Чи зможе Міжнародний кримінальний суд притягнути до відповідальності винуватців війни на Донбасі?

В грудні 2020 року прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі оголосив про завершення попереднього розслідування подій в Україні з 2014 року. Прокуратура МКС прийшла до висновку, що «широкий спектр подій має усі ознаки військових злочинів, а злочини проти людяності, які підпадають під юрисдикцію Суду, були здійснені в контексті ситуації в Україні».

Про це йдеться в аналітичній публікації Вейна Джордаша та Анни Микитенко, представників громадської організації Global Rights Compliance на сторінках Atlantic Council, – інформує 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

МКС виділив три широкі категорії злочинів, а саме злочини, вчинені в контексті ведення бойових дій; злочини, вчинені під час затримання; і злочини, вчинені в Криму. В процесі розслідування до цього переліку можуть додаватися й інші злочини.

Перш ніж почати повне розслідування, Прокурор повинен отримати дозвіл Палати попереднього розслідування при МКС. Це необхідно, коли попередня експертиза ініціюється на підставі заяви держави, що не ратифікувала Римський статут, наприклад України.

Палаті попереднього розслідування буде потрібно не менше кількох місяців, щоб розглянути клопотання Прокурора і ухвалити рішення. Наприклад, запит про розслідування ймовірних злочинів, скоєних проти народу рохінджа з М’янми, був схвалений через чотири місяці після його подачі. У ситуації в Афганістані, Палаті попереднього розслідування було потрібно 16 місяців для розгляду прохання Прокурора, після чого вона відхилила його. Рік по тому Апеляційна палата врешті-решт задовольнила клопотання.

Якщо Палата попереднього розслідування дійде висновку, що є достатні підстави для його продовження і справа потрапляє до юрисдикції Суду, вона скерує це рішення Прокурору, а також будь-яким потерпілим, яких представили Палаті. Це найбільш ймовірний вихід в нинішніх обставинах. Здається, немає очевидних фактичних або юридичних причин, чому цього не станеться у ситуації з Україною.

У будь-якому випадку, якщо Палата попереднього розслідування вирішить, що Прокурор не надав докази для проведення повного розслідування, Прокурор зможе надалі надсилати подання Палаті на основі будь-яких нових доказів або інформації. Іншими словами, в тому малоймовірному випадку, якщо Палата не погодиться з Прокурором, вона може спробувати ще раз.

Розслідування є обов’язком слідчого відділу при прокуратурі МКС. Якщо почнеться повне розслідування, слідчі допитають ймовірних потерпілих і свідків у відповідній державі. За необхідності слідчі можуть запитувати і отримувати докази з України та інших держав або суб’єктів. Якщо прокурор МКС бажає провести розслідування в Україні, він повинен отримати дозвіл уряду.

Україна, зазвичай, має відповідати на такі запити. Незважаючи на те, що Прокурор повинен запитувати дозвіл, це в основному формальна інформація, оскільки Україна зобов’язана «співпрацювати з Судом без будь-яких затримок або виключень відповідно до частини 9 Римського статуту». Якщо Прокурор МКС намагається зробити певні слідчі дії без співпраці з Україною, він повинен звернутися в Палату попереднього розслідування за дозволом.

Статут покладає на Прокурора обов’язок розслідувати всі аспекти злочину, включаючи факти і докази, які його стосуються, щоб оцінити, чи існує яка-небудь кримінальна відповідальність, що підпадає під юрисдикцію Статуту. Крім того, в Статуті чітко вказується, що мета розслідування Прокурора – встановити істину, а не доводити провину. Таким чином, положення Статуту чітко вказують на те, що Прокурор повинен розслідувати не тільки компрометуючі докази та інформацію, але також докази та інформацію, які потенційно можуть виправдати обвинуваченого, щоб намалювати повну картину розглянутих подій.

Що стосується ситуації в Україні, прокурор МКС вже дала зрозуміти, що її розслідування, якщо воно санкціоновано, стосуватиметься всіх сторін конфлікту. Це пов’язано з тим, що «компетентні органи в Україні та Російській Федерації не вживають жодних заходів щодо категорій осіб і їх поведінки, які були визначені Управлінням МКС, або тому, що національна судова система є «недоступною» на території, що знаходиться під контролем супротивної сторони. І це робить компетентні органи нездатними затримати обвинуваченого чи отримати необхідні докази і свідчення свідків або іншим чином здійснювати своє провадження».

Це не дивно. З 2014 року уряд України вживає заходів для переслідування винуватців правопорушень, скоєних в Криму і на Донбасі, як загальнокримінальних, так і міжнародних злочинів. Однак, чисельність порушених справ залишається невеликою і недостатньою у порівнянні з зареєстрованою кількістю серйозних порушень прав людини і міжнародного гуманітарного права (МГП).

Нещодавнє зростання кількості порушених розслідувань за статтею 438 Кримінального кодексу України свідчить про позитивні зміни в підході прокуратури до справ, пов’язаних з конфліктом на Донбасі, і про готовність уряду України виконувати свої міжнародні зобов’язання щодо переслідування серйозних порушень міжнародного права. Створення в жовтні 2019 року відділу з нагляду за кримінальним судочинством щодо злочинів, здійснених під час збройного конфлікту в рамках Генеральної прокуратури, матиме позитивний вплив на розслідування і судове переслідування порушень МГП.

Проте, зараз позитивні зрушення відбуваються, в основному, щодо розслідувань дій сепаратистів та Росії. У той же час Україна, схоже, не бажає розслідувати дії, ймовірно скоєні Збройними силами України, колишніми добровольчими батальйонами або СБУ, через страх репресій або заподіяння шкоди репутації постраждалим особам. Відмова від розслідування свавільних арештів, утримання під вартою без зв’язку із зовнішнім світом, тортур і жорстокого поводження з цивільними особами і ймовірними комбатантами нікого не вбереже від кримінальної відповідальності. У всякому разі, це призведе до збільшення міри покарання, оскільки МКС допускає до 30 років або довічне ув’язнення за військові злочини і злочини проти людяності, тоді як Кримінальний кодекс України встановлює обмеження у 12 років для військових злочинів, не пов’язаних з вбивствами.

Тривалість розслідування в МКС залежить від складності справи. Зазвичай потрібні роки, перш ніж підозрювані будуть виявлені, заарештовані і постануть перед судом. Наприклад, розслідування в Центральноафриканській Республіці було розпочато у 2007 році. Ордер на арешт головного підозрюваного, Жан-П’єра Бемби Гомбо, був виданий у 2008 році. Звинувачення були підтверджені у 2009 році, а судовий процес почався у 2010 році (в кінцевому підсумку Бемба був виправданий). Слідство у справі Грузії почалося у 2015 році. Воно триває досі, підозрювані не встановлені. Приклад Грузії символічний, оскільки у випадку з Україною слідчі МКС навряд чи будуть мати доступ або до території, неконтрольованої урядом, або до підозрюваних, які там перебувають.

Судочинство МКС просувається разом з розглядом в інших міжнародних судах, включаючи Міжнародний суд, Європейський суд з прав людини та Постійний арбітражний суд. Оскільки ці паралельні судові процеси мають місце, Україна та її союзники повинні сприяти і підтримувати зусилля один одного щодо встановлення істини про конфлікт і пов’язані з ним порушеннях міжнародного права. Це випливає із зобов’язання України розслідувати порушення МГП, включаючи військові злочини, скоєні її громадянами або збройними силами, і, за необхідності, переслідувати підозрюваних в судовому порядку відповідно до вимог Женевських конвенцій і МГП.

Одним з таких вкладів є поточний проект громадської організації Global Rights Compliance «Міжнародне право і визначення участі Росії в Криму і Донбасі», в якому розглядаються фундаментальні питання міжнародного гуманітарного права, що стосуються контролю Росії над Кримом і її підтримки недержавних збройних груп, які діють на Донбасі. Наприклад, чи перетворилася підтримка Росією таких груп у фактичну окупацію? Відповіді на такі питання допоможуть Україні виконати свої міжнародні зобов’язання з розслідування серйозних порушень МГП і притягнення винних до відповідальності.

Це також дозволить ухвалити справедливий і всеосяжний план правосуддя в перехідний період, який точно визначає істину і вирішує численні проблеми, пов’язані з міцним миром, примиренням, повагою верховенства закону і відшкодуванням завданих збитків. Звіт, підготовлений наприкінці проекту, може бути представлений в міжнародні та національні судові органи, включно з МКС, і використаний, як інструмент захисту на міжнародному рівні для продовження санкцій проти Російської Федерації та захисту прав людей, які живуть на окупованих територіях.