2019 рік добігає кінця. Саме час підбивати підсумки цього вкрай неординарного року. Згідно із соціологічними опитуваннями, українці вважають подією року – вибори Президента та депутатів Верховної Ради. Ще б пак, таких виборів наша країна ще не бачила і їхні результати вразили навіть завзятих скептиків.
Влада оновилася кардинально і нові обличчя заполонили владні коридори. Однак, слід згадати, що і в 2014 році ставка також робилась на молодих борців з корупцією, активістів та журналістів з незаплямованою репутацією.
Журналісти 1News вирішили проаналізувати, хто з молодих представників так званою колишньої влади знайшов підходи до нової і «позеленів», а хто вибув з політичного життя.
Мустафа Найєм
До 2014 року Мустафа Найєм був одним з найвідоміших політичних журналістів країни. Він працював і на телебаченні, і у писемній журналістиці.
Саме його повідомлення у Facebook вважають ключовим у виході людей на Майдан проти узурпації влади Януковича. «Зустрічаємось о 22:30 під монументом незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», – написав Найєм.
Його 20 місце у виборчому списку Блоку Петра Порошенка на позачергових виборах до Верховної Ради у 2014 році вразило багатьох, адже Найєм завжди був одним з найбільших критиків влади.
За час роботи Верховної Ради Найєм відмітився тим, що активно працював над реформатуванням міліції у поліцію. Деякі ЗМІ навіть пророкували йому посаду керівника Національної поліції України.
З перших днів роботи парламенту 8 скликання Найєм заявляв, що вважає заробітну плату депутата недостатньою, за що був розкритикований багатьма. Зокрема у Twitter він написав: «Злегка задовбали з питанням про зарплату. Прожити на 6,5 тис не зможу. Хабарі брати не хочу. Брехати про свої доходи не буду. За 5 тисяч гривень я не буду працювати в парламенті. У Києві неможливо прожити на 5 тисяч гривень».
Зараз на ці ж граблі наступив лідер фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, який заявив, що зарплата депутата повинна бути на рівні 100 тисяч гривень.
Найєма часто звинувачували у сидінні на двох стільцях. Адже він, критикуючи вже нову владу Порошенка, залишався у фракції БПП. Причиною того, що він не покидав лав БПП стало прийняття нового законодавства, згідно з яким депутата, який заявляє про вихід з фракції партії, за списками якої він пройшов, можуть позбавити депутатського мандату. І справді саме так сталось з Миколою Томенком та Єгором Фірсовим, в яких забрали депутатські посвідчення одразу після їхнього виходу з БПП.
Найєм попросив виключити його з фракції Блоку Петра Порошенка тільки в грудні 2017 року, тобто через три роки після того, як став депутатом.
В квітні 2017 року стало відомо про те, що в розпал подій на Майдані Мустафа Найєм літав до Москви двічі. Він підтверджував цей факт, однак апелював до того, що їздив туди на ефіри опозиційного каналу.
Під час передвиборчої кампанії на виборах 2019 року Мустафа Найєм трохи випав з політичного життя. Однак, судячи з усього, він таки знайшов підходи до команди Володимира Зеленського.
11 листопада Найєм був призначений на посаду заступника гендиректора «Укроборонпрому» з питань взаємодії з органами державної влади, а ще на початку серпня його було залучено як радника генерального директора.
За його словами, він отримує зарплату в державному концерні в межах 43 тисяч гривень. «Моя зарплата зараз складає близько 43 тисячі гривень, це те, що офіційно є в наказі про моє призначення. Але з того, що я розумію із планів концерну, вона буде суттєво збільшена», – сказав він.
Сергій Лещенко
Колега Найєма по журналістському цеху Сергій Лещенко також потрапив до минулого складу Верховної Ради під прапорами Блоку Петра Порошенка.
Його журналістські матеріали про сина екс-президента Віктора Ющенка та Межигір’я Януковича давали надію на те, що він може стати головним борцем із корупцією. Однак саме Лещенко найбільше зі всіх младоантикорупціонерів зміг заплямувати свою репутацію.
У 2016 році розгорівся великий скандал. Журналістам стало відомо про те, що Сергій Лещенко купив собі квартиру площею у 200 кв метрів в історичному центрі Києва. Вартість такої квартири оцінюється в 300 тисяч доларів. За словами Лещенка, частину грошей на квартиру він позичив у керівника видання «Українська правда» Альони Притули. Ще частину грошей дала його дружина, відома діджейка Анастасія Топольська.
В квітні 2018 року за фактом придбання дорогої нерухомості Лешенком було відкрите кримінальне провадження. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький зазначив, що аналіз доходів і видатків Сергія Лещенка показав, що нардеп не може собі дозволити придбати подібну квартиру.
У серпні 2016 року Лещенко оприлюднив частину так званої амбарної книги Партії регіонів, в якій містилися розписки за отримання грошей від команди Януковича. Значилось там і прізвище Пола Манафорта, який раніше консультував біглого президента України. Манафорт в період з 2007 по 2012 рік міг нелегально отримати від Януковича 12.7 мільйонів доларів.
Сам Манафорт заперечив отримання грошей з «тіньової каси». Однак пікантності ситуації додавало те, що на момент оприлюднення амбарної книги, Манафорт очолював передвиборчий штаб кандидата в Президента США Пола Манафорта. З цієї посади йому довелося піти. А в 2018 році Манафорт був засуджений за податкове та банківське шахрайство й з січня 2019 втратив ліцензію на юридичну практику. І велику роль у цьому зіграв саме український політик Сергій Лещенко.
Під час кампанії по виборам Президента 2019 року Лещенко активно намагався увійти до команди Володимира Зеленського. Спочатку він навіть був одним з його консультантів. Однак в квітні 2019 року Лещенко вийшов з команди. Як повідомляють джерела, це було особисте рішення Зеленського.
На виборах до Верховної Ради Сергій Лещенко балотувався самовисуванцем по округу в Києві. При цьому він активно користувався зеленими кольорами у своїй передвиборчій агітації, хоча й не мав стосунку до партії Зеленського. На одну із зустрічей з електоратом Лещенко привіз екс-голову Одеської облдержадміністрації Михайла Саакашвілі, який назвав колишнього нардепа «свіжим огірком».
Не зважаючи на намагання Лещенка «примазатися» до команди Зеленського, він програв вибори кандидату від «Слуги народу».
20 грудня 2019 року Сергій Лещенко став членом наглядової ради «Укрзалізниці». За даними ЗМІ, його заробітна плата в місяць може складати близько 588 тисяч гривень. Сам Лещенко поки інформацію про доходи не коментував.
Як пише Телеграм-канал «Темний рыцарь», протекцію Лещенку склав заступник глави Офісу Президента Кирило Тимошенко. «Муж диджея давно сидит на зарплате у младшего крыла Офиса Президента и появляется в информпространстве тогда, когда указывает Тимошенко. Теперь за эти услуги заплатят налогоплательщики и пассажиры УЗ», – пише канал, який судячи з усього веде один з депутатів від «Слуги народу».
Світлана Заліщук
Заліщук – ще одна колишня журналістка, яка стала народним депутатом за списками Блоку Петра Порошенка. Цікаво, що не зважаючи на перебування у фракції БПП, вона, як і її колеги Мустафа Найєм та Сергій Лещенко, у 2016 році стали членами Політичної ради партії «Демократичний альянс». Згодом вони все ж таки вийшли з правління політичної сили.
Світлана Заліщук в період свого депутатства потрапила у квартирний скандал. Журналістам стало відомо, що вона є власницею великої квартири у самому центрі Києва поруч із Софійським і Михайлівським соборами. У 2016 році Світлана розповідала, що житло було придбане нею в 2014 році разом з її партнером на той момент – головою офісу Ради Європи в Україні Мортеном Енбергом. Для цієї покупки він нібито продав свою нерухомість у Стокгольмі.
Цікаво, що у вересні 2017 року Заліщук відвідувала весілля Сергія Лещенка зовсім з іншим чоловіком. Ним виявився британський юрист Вейн Джордаш, за якого колишня депутатка вийшла заміж у липні 2018 року.
Заліщук, як і Лещенко брала участь у виборах до Верховної Ради 2019 року в якості самовисуванця. Вона балотувалась у Жашкові, Черкаської області. Вибори вона програла, а її кампанія запам’яталась яскравим штабом, який вона називала «хата кандидата».
В листопаді 2019 року Світлана Заліщук стала штатним радником прем’єр-міністра з питань зовнішньої політики. За її словами, з Олексієм Гончаруком вони були знайомі ще з «домайданних часів». Про зарплату Заліщук на цій посаді поки не повідомлялось.
Володимир Парасюк
Володимир Парасюк потрапив до минулого скликання Верховної Ради одразу зі сцени Майдану. Він виграв вибори на окрузі у Львівській області.
Найбільше запам’ятався ексцентричною поведінкою та бійками. 5 червня 2016 року Парасюк, намагаючись побити депутата від «Опозиційного блоку» Дмитра Колеснікова, спровокував велику потасовку. Колєсніков зокрема розкритикував мера Львова Андрія Садового за неспроможність вирішити проблему на Грибовицькому сміттєзвалищі та звинуватив в участі в корупційних схемах. Емоційний Парасюк підбіг до парламентаря і намагався зупинити його промову. Після цього між депутатами зав’язалась бійка, в якій Парасюку розбили ніс.
Влітку 2016 року Парасюк встиг побитися зі ще одним депутатом від «Опозиційного блоку» Олександром Вілкулом. Сталось це після ефіру на одному з телеканалів. Кажучи про війну на сході України та події на Майдані Парасюк просив Вілкула «добирати слова». Той, своєю чергою, натякнув, що його колега «слаборозвинений імбецил з освітою в 8 класів». Згодом Парасюк намагався заблокувати Вілкула в приміщенні телеканалу, обізвавши його «кремлівської повією» і влаштувавши конфлікт з охоронцями. Вийшовши в приміщення Парасюк пошкодив машину Вілкула, намагаючись виламати двері, а також нацарапав «повідомлення» на капоті авто.
Але найбільш видовищна сутичка у Парасюка виникла з начальником Управління державної охорони Валерієм Гелетеєм. В жовтні 2017 року нардеп побачив Гелетея з охоронцями біля будівлі Верховної Ради і звернувся до нього: «Пане Гелетей, я би сказав більшу охорону взяти. Побільше би взяти людей, малувато ви взяли. Чи ви думаєте, що до вас сюди не дойдуть?». У відповідь Гелетей сказав, що не хоче вести розмову в такому тоні. Словесна перепалка між ними продовжилася і переросла у потасовку. «Заберіть від мене ваші руки, бо я вам зараз цю руку зламаю», – сказав Парасюк, у відповідь Гелетей сказав йому щось нерозбірливе і пішов поруч з ним. «Хто г*внюк, тварюко… Хто г*внюк? Іди сюди», – почав вигукувати Парасюк, штовхнувши Гелетея і вдаривши ногою.
В грудні 2017 року Парасюк влаштував бійку в Маріупольському суді. Він накинувся на поліцейських. В результаті в одного з них був виявлений струс мозку та забій. В суді проводили засідання зі зміни запобіжного заходу колишньому командирові батальйону «Донбас» Анатолію Виногродському і колишньому бійцеві батальйону «ОУН» Леоніду Литвиненку. Після завершення розгляду справи народний депутат Володимир Парасюк накинувся на поліцейського і пошкодив техніку іншому, який знімав процес.
У виборах 2019 року Парасюк теж намагався брати участь, однак Центральна виборча комісія відмовила йому у реєстрації через «неправильне внесення застави».
Зараз Парасюк практично відійшов від політичного життя. Періодично у соціальних мережах він публікує фото та відео з відпочинку та футболу.
5 листопада на сторінці Парасюка в Instagram з’явилось фото зі звільненим в’язнем Кремля Олегом Сенцовим. «До сьогоднішньої зустрічі ми не були знайомі, але було відчуття, що ми знаємось дуже давно…В таких людях як Олег потрібно шукати мотивацію», – написав екс-нардеп.
Козак Гаврилюк
Михайло Гаврилюк став народним депутатом минулого скликання після активної участі в Революції гідності. Це саме над ним знущались беркутівці, роздягнувши до гола на вулиці Грушевського.
Сам активіст розповідав, що потрапив у руки спецпризначенців «Ягуара». «Вони повалили мене на землю, ставили ноги на голову і так фотографувалися. Це в них була така розвага… А потім хтось запропонував відрізати мені чуба. Вони тримали мою голову і по частинах відрізали чуба ножем», – розповідав козак Гаврилюк.
На виборах 2014-го року зайшов до Верховної Ради під прапорами «Народного фронту».
Під час депутатства, у травні 2016 року, встиг одружитися на активістці Майдану з Коломиї.
В позачергових виборах 2019 року Гаврилюк брав участь як самовисуванець на окрузі в Київській області. Програв кандидату від «Слуги народу».
В лютому 2019 року на своїй сторінці у Facebook екс-депутат натякнув, що збирається стати ярим критиком нової влади: «Одне я знаю точно: мені треба відпочити. Від бруду, який тоннами ллється на тебе і від напруженого графіку. Тепер я займуся однією з найлегших справ. Так що посуньтесь, диванні критики, у вашому полку прибуло. Дивлячись на кількість україноненависників, які пройшли в Раду, розумію, що критикувати буде кого. Епоха Гідності минула, почалася нова. Якою вона буде? Побачимо».
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2380432008908922&set=a.1717858341832962&type=3&theater
Єгор Соболєв
Після Революції гідності активний її учасник, представник антикорупційної братії Єгор Соболєв став народним депутатом від тоді популярної «Самопомочі».
До 2013 року Соболєв був професійним журналістом, працював у пресі та на телебаченні. У липні 2013 року він оголосив про завершення журналістської кар’єри та перехід в політику, тоді створишся політичну партію «Воля».
Після Революції гідності очолив так званий Люстраційний комітет, а згодом став главою Антикорупційного комітету Верховної Ради. 7 грудня 2017 року Верховна Рада проголосувала за усунення Соболєва з посади керівника комітету з протидії корупції. Відповідне рішення підтримали 256 депутатів. Народний депутат від БПП Мустафа Найєм заявив, що «звільнення Соболєва – це узурпація влади».
Соболєв запам’ятався тим, що у березні 2017 року разом з іншим депутатом від «Самопомочі» Семеном Семенченком проводив акцію на Донбасі щодо блокування торгівлі з ОРДЛО.
Згодом обидва депутати намагались блокувати роботу фабрик «Рошен», про що заявили на прес-конференції.
Був активним учасником мітингів під прапорами партії Рух нових сил, які підтримували Михайла Саакашвілі.
Участі у виборах 2019 року не брав.
На своїй сторінці у Facebook Соболєв повідомляв, що зараз вчиться на програміста. Зокрема, вивчає мови програмування.
2 грудня Соболєв повідомив, що федеральний суддя США Марк Волф попросив його допомогти залучити Україну до проекту утворення Міжнародного антикорупційного суду.
«Йдеться про нову інституцію, яка б виносила вироки топ-корупціонерам в ситуаціях, коли місцеві суди у них «в кишені». І це не єдиний плюс для таких країн як наша. Міжнародний антикорупційний суд має займатися поверненням грошей, які крадуться корумпованими лідерами у слабких держав, а потім вивозяться до Лондона, Женеви, півдня Франції, Майамі і так далі. Топ-корупція давно міжнародна. І керівники України останніх двох десятиліть могли б про це багато розповісти. Але самі вони не захочуть. Завтра представлю ідею Міжнародного антикорупційного суду у Гаазі. Там збираються засновники Міжнародного кримінального суду, який карає злочини проти людства. І одна з дискусій буде якраз присвячена поширенню юрисдикції суду на корупційні злочини», – написав Соболєв.
Чому саме його попросили зайнятися участю України у створенні Міжнародного антикорупційного суду, Соболєв не повідомив. Як власне і не розповів, чи виступав він Гаазі, чи ні.
***
Як бачимо, більшість нових обличь в новій владі виявились не такими вже й новими. А деякі навіть із зіпсованою репутацією. Як вони проявлять себе на нових посадах, покаже час, але тривожний дзвіночок для більшості з них вже пролунав.
Анна Межова
