Як покращити енергетичну співпрацю між ЄС та Україною у 2021 році

Майже рік тому Україна створила незалежну газотранспортну компанію «Оператор ГТС України» і уклала п’ятирічний транзитний контракт з Росією. Обслуговування внутрішнього ринку залишається основою бізнесу Оператора ГТС України, але його комерційна життєздатність залежить від міжнародної діяльності, на яку припадає 80% виручки компанії.

Про це йдеться в аналітичній публікації Ольги Бєлькової, директора з державних та міжнародних зв’язків в компанії «Оператор ГТС України» на сторінках Atlantic Council, – інформує 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Коли ми оцінюємо пріоритети бізнесу на роки вперед, стає зрозумілим, що Оператор ГТС України повинен знайти спосіб для зростання або підтримки поточного рівня транзиту, одночасно збільшуючи спектр послуг, які він пропонує міжнародним партнерам, і впроваджуючи нові технології, що забезпечать майбутнє нашої інфраструктури у контексті декарбонізації.

Транзитна система України зараз здатна транспортувати величезні обсяги газу зі сходу на захід і може легко покривати три чверті російського експорту в Європу. Однак, якщо транзитна роль України зміниться, внутрішній ринок не зможе нести експлуатаційні витрати цієї системи при збереженні тієї ж пропускної спроможності і складності.

Зараз майбутнє транзиту газу через Оператора ГТС України залежить від долі двох газопроводів – «Північний потік-2» і «Турецький потік-2», обидва з яких проходять в обхід України. Дискусії в енергетиці часто зосереджуються на цих проектах, але є й інші сценарії, які варто враховувати. Що буде, якщо український маршрут зникне? Європа опиниться в пастці і буде повністю залежати від єдиного постачальника, який буде контролювати всі основні трубопроводи. Можливість України транспортувати газ з Росії до Європи без гарантованих обсягів не повинна сприйматися як належне.

За даними «Газпрому», експорт російського газу в Європу в найближчому майбутньому буде складати близько 200 млрд кубометрів на рік. Цього недостатньо для заповнення існуючої транзитної системи потужністю 270 млрд кубометрів. Для вирішення основних завдань ЄС щодо диверсифікації енергопостачань і поступової відмови від вугілля потрібно зосередитися на поверненні центральноазіатського газу в Європу. Це технологічно реально і комерційно вигідно. Єдина перешкода – це контроль «Газпрому» над під’їзними газопроводами. Можливість використовувати вільні транзитні потужності України залишається закритою навіть для таких найбільших російських енергетичних компаній, як «Новатек» або «Лукойл».

Нові трубопроводи в обхід України і спроби «Газпрому» обійти правила ЄС не повинні порушувати порядок денний Оператора ГТС України. З першого дня компанія зосередилась на синергії із сусідами по ЄС – Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Розширення співпраці може створити безпрограшні ситуації для Європи і для України.

Польща – нове й перспективне джерело енергопостачання для України, зокрема, термінал зрідженого газу в Свіноуйсьце. Уже підписано всі договори про співпрацю, реалізовано віртуальні точки підключення, домовлено про виділення потужностей на аукціонах. Для польських газових трейдерів доступ до українських підземних сховищ газу недалеко від кордону також дуже привабливий.

Словаччина традиційно була ключовим партнером, на її частку припадало 68% транзиту з України в ЄС і 65% імпорту в Україну. Можливості для співпраці широкі і різноманітні, але підхід Словаччини досі був досить консервативним. На відміну від Польщі чи Угорщини, Словаччина може скористатися всіма доступними в ЄС інструментами торгівлі газом, такими як віртуальний зворотний потік і розподіл потужностей на аукціонах.

Співпраця України з Угорщиною досить міцна, і зараз тривають перемовини про гарантоване виділення потужностей в напрямку Угорщина-Україна, щоб отримати доступ до хорватського терміналу зрідженого на острові Крк. Додавання зрідженого газу в структуру імпорту є довгостроковою метою України, оскільки ми працюємо над диверсифікацією нашої бази поставок.

Угорщина заявила про свій намір почати поставки російського газу по «Турецькому потоку-2» вже в наступному році, але в наших спільних інтересах підтримувати транзит через Україну. Будь-яка надмірна залежність від одного маршруту, такого як «Турецький потік-2» є значним ризиком для Угорщини.

Доступ України на румунський газовий ринок дещо обмежений через місцеве законодавство, але ми бачимо значні можливості для співпраці щодо Трансбалканського коридору. Збільшення кількості пунктів перетину кордону між Україною і Румунією з одного до чотирьох стане благом для Трансбалканського трубопроводу. Обидві країни можуть отримати додатковий дохід від транзиту і одночасно підвищити регіональну енергетичну безпеку.

Молдова, як і Україна, є членом Європейського енергетичного співтовариства. Відповідно, наші зобов’язання щодо дотримання Третього енергопакету аналогічні, але доступ до ГТС Молдови зараз проблематичний. Активізація Трансбалканського коридору залежить від подолання нормативних перешкод як в Молдові, так і в Румунії.

Коли йдеться про технологічні досягнення в галузі і можливості, які вони відкривають для Оператора ГТС України, ми фокусуємося на трьох різних сферах: вже здійснювана програма модернізації, підключення до інфраструктури зрідженого газу і поступова інтеграція декарбонізованих газів в нашу систему.

Оператор ГТС України планує інвестувати близько 1,5 мільярда доларів протягом наступного десятиліття, в основному в компресорні станції і перетворення своєї транзитної інфраструктури у найпотужнішу в Європі. Зараз компанія оцінює перспективи імпорту з терміналів зрідженого газу в Туреччині, Греції, Хорватії та Польщі.

Роль України також може полягати в поєднанні терміналів зрідженого газу на Балтійському, Адріатичному та Чорному морях з найбільшими сховищами газу в Європі. У середньостроковій перспективі природний газ буде продовжувати відігравати ключову роль в європейській енергетичній системі, але зрозуміло, що після 2030 року транзит буде повністю пов’язаний з декарбонізованими газами.