потреб ВТВ, був виданий в 2016 році.

Тоді ринкова ціна газу складала близько 6,3 тис. грн за тисячу кубометрів без ПДВ. В 2017 році, згідно цінових пропозицій НАК “Нафтогаз”, ринкова ціна газу не опускалася нижче 8 тис. грн за тисячу кубів без ПДВ.

Тобто, оператори ГРМ купують газ для ВТВ за ціною на 20-30 відсотків дорожче, ніж закладено в тариф.

Така ситуація вже була в 2014-2015 роках. В 2013 році в тариф на розподіл була закладена поточна ринкова ціна газу. Згодом, через дії “Газпрому”, Україна почала купувати газ на хабі в Європі за ринковими цінами.

Тоді розподільчим компаніям так само довелось купувати газ для ВТВ дорожче, ніж закладена в тариф ціна.

Крім того, в 2014 році різко впало споживання газу. І тариф, який був розрахований на більший обсяг, приніс облгазам меншу тарифну виручку.

Щоб компенсувати ці втрати, в 2017 році НКРЕКП внесла в структуру тарифу на розподіл додаткові елементи:

• – Компенсація різниці в цінах на ВТВ за 2014 рік та І квартал 2015 року;
• – Компенсація недоотриманої тарифної виручки у зв’язку із зменшенням обсягів розподілу природного газу у 2014 році;
• – Компенсація недоотриманої тарифної виручки у зв’язку із зменшенням обсягів розподілу природного газу у 2015 році.

Відповідна інформація викладена в обґрунтуванні постанов НКРЕКП про тарифи на послуги розподілу природного газу на 2017 рік.

Згідно з постановою, середньозважений тариф по країні на розподіл тисячі кубометрів газу складає 513,7 грн. Крім іншого, він включає рентабельність (прибуток) діяльності облгазів на рівні 0,9%.

Чому різниця тарифної та ринкової цін на газ для ВТВ так впливає на фінансовий результат облгазів?

Проблема в тому, що близько половини всієї тарифної виручки складають витрати на закупівлю газу для ВТВ.

Найбільший відсоток витрат на ВТВ має “Закарпатгаз” з групи РГК. Вартість газу для ВТВ в цій компанії складає – 73% від загальних витрат. Це пояснюється гірською місцевістю Закарпатської області, що ускладнює своєчасні ремонти та експлуатацію мереж.

Також великий відсоток витрат на газ для ВТВ мають розподільчі компанії в Черкаський, Одеській, Київській, Харківській та Луганській областях.

Найменший відсоток витрат на технологічний газ серед великих компаній має “Київгаз” Юрія Бойка – за рахунок великої кількості споживачів на кілометр газових мереж. Саме цим пояснюється те, що 2017 рік “Київгаз” закінчив з прибутком.

Після аналізу статистики помітна закономірність – чим менший відсоток витрат на ВТВ у розподільчої компанії, тим менші збитки.

Вертикальна інтеграція – інструмент прихованого успіху

В НАК “Нафтогаз” вказують на можливість махінацій за рахунок того, що збутові компанії, які продають газ населенню згідно постанови Кабміну №187, по факту є дочірніми підприємствами облгазів.

Як відомо, на виконання закону “Про ринок газу”, прийнятого в жовтні 2015 року, всі облгази створили так звані “збути” у формі ТОВ. Наприклад ПАТ “Вінницягаз” утворило ТОВ “Вінницягаз збут”.

На “збути” постановою Кабміну №187 покладено спеціальні обов’язки з постачання газу для населення та підприємств Теплокомуненерго (ТКЕ).

Таким чином, власники розподільчих компаній не тільки отримують тарифну виручку, а й контролюють весь грошовий потік за продаж газу населенню та ТКЕ.

На відміну від операторів мереж, рентабельність яких складає 0,9%, маржа “збутів”, закріплена постановою №187, складає 2,5%.

Виручку від продажу газу можна дізнатись на сайті Агентства з розвитку фондового ринку, де всі акціонерні товариства зобов’язані публікувати фінансову звітність.

Серед всіх операторів мереж, звітність за 2017 рік не опублікували лише ПАТ “Тисменицягаз” з групи РГК Фірташа та “Кіровоградгаз”, який в 2017 році повернувся під контроль “Нафтогазу”.

Всього, компанії що подали звітність, реалізували в 2017 році газу на 67,9 млрд грн та вказали збитки на рівні 7,5 млрд грн.

Найбільш збитковими, враховуючи постачання газу, виявилися “Дніпропетровськгаз”, “Київоблгаз” та “Харківгаз”. Збитки кожної з цих компаній сягають більше мільярда гривень. Всі вони входять до РГК Дмитра Фірташа. Проте, до прибуткових додались “Одесагаз”, “Мелітопільгаз” та “Кременчукгаз”.

Керівники “Нафтогазу” – голова правління Андрій Коболєв та комерційний директор Юрій Вітренко – припускають, що збитки облгази малюють лише на папері. А їх власники просто крадуть ресурс, отримуючи за нього готівку.

За версією НАК, оператори мереж мають менші втрати газу, ніж обсяги ВТВ, затверджені міністерством енергетики. Як зазначалось, норми втрат технічного газу в 2017 році склали майже мільярд кубічних метрів.

Крім того, керівництво “Натфогазу” припускає, що облгази постачають населенню та підприємствам Теплокомуненерго менше газу, ніж проходить по паперах.

Неврахований ресурс оператори ГРМ через зв’язок зі збутовими компаніями можуть постачати промисловим споживачам. При тому – не по “соціальній” ціні у 7 тис. грн за тисячу кубів з ПДВ, а по ринковій, яка зараз складає більше 10,5 тис. грн за тис. кубів газу з ПДВ. Плату за цей газ оператори ГРМ можуть брати готівкою, не вказуючи це у звітності.

“Облгази хочуть мати можливість списувати на потреби населення крадений у “Нафтогазу”, у держави, у українців газ”, – написав Юрій Вітренко в своєму Facebook.

Доказати такі дії складно, бо власники облгазів сконцентрували і розподіл, і постачання газу. А відтак – інформацію про баланс проданого на папері та фактично поставленого ресурсу мають лише самі розподільчі компанії.

“Нафтогаз” міг би довести практичну можливість таких схем, налагодивши беззбиткову роботу підконтрольного групі “Кіровоградгазу”. Втім, керівництво НАК нарікає на найнижчий по країні тариф у перерахунку на довжину мереж для “Кіровоградгазу”. Сам облгаз навіть не опублікував фінансову звітність за 2017 рік.

Джерело: Бізнес Цензор