Путін поклав око на Україну і Байден має пильно стежити за ним
Зосередження російських військ на кордоні з Україною може бути методом стримування санкцій США або ж сигналізувати про нову геополітичну кризу у світі
Росія сконцентрувала свої війська на кордоні з Україною. Президент Володимир Путін просто перевіряє Вашингтон в пошуках важелів, аби унеможливити застосування санкцій, які ось-ось будуть оголошені за отруєння і ув’язнення лідера російської опозиції Олексія Навального? Або Путін справді готується знову вторгнутися в суверенну державу і анексувати ще один або два шматки з її території? Як адміністрація президента Джо Байдена може запобігти черговому порушенню міжнародного права?
Про це йдеться в авторській колонці Джеймса Ставрідіса, адмірала ВМС США у відставці, колишнього верховного головнокомандувача союзників НАТО, почесного декана Школи права і дипломатії імені Флетчера при Університеті Тафтса, операційного виконавчого консультанта Carlyle Group і керівника ради консультантів McLarty Associates, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.
Хоча Україна не є частиною Організації Північноатлантичного договору, але коли Ставрідіс відвідав нашу країну в якості верховного головнокомандувача союзниками НАТО у 2013 році, то побачив дуже готового партнера в особі українських збройних сил. Після зустрічей на високому рівні в Києві він поїхав у супроводі головнокомандувача військово-морськими силами України на головну військово-морську базу в Криму. Ставрідіс поїхав в колоні чорних позашляховиків, але встиг зупинитися на кількох полях битв Кримської війни, зокрема в «Долині смерті», де британська легка бригада провела відому атаку, увічнену у вірші лорда Теннісона. Тоді, на його думку, півострів видавався дуже маленьким і великі держави того часу – Британська, Французька, Османська та Російська імперії були залучені у криваву і відчайдушну війну за цей невеликий шматок території біля Чорного моря.
Україна у 2013 році була потужним партнером НАТО. Україна відправила свій контингент до Афганістану і на Балкани, і розглядала можливість відправки військового корабля для місії НАТО у боротьбі з піратством біля берегів Східної Африки. Однак у 2014 році Путін напав на Україну і анексував Крим. Він також дестабілізує всю країну, фінансуючи бойовиків на окупованому Донбасі, роздаючи російські паспорти, використовуючи спецпризначенців в уніформі без розпізнавальних знаків, військово-морську блокаду та войовничо налаштовані соціальні мережі.
Під час візиту Ставрідіса у 2013 році, він пригадує, як командувач ВМС України, приємний і поважний адмірал, нарікав на присутність російських військових кораблів в порту Севастополя. Він сказав: «Одного разу росіяни просто захоплять нашу базу. Нам пощастить, якщо вони не візьмуть всю країну». Ставрідіс подумав, що він був панікером. Тепер він розуміє, що Захід зробив недостатньо для стримування Путіна, і урок полягає в тому, що потрібно зробити більше зараз, якщо не хочемо повторення вторгнення 2014 року.
Путін хоче ще один шматок України, який безпосередньо з’єднає Кримський півострів із материковою частиною Росії, російськомовну васальну державу на Донбасі, Україну, яка налякана прагненням до членства в НАТО, продемонструвати своєму населенню, як він просуває російський націоналізм у прикордонних країнах, а також сигналізувати Заходу про те, що подальші санкції призведуть тільки до нових проблем в сусідніх країнах.
Чи справді Путін знову нападе на Україну? Гарна новина полягає в тому, що це менш ймовірно, аніж у 2014 році. Українські збройні сили зараз краще озброєні і навчені, в основному за допомогою США. Але у випадку з Путіним ви ніколи не дізнаєтеся що буде далі, особливо коли він повірить, що внутрішні хвилювання і розбіжності в США у поєднанні з проблемами пандемії по обидва боки Атлантики чудово відволікають увагу. Він робив аналогічні ставки і раніше – в Сирії і Грузії, а також в Криму – і готовий ризикнути знову це зробити, а з наслідками розбиратись пізніше.
Найкращий шлях для команди Байдена – подивитися в очі людині, якого президент США правильно назвав «вбивцею», і викрити його блеф. Це означає надання Україні більшої кількості наступальних озброєнь, особливо протитанкових ракет класу «земля-земля», і провести відповідне навчання українських збройних сил безпосередньо Європейським командуванням США. Це також означає відправку військових кораблів США в Чорне море, запровадження додаткових санкцій проти Росії загалом і проти найближчого оточення Путіна зокрема, а також продовження взаємодії НАТО з Україною, зокрема надання Плану дій щодо членства.
Йдеться не лише про Україну – в міжнародній системі ставки є вищими. Китай, безумовно, спостерігає за реакцією Заходу на події у Східній Європі, в той час коли США прагнуть зберегти незалежність Тайваню. США та їх союзники повинні твердо стояти перед обличчям мобілізації російських військ на українському кордоні. Ніколи не варто здаватися, коли хуліган починає хизуватись.
