Угода щодо «Північного потоку-2» може допомогти завершити війну на Донбасі

Очолюваний Росією конфлікт на Донбасі і будівництво газопроводу «Північний потік – 2» з Росії до Німеччини – два найсуперечливіші питання в порядку денному євроатлантичної безпеки сьогодні. Кожне з цих питань знаходиться в небезпечному глухому куті. Їх об’єднання розширить простір для переговорів і надасть можливості для потенційних компромісів. Це може привести до рішення, яке буде в інтересах усіх сторін.

Про це йдеться в авторській колонці Коліна Клірі, старшого офіцера дипломатичної служби США у відставці, ексдиректора з енергетичної дипломатії в Енергетичному бюро Держдепартаменту США, ексрадника з політичних питань у посольстві США в Україні та ексрадника з науки в посольстві США в Росії, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Альтернатива очевидна: продовження конфлікту. Зараз Росія відправляє додаткові війська до кордону з Україною. Спроби відновити суверенітет України на окупованій східній Україні в рамках Мінського і Нормандського процесів остаточно провалилися. На горизонті немає жодних перспектив припинення насильства, яке забрало уже понад 14 000 життів.

Санкції США щодо «Північного потоку – 2» зараз затримують завершення проекту, але вони обходяться дорогою ціною. Вони обходяться ціною загострення американо-німецьких відносин в той час, коли такі зв’язки необхідно відновлювати. І, звичайно ж, санкції проти «Північного потоку-2» також завдають подальшої шкоди відносинам США з Росією.

Ймовірно, з’являться можливості для нового підходу. Раптова різка зміна думки в Німеччині з приводу отруєння та ув’язнення лідера російської опозиції Олексія Навального затьмарила «Північний потік-2». Це кредитне плече не буде тривати вічно. Найкраще місце для його розгортання – не зупинити «Північний потік-2», шкода якого для європейської енергетичної безпеки, завдяки узгодженим зусиллям ЄС і таких ключових партнерів, як Польща, в останні роки зменшилась. Важелі впливу повинні бути використані для досягнення набагато більш важливої ​​мети: виведення російських військ зі сходу України.

Звичайно, без підбурювання Росії, війни на сході України не було б. Російські війська не мають права там перебувати. Але ось вони. І там вони залишаться доти, поки Кремль не вирішить, що в його інтересах їх варто забрати. Жоден із запропонованих варіантів досі не переважував бажання Кремля зберегти контроль над регіоном Донбасу як точкою тиску на Україну.

«Північний потік-2» – це престижний проект Путіна. Особливе місце для нього займають німецькі відносини. Важко уявити собі, що Кремль не зробить все, що в його силах, аби уникнути перспективи демонтажу труби вартістю 11 мільярдів доларів, яка зараз знаходиться в Балтійському морі.

Проте, «Північний потік-2» ще не завершений. Навіть якби «Газпром» зміг обійти санкції і завершити будівництво наприкінці цього року, як планувалось раніше, санкції США, запроваджені в грудні 2020 року, можуть заблокувати страхування і сертифікацію, які дозволяють потік газу через цей трубопровід.

«Північний потік-2» досі слугував геополітичним цілям Кремля, створюючи розкол між Німеччиною і США, а також між Німеччиною та іншими партнерами, такими як Польща, країни Балтії і Україна. Але бути в ліжку з «Газпромом» – ганьба для Німеччини після отруєння Навального. Більше того, зелені виступають проти проекту з екологічних міркувань і цілком можуть виявитися його «вбивцями» в складі майбутнього уряду після виборів у Німеччині у вересні.

Нещодавно Європейський парламент знову закликав покласти край цьому проекту. Навіть міністр з європейських справ Франції заявив, що «Північний потік-2» може бути згорнутий у відповідь на отруєння Навального.

Беручи до уваги всю цю безглуздість, Кремль може вирішити, що припинення свого контролю над Донбасом в обмін на угоду, яка дозволяє роботу «Північний потік-2», буде в його інтересах. «Північний потік-2» тепер отруює відносини Росії з Німеччиною; в Кремлі може бути бажання змінити цю ситуацію.

COVID-19 і падіння цін на енергоносії лягли на Росію серйозним фінансовим тягарем. З огляду на спустошений стан окупованого Донбасу, Кремль може побачити перевагу у його поверненні під контроль Києва, що змусить Україну вирішити цю проблему.

Санкції не змусять Росію піти зі сходу України. Але зняття санкцій відносно «Північного потоку-2» і Донбасу в рамках більш широкого пакета, слугуватиме цілям Кремля.

Кремль також може розглядати включення декількох мільйонів виборців з окупованого Донбасу в українську політичну систему як важливий плюс. Можна очікувати, що ці виборці будуть більш уважні, ніж інші українці, до необхідності враховувати інтереси Росії.

Звичайно, Кремлю доведеться пояснити російській громадськості зміну політики щодо України. Кремль не хоче відмовлятись від російськомовних «співвітчизників». Але опитування громадської думки свідчать, що середньостатистичні росіяни стали насторожено ставитися до зарубіжних авантюр Путіна. Кремлівська піар-машина здатна перетворити таку угоду в перемогу Росії, якщо вона отримає відповідні інструкції.

В основі «Північного потоку-2» завжди лежав напрямок газових потоків з України та зміцнення російсько-німецьких енергетичних і економічних зв’язків, а не нові й великі поставки російського газу в Європу. Після того, як Росія у 2009 році перекрила потоки газу через Україну, ЄС і окремі його члени, такі як Польща, зробили кроки, щоб протистояти намаганням Росії домінувати на європейському газовому ринку. Польща, наприклад, побудувала значні потужності з імпорту зрідженого газу на узбережжі Балтійського моря і завершує будівництво газопроводу з Норвегією.

Дітте Юул-Йоргенсен, генеральний директор з енергетики Європейської комісії, категорично заявила, що ЄС не потрібен проект «Північний потік-2» для забезпечення безпеки поставок природного газу. Навпаки, вона зазначила, що інвестиції за останнє десятиліття в термінали, з’єднувальні лінії і сховище для зрідженого газу, забезпечили адекватні поставки газу для задоволення потреб ЄС без «Північного потоку-2». Прагнення ЄС до переходу на поновлювані джерела енергії в рамках Зеленої угоди також зробило проект «Північний потік-2» зайвим.

США мали рацію, виступивши проти «Північного потоку-2». Але час вирішує все. Якби адміністрація Трампа серйозно ставилася до зупинки «Північного потоку-2», вона повинна була зробити це влітку 2017 року, коли законопроект щодо протидії супротивникам США за допомогою санкцій (CAATSA) став законом, а будівництво «Північного потоку-2» ще не почалося.

Але США втратили свій шанс. Держсекретар Рекс Тіллерсон дав згоду на проект «Північний потік-2». Європейські енергетичні компанії, які за вказівкою «Газпрому» вклали 5 мільярдів доларів у фінансування половини будівництва «Північного потоку-2» таким чином втратили чіткі підстави для виходу з цього проекту. А Конгрес США із запізненням запровадив обов’язкові санкції в грудні 2019 року відносно трубоукладальних кораблів, які беруть участь у будівництві газопроводу.

Тим часом, тупикова ситуація на окупованому сході України виникла через те, що Кремль наполягає на «особливому статусі» для цього регіону. Це підірве українську державність. Для того, щоб будь-яка угода відбулася, Кремлю доведеться визнати децентралізований статус, який існує в усіх регіонах України, як достатній для Донбасу. Це було б великою поступкою з його сторони. Якщо не буде запропоновано щось більше, наприклад, зелене світло для «Північного потоку-2» і поліпшення торгово-економічних перспектив для Росії, Кремль не погодиться на такі умови.

Крім того, окупована територія повинна бути передана тимчасовій адміністрації ОБСЄ. Після розумного проміжку часу, вибори під наглядом ОБСЄ повинні бути проведені на цій території відповідно до законодавства України. Тоді Україна візьме на себе повний контроль. Як тільки це відбудеться, США скасують санкції проти «Північного потоку-2», а ЄС скасує санкції, пов’язані з агресією Росії на сході України.

Рішення Німеччини просувати «Північний потік-2» навіть після російської агресії в Криму і на Донбасі було цинічним кроком. Тому на Німеччині лежить обов’язок виправити безлад, який вони самі створили. Отруєння Навального має бути мотиватором для цього. Є прецедент: німецька дипломатія зіграла конструктивну роль наприкінці 2019 року, допомагаючи Україні отримати гарантовані обсяги транзиту російського газу на наступні 5 років. Німеччина повинна забезпечити, щоб значні обсяги газу транзитувались через Україну після запуску «Північного потоку-2». Німеччина і ЄС також повинні пообіцяти вивчити можливість використання української газотранспортної системи в якості майбутнього каналу для водневого газу. Це пом’якшило б фінансовий удар.

Якби усіма країнами керували ангели, не було б необхідності в дипломатії. Нинішній сплеск напруженості на сході України загрожує торпедувати потенційний прогрес в інших життєво важливих сферах американо-російських відносин, таких як контроль над озброєннями. Можлива угода щодо «Північного потоку-2» заради припинення війни на Донбасі буде в інтересах усіх сторін.