Україна ігнорує величезний біоенергетичний потенціал

У Житомирі місцеві та іноземні офіційні особи нещодавно відсвяткували відкриття нового заводу для забезпечення теплом та гарячою водою десятків прилеглих багатоквартирних будинків.

Про це розповідається в аналітичній публікації британського видання OilPrice, повідомляє 1News з посиланням на Foreign Ukraine.

Проект вартістю 10 мільйонів доларів, який фінансується здебільшого за рахунок грантів та дешевих кредитів західних фінансових інститутів та уряду Швейцарії, зовні нічим не вирізняється. Але всередині коробчатої конструкції міська влада вперше використовуватиме дерев’яну стружку як джерело палива для обігріву домашніх господарств, оскільки Житомир прагне скоротити споживання природного газу.

Як повідомив мер Житомира Сергій Сухомлин, це перша з п’яти біоелектростанцій, які місто планує запустити. За його словами, разом вони скоротять кількість природного газу, який споживає міська теплова компанія на 70%.

Залежність України від імпорту природного газу для опалення своїх будинків, шкіл, лікарень та промислових підприємств була зашморгом на шиї з того часу, як країна отримала незалежність після розпаду Радянського Союзу 30 років тому, надавши Росії потужний важіль для утримання Києва у своїй сфері впливу.

Українцям нагадали про це вкотре, оскільки ціни на природний газ підстрибнули до рекордних максимумів напередодні зимового сезону, скорочуючи доходи державного бюджету та підвищуючи ризик енергетичної кризи у найближчій перспективі.

На думку експертів у галузі енергетики та офіційних осіб, на прикладі Житомира можна переконатись, що Україна могла б суттєво скоротити споживання природного газу для опалення, використовуючи такі величезні ресурси біомаси, як деревина та рослинні відходи.

«Ми сподіваємося, що Житомир стане джерелом натхнення для багатьох інших міст України», – зазначив посол Швейцарії в Україні Клод Вільд.

Біомаса – це один із інструментів, які Київ міг би використати, щоб полегшити свій шлях до «газової незалежності», разом із підвищенням енергоефективності та внутрішнього видобутку природного газу.

Вони нарікають на те, що в секторі централізованого теплопостачання країни, на який припадає близько 20% всього споживання газу в Україні, не вдалося досягти значного прогресу.

Експерти вважають, що частково причиною цього є державні субсидії та відсутність конкуренції в опалювальному секторі.

Кирило Томляк, менеджер біоенергетичної програми Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) в Україні, зауважив, що перехід на біоенергетику – це «складний процес», але він «може і має бути здійснений в інших містах».

ДОМАШНЄ ВОГНИЩЕ

Україна споживає близько 30 мільярдів кубометрів природного газу на рік, в основному для опалення та промислових цілей, але може покрити лише дві третини своїх потреб за рахунок внутрішнього виробництва.  Інші 10 мільярдів кубометрів потрібно імпортувати – частково з Росії, і це коштує декілька мільярдів доларів на рік.

Муніципальні компанії централізованого теплопостачання споживають близько 6 мільярдів кубометрів газу для забезпечення теплом багатоповерхових житлових будинків, державних установ, а також релігійних організацій.

Експерти вважають, що ці компанії особливо дозріли для переходу на біомасу з місцевих джерел, яка є економічно конкурентоспроможною з природним газом, особливо в умовах високих цін.

«Біомаса – це не лише чистіше відновлювальне паливо, а його використання також створить робочі місця на місцевому рівні та збереже кошти в країні», – зазначив Томляк, який профінансував кілька проектів з біомаси в Україні, включаючи новий завод у Житомирі.

Згідно з прогнозами, Україні доведеться витратити не менше 100 мільярдів доларів на імпорт вуглеводнів протягом наступних 30 років, якщо вона не зробить жодних додаткових кроків для скорочення споживання, зокрема за рахунок біоенергії.

«У довгостроковій перспективі Україні вигідніше інвестувати у біоенергетичні рішення та мати енергетичну незалежність та безпеку», – вважає Томляк.

Енергетична самозабезпеченість є особливо важливою для України у світлі її вкрай напружених відносин із Росією, яка захопила Крим у березні 2014 року та підтримує сепаратистів на Донбасі.

Проте, на шляху до таких амбіцій в Україні є перешкоди.

Занепокоєна потенційним невдоволенням населення та необхідністю забезпечення стабільності, країна, як і раніше, регулює ціни на газ, що продається компаніям централізованого теплопостачання, залишаючи у них обмаль стимулів для інвестицій в альтернативні джерела або енергоефективність.

Компанії централізованого теплопостачання платять близько 280 доларів за 1000 кубометрів газу порівняно з ціною на спотовому ринку на рівні 1100 доларів.

Промислові підприємства та деякі бюджетні організації платять за природний газ за ринковими цінами і, як наслідок, набагато швидше перейшли на біомасу.

Kernel Holding, одна з найбільших сільськогосподарських компаній України, інвестує сотні мільйонів доларів у будівництво ТЕЦ, що спалюють шкаралупу насіння соняшника для виробництва енергії.

За словами Георгія Гелетухи, голови Біоенергетичної асоціації України, зараз на біомасу припадає 9% загального виробництва тепла в Україні, 80% становить природний газ, а решта – вугілля.

ЦЕ НЕ ТАК ПРОСТО

«Ціни на біомасу, особливо ту, яка може бути перероблена у гранули для транспортування на великі відстані, прив’язані до ціни природного газу», – розповідає Роман Швед, генеральний директор «Укртепло»  – провідного оператора біомаси.

Коли ціни на природний газ зростають, зростає попит на біомасу як дешевшу альтернативу, що призводить до зростання її ціни.

Може виникнути така ситуація, коли біомаса є дешевшою на відкритому ринку порівняно з природним газом, але, як і раніше, є дорожчою субсидованого газу в Україні, що робить її використання компаніями централізованого теплопостачання невигідним.

Підприємства централізованого теплопостачання зазвичай володіють газовими котлами і мережею трубопроводів гарячого водопостачання. Їхні тарифи встановлюються місцевою владою і, як правило, залишаються низькими.

У підсумку, вони завжди намагалися не тільки реінвестувати в нову інфраструктуру, але навіть платити «Нафтогазу» та незалежним постачальникам тепла.

Станом на кінець 2020 року компанії централізованого теплопостачання заборгували «Нафтогазу» понад 1,5 мільярди доларів, що обмежувало здатність державної компанії реінвестувати у збільшення видобутку газу та позбутись залежності країни від імпорту.

Гелетуха з Біоенергетичної асоціації закликає ухвалити закон, який забезпечує справедливу конкуренцію у секторі централізованого теплопостачання. За його словами, компанії централізованого теплопостачання фактично діють як монополії та можуть блокувати доступ до мережі для приватних фірм, які прагнуть постачати тепло за нижчою ціною.

На думку Томляка, приватним компаніям, які прагнуть інвестувати в галузь централізованого теплопостачання, може бути складно залучити дешевий капітал через пов’язані з цим нормативні ризики, зокрема непередбачувані перспективи цін на опалення.

За словами Шведа, 50-відсоткова норма заміщення природного газу біомасою можлива у більшості компаній централізованого теплопостачання, і це зекономить близько 3 мільярдів кубометрів газу на рік, що еквівалентно майже одній третині імпорту блакитного палива.

ЗАКОН ПРО БІОМЕТАН

Створення котелень на деревині в Житомирі, Славутичі та Рівному не випадкові. Усі вони розташовані у регіонах України із значними лісовими масивами.

Житомир має найбільші лісові ресурси з усіх регіонів України, що робить котли на дерев’яній стружці дуже ощадливими порівняно з природним газом.

Але, на думку експертів, біопаливне багатство України, насправді, полягає у її сільськогосподарському секторі.

Сільськогосподарський сектор країни процвітав останні 20 років, оскільки інвестиції течуть у родючі поля, створюючи дедалі міцнішу біомасу.

Україна – найбільший у світі виробник соняшника, відходи якого можна спалювати для виробництва тепла або перетворювати на біогаз – суміш метану та вуглекислого газу – для виробництва електроенергії.

Країна також є одним із найбільших виробників пшениці.

Гелетуха прогнозує, що солома стане домінуючим джерелом біомаси в Україні найближчими роками, і це замінить ще 5 млрд кубометрів природного газу в Україні до 2030 року.

За словами Сухомлина, у Житомирі вже утеплюються соломою дві школи.

Сільськогосподарський сектор може стати ключовим джерелом біометану, відновлюваного джерела енергії, майже ідентичного природному газу, який отримують шляхом видалення двоокису вуглецю з біогазу.

Україна ухвалила закон про біометан, відкривши двері для інвесторів, щоб розпочати його виробництво та транспортування національною трубопровідною системою.

За словами Томляка, протягом найближчих 15 років Україна може реально виробити від 5 до 6 мільярдів кубометрів біометану, зокрема 1 мільярд кубометрів можна отримати до 2025 року.

«Для досягнення цієї мети потрібно до 2 мільярдів доларів інвестицій і енергетичний шок цього року може стати каталізатором для припливу коштів», – вважає Томляк.