Застаріла інфраструктура в Україні є «ахіллесовою п’ятою» енергетичної модернізації

Майбутній енергетичний перехід змінить підходи до побудови енергосистем та їх топологію. Розвиток відновлюваних джерел енергії стає дедалі важливішим, оскільки відмова від великих енергетичних об’єктів, заснованих на використанні викопного палива, призведе до перебудови нашої енергетичної інфраструктури, особливо розподільчих мереж.

Про це йдеться в аналітичній публікації Андріана Прокіпа, старшого наукового співробітника Інституту Кеннана та енергетичного аналітика Українського інституту майбутнього, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Зміни в організації наших енергетичних систем будуть реалізовані для того, щоб переважна частка джерел переривчастого виробництва енергії, таких як сонячна та вітрова, продовжувала забезпечувати надійне енергопостачання. Для переходу до безвуглецевого енергетичного майбутнього будуть потрібні глибші транскордонні електричні з’єднання. Одночасно ми не повинні забувати про важливість газових мереж, які, ймовірно, будуть грати ключову роль в транспортуванні водню газорозподільними мережами для різних кінцевих цілей.

Тому не дивно, що розвинені країни оголошують про свої плани щодо збільшення інвестицій в інфраструктуру передачі і розподілу. Офіційні особи США заявили про свій намір відновити кредитну програму на 40 мільярдів доларів для поліпшення енергосистеми країни. У той же час ЄС також має намір звернути більш пильну увагу на свої електричні мережі. Важливо відзначити, що ці витрати не є тягарем. Якщо протягом наступного десятиліття інвестувати 375-425 млрд євро в модернізацію електромереж Європи, буде створено півмільйона робочих місць.

Однак в Україні енергосистеми залишаються застарілими і зношеними. З одного боку, це є чудовою інвестиційною можливістю, яка може привести до подальшого зростання ділової активності в енергетичному секторі. Але з іншого боку, відсутня впевненість в тому, що модернізація буде відбуватися з необхідною швидкістю і чи не стануть наші мережі ахіллесовою п’ятою енергетичного переходу України.

Непродумані правила в Україні – основна причина поганого стану електромереж. Держава завжди неохоче встановлювала обґрунтовані ціни на енергетичні послуги і замість цього виступала за субсидування цін для домашніх господарств. Більше того, популізм і патерналізм перешкодили проведенню ключових реформ і розвитку ефективних енергетичних ринків в Україні. Енергетичні компанії також страждають від нестачі ресурсів, що позначається на їх здатності обслуговувати мережі. У державних компаніях неефективне управління і корупція призвели до ще гіршого стану їхніх активів.

Електричні розподільчі мережі

Сьогодні понад 50% мереж передачі і розподілу електроенергії в Україні потребують негайного ремонту або заміни. Це, закономірно впливає на якість електропостачання країни. Згідно з індексом середньої тривалості переривання в роботі системи (SAIDI), Україна страждає значно більше від цього, аніж інші європейські держави, без будь-яких ознак поліпшення якості та надійності електропостачання.

В середині 2020 року національний орган регулювання енергетики схвалив перехід від тарифної схеми для операторів розподільчих електричних мереж (ОРЕМ) на основі витрат до підходу, заснованого на стимулах. Хоча це краще підходить для ОРЕМ, але й тут є свої недоліки. Також є сумніви щодо здатності нинішньої методології прискорити модернізацію розподільчих електричних мереж, оскільки компанії можуть не виділяти на це необхідні кошти.

Газові розподільчі мережі

Стан газових мереж, як вказувалося раніше, в Україні не кращий. Більшість газових розподільчих мереж були збитковими з моменту їх поділу у 2015 році і подали сотні судових позовів, стверджуючи, що затверджений тариф не покриває їх витрати. Незважаючи на те, що регулюючий орган в галузі енергетики підвищив національні тарифи на розподіл, щоб покрити ці втрати, проблеми в галузі зберігаються.

Існуючі газові мережі України вимагають повної реконструкції. За період після здобуття незалежності внутрішнє споживання газу різко впало. Але при нинішній структурі тарифів, в той час, коли оператори розподілу газу залишаються збитковими, а державна політика непередбачуваною і, в деяких випадках, непрозорою, важко уявити собі більшу готовність з боку компаній інвестувати в ці трубопроводи.

Вступ у водневі перегони

Що могло б регенерувати газорозподільні трубопроводи в Україні, так це водень. ЄС в своїй водневій стратегії відводить Україні стратегічну роль як можливого постачальника поновлюваного водню. «Нафтогаз України» уже оголосив про план вступити в перегони з виробництва водню, в той час як ОРЕМ почали глибокі випробування цієї системи транспортування газу на місці. Проте, всі ці зусилля не приведуть до нового водневого майбутнього, якщо занедбана інфраструктура буде використовуватися для транспортування і зберігання водню. Для розвитку водневої економіки в Україні необхідні надійні електричні мережі для підключення нових потужностей відновлюваних джерел енергії, а також модернізовані газопроводи для транспортування і розподілу, які здатні безпечно і ефективно транспортувати поновлюваний газ. Це також забезпечить більш тісну взаємодію між енергетичним і газовим секторами.

З огляду на те, наскільки застаріла і зношена енергетична інфраструктура України, відсутність будь-якої довгострокової політики, спрямованої на модернізацію, є перешкодою для енергетичного переходу країни. Таким чином, вирішення проблеми інфраструктури України вимагає прозорої та довгострокової державної політики щодо електричних мереж і трубопроводів. На жаль, у нас немає часу просувати розвиток відновлюваної водневої галузі, оскільки Росія спробує зайняти цей ринок. Ми можемо зіткнутися з новою газовою війною між Україною і Росією – водневою війною, але на цей раз на кону стоїть питання енергетичного переходу України.