Зняти не можна підтримати: депутатська недоторканність, довжиною у 20 років
Юрій Луценко може увійти в сучасну історію України як Генпрокурор, який подав найбільшу кількість запитів щодо зняття недоторканності з народних депутатів. Між тим, не всі пам’ятають, що ще за часів Помаранчевої революції він був одним з палких прихильників відміни депутатської недоторканності в цілому. 1News пригадало, як часто питання депутатської недоторканності піднімалося за останні 20 років.
Як доводить аналіз, зняття депутатського імунітету є однією з найпоширеніших передвиборчих обіцянок. Топ-темою вона стала під час першого Майдану. Тоді всі – від Ющенка, Тимошенко та того ж таки Луценка активно використовували її у своїх закликах. Причому ліквідувати недоторканність хотіли не тільки для депутатів, але й для суддів та навіть Президента.
Мало хто згадує зараз, що ще у 2000 році Президент Леонід Кучма провів референдум, на якому більшість українців підтримали скорочення депутатського корпусу до 300 парламентарів, а також зняття з них недоторканності. Пізніше Конституційний суд своїм рішенням підтвердив результати референдуму. От тільки за 17 років реальних кроків до виконання волі народу так і не було зроблено.
Ось так виглядали результати волевиявлення у 2000 році.
Слід відмітити, що насправді на початковому етапі необхідність в існуванні імунітету для чиновників насправді була. Таким чином опозиція була захищена від можливого переслідування в судах владою. Проте через дві революції та проведені в країні реформи, недоторканність стала анахронізмом, яка дозволяє чиновникам почувати себе королями життя.
Пригадаємо, як використовувалась тема ліквідації чиновницького імунітету, починаючи з часів Помаранчевої революції.
Помаранчеві агітатори
Віктор Ющенко вперше про це заявив зі сцени Майдану і був щиро підтриманий натовпом. У 2005-2006 роках тема відміни недоторканності трохи згасла, і лідер «Нашої України» згадував про неї мимохідь. Наприклад, під час спілкування з журналістами найбільших телеканалів у жовтні 2005 року: «Виступаю за зняття депутатської недоторканності взагалі, оскільки депутати — звичайні люди».
Однак впритул до політичного кризи 2007 року, ініціатив щодо педалювання теми зняття недоторканності не виникало. І тільки позачергові вибори знову змусили кандидатів згадати про «фішку», яка гарно позначається на рейтингах. Ви здивуєтесь, але навіть одіозний Віктор Янукович, партія якого завжди вважалася категоричним противником зняття недоторканності, намагався використати її в якості піару.
Робив Янукович це, щоправда, у кумедний спосіб – коли Верховна Рада вже була розпущена. На той час прем’єр-міністр Янукович запропонував скликати позачергову сесію парламенту і на ній «вирішити справу». «Звернімося до президента і на початку вересня, до виборів зберімо депутатів та одностайно проголосуємо. Це буде нормальний підхід до виборів», – заявив Янукович у серпні 2007 року. Утім, несподівана пропозиція обурила ініціаторів зняття депутатської недоторканності. Лідер «Нашої України – Народної самооборони» Юрій Луценко тоді назвав це «політичним трюком». Луценко нагадав, що Верховна Рада розпущена, а відтак ні його блок, ні БЮТ не збирається брати участь у позачерговій сесії розпущеного парламенту.
Обурення Луценка у 2007 році було зрозумілим, адже НУНС вважали фішкою своєї передвиборчої програми їздити регіонами та активно агітувати за зняття недоторканності. У мережі збереглися фото, де на фоні відповідних закликів зображені Юрій Луценко та нинішній міністр В’ячеслав Кириленко.
Але після виборів ініціатива щодо зняття недоторканності так і залишилася на папері. Про неї знову згадають тільки у 2009 році напередодні виборів, тільки зараз вже президентських.
Пожвавленню сприяло і те, що саме у 2009 році вперше в історії сучасної України Верховна Рада дала згоду на позбавлення депутатських повноважень та притягнення до кримінальної відповідальності нардепа Віктора Лозінського з причини підозри його у вбивстві людини. Тодішній Президент Ющенко нагадав про те, що саме під заклики зняття чиновницького імунітету відбувалася Помаранчева революція. При цьому Віктор Ющенко у липні 2009 року констатував, що Верховна Рада, позбавивши Лозінського депутатських повноважень, по суті пішла назустріч депутату. «По суті, Верховна Рада відмежувалася від відповідальності, відмовившись визнати кричущий факт – народний депутат є підозрюваним у скоєнні страшного вбивства», – підкреслив Президент, знову агітуючи зняти недоторканність в цілому.
У 2009 році фішку зі зняттям депутатського імунітету також використовував і «Народний фронт». Арсеній Яценюк висловлював переконання, що наступний Президент України має виконати волю народу, який на референдумі у 2000 році проголосував за скорочення чисельності парламенту з 450 до 300 обранців та за зняття депутатської недоторканності.
Незадовго після нагадування Яценюком про ініціативу заговорила і лідер БЮТ Юлія Тимошенко. Зокрема вона обіцяла внести це питання у Раду 1 вересня 2009 року. «Думаєте, що сьогодні лише народ розчарований? Я теж розчарована тим, що діється в Україні. Прем’єр бореться з кризою, а всі інші борються з прем’єром. Я думаю, що після виборів Президента цей політичний хаос припиниться. От якщо взяти питання депутатської недоторканності та пільг. Вже було проведено в парламенті в першому читанні, ми вже пройшли Конституційний Суд. А тому з 1 вересня ми знову будемо ініціювати питання зняття депутатської недоторканності та скасування пільг», – заявила Тимошенко. І тут важко не помітити те, що згадується тема зняття недоторканності також у контексті виборів, які Юлія Володимирівна згодом так і не зможе виграти.
Найзапекліший ворог Тимошенко і майбутній Президент Віктор Янукович у 2009 році мабуть трохи підзабув про те, що сам виступав за ліквідацію депутатського імунітету у 2007 році. Тепер він стверджував, що «ідея зняття недоторканності – технологія для замилювання очей». «БЮТ і правляча коаліція намагаються усілякими методами відволікти увагу суспільства від найбільш болючих проблем, які переживають нині мільйони громадян під тягарем зростаючих цін і загального погіршення життя найменш захищених людей», – наголошував Янукович у липні 2009-го.
Менше ніж за рік, на початку 2010 року Янукович стане президентом і більшість з палких прихильників зняття недоторканності перестануть згадувати про цю ідею. Адже за диктаторського владарювання «легітимного» саме недоторканність багатьом врятувала як кар’єру, так і можливо життя.
Щоправда, допомогла ця недоторканність не всім. Згадаймо, запроторення у в’язницю Юлії Тимошенко і Юрія Луценка. Були і менше примітні намагання «нагнути» неслухняних.
Вигнанці з Ради часів Януковича
У 2013 році Верховна Рада дала згоду на зняття недоторканності з депутатів-опозиціонерів Павла Балоги та Олександра Домбровського. Рішення було прийнято на основі скарги Юрія Кармазіна про порушення під час парламентської виборчої кампанії. Цікаво, що Кармазін свого часу був однопартійцем брата Балоги – Віктора. Тим не менш, пізніше у вже «доторканних» депутатів рішенням Окружного суду відібрали картки для голосування. Рішення суду щодо Балоги і Домбровського стало першим подібним і створило прецедент.
У 2013 році рішенням суду також була знята недоторканність з депутата Ігоря Маркова за потасовки під час виборів в Одесі. Цікаво, що в той період ув’язнена Юлія Тимошенко написала листа Януковичу на підтримку Маркова: «12 вересня на Сході і Півдні України народився новий молодий, енергійний, харизматичний, ідеологічний лідер проросійськи налаштованих громадян України (мається на увазі Марков – ред.), який гарантовано буде балотуватися в Президенти України, а це вже початок кінця самого Януковича». Відомо, що після Євромайдану Марков переховувався в Росії, де разом з іншими колишніми високопосадовцями України часів президентства Януковича заснував у Москві «Комітет порятунку України». Тимошенко, мабуть, воліла би, щоб про її листа тепер не згадували, але ж «рукописи не горять».
Ігор Марков
В тому ж таки 2013 році суд також забрав недоторканність у захисника Юлії Тимошенко – нардепа Сергія Власенка. Офіційна причина – нібито сумісництво депутатської діяльності з адвокатською. У лютому 2014 року вже під час Майдану новообраний спікер парламенту Олександр Турчинов скасував рішення, згідно з яким Павла Балогу та Олександра Домбровського позбавили депутатських повноважень. Депутатство також повернули Сергію Власенку.
Сергій Власенко та Юлія Тимошенко
Гра м’язами післяреволюційної влади
Новий післяреволюційний парламент теж встиг відмітитися у тому, що позбавив низки депутатів депутатської недоторканності. Зокрема, у 2014 році Олег Царьов став першим нардепом, якого позбавили імунітету за сепаратизм. У 2015 році недоторканність також відібрали у Сергія Клюєва, Ігоря Мосійчука та Сергія Мельничука. Двоє останніх залишаються депутатами до сьогодні, а Мосійчук навіть встиг повернути імунітет через суд.
Минулого року Рада дала згоду на зняття недоторканності, дозволила затримання і притягнення до кримінальної відповідальності нардепа депутатської групи «Воля народу» Олександра Онищенка. Зараз він переховується у Лондоні і періодично намагається шантажувати владу ефемерними записами, на яких нібито є підтвердження корупції з боку Президента та його оточення. Про газові оборудки Онищенка читайте у матеріалі «Шпигунські пристрасті: на чию користь грає Онищенко?»
Була в історії парламенту нинішнього скликання і добровільна відмова від депутатства, а відповідно і від імунітету. Зокрема, Микола Мартиненко від «Народного фронту» та Злата Огневич від «радикалів» самостійно відмовились від депутатського мандату.
Микола Мартиненко та Злата Огневич
Ну і вишенькою можна вважати справу нардепа Андрія Артеменка. У травні 2017 року його спочатку позбавили українського громадянства, а потім і депутатства. Все нібито через наявність подвійного громадянства, яке до слова є чи не в кожного п’ятого депутата. Але це зовсім інша історія, про яку більше читайте у матеріалі: «Американський кур’єр Артеменко: хто розкручує нардепа з кримінальним минулим».
Ось така цікава історія з депутатською недоторканністю, зняття якої кочує з однієї передвиборчої кампанії до іншої. Тому зовсім не дивно, що зараз, коли тему позачергових парламентських виборів знову витягують з кишені, ми бачимо у Раді подання на зняття недоторканності аж з шести нардепів – Борислава Розенблата, Максима Полякова, Євгена Дейдея, Олеся Довгого, Андрія Лозового та Михайла Добкіна. Було ще одне подання – щодо нардепа від «Відродження» Геннадія Бобова. Однак Бобов вчасно встиг домовитися і заплатити до бюджету 28 млн. гривен за один день.
Луценко обіцяє не зупинятися на цьому і розповідає про можливі кримінальні справи по відношенню в тому числі до міністрів. Така активність, з одного боку, може свідчити як про явну боротьбу з корупцією, а з іншого може бути особистою піар-кампанією Юрія Луценка. Що з цього вийде і чи підтримає взагалі Верховна Рада подання на зняття недоторканності з шести нардепів, які під прицілом, стане ясно вже за тиждень-півтора. Власне тоді ми і дізнаємося, на що розрахований черговий сплеск активності щодо позбавлення імунітету касти недоторканих під куполом.
Анна Межова
