Як юридично захистити права в цивільному шлюбі: практичні рекомендації

За приблизними підрахунками, майже кожен 10-й шлюб в Україні є «цивільним». Проте навіть такі відносини захищені законом. В Міністерстві юстиції надали практичні рекомендації, як зробити цивільний шлюб юридично захищеним, повідомляє 1News.

Убезпечити себе від непорозумінь у майбутньому допоможе договір про спільне проживання.

Його можна укласти лише якщо жодна зі сторін не перебуває в  зареєстрованому шлюбі і між особами склалися усталені відносини, притаманні подружжю (проживання на одній території, спільне господарство, спільний бюджет та інші).

Нотаріальне посвідчення такого договору не є обов’язковим, однак в Мін’юсті радять все ж не обходити нотаріальну процедуру, адже вона  має суттєву низку переваг:

✔️ нотаріус при посвідченні договору перевіряє дійсну волю, правоздатність та дієздатність осіб, що унеможливлює визнання його нікчемним;

✔️ нотаріальне посвідчення договору офіційно закріплює право користування майном та правовий режим майна, набутого у період спільного проживання;

✔️ такий договір буде доказом у судовому процесі для закликання до спадкування в четверту чергу.

Які документи необхідно мати для укладення договору

• паспорти сторін;
• ІПНи.

Якою є процедура посвідчення договору

Під час укладення договору про спільне проживання нотаріус:

1️⃣ установлює осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії;

2️⃣ з’ясовує, чи розуміють учасники договору значення своїх дій та наслідки їх вчинення (обсяг  цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочину);

3️⃣ готує проект договору;

4️⃣ ознайомлює сторони зі змістом договору;

5️⃣ впевнюється в тому, що зміст договору повністю відповідає дійсним намірам та волі сторін;

6️⃣ після підписання договору сторонами посвідчує договір та реєструє його в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

У договорі можна «прописати» будь-які не заборонені законодавством умови, наприклад:

? визначити поняття «сторони», «спільне майно», «кошти», «особиста приватна власність»;

? визначити дату початку спільного проживання;

?домовитися про надання права користування особистою приватною власністю;

? правовий режим майна (коштів), набутого(их) в період спільного проживання, та момент, з якого такий режим виникає;

? домовитися про накладення стягнення на майно (кошти) за зобов’язаннями сторін;

? домовитися про спосіб поділу майна (коштів), придбаного/отриманих у період спільного проживання, у разі припинення фактичних шлюбних відносин;

? домовитися щодо питань, не врегульованих договором;

? домовитися про порядок внесення змін та доповнень до договору;

? кількість примірників договору;

? набрання чинності договором.

У договорі:

• допускається вирішувати питання щодо коштовностей, премій та нагород;
• визначати правовий режим майна, набутого/отриманого в подарунок до початку спільного проживання.

Однак такий договір не може:

• регулювати особисті відносини, а також особисті відносини між особами та дітьми;
• ставити одну зі сторін у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
• зменшувати обсяг прав дитини, народженої під час спільного проживання;
• передбачати передання у власність одній стороні нерухомого майна та іншого майна, право на яке підлягає державній реєстрації.

За кордоном цивільний шлюб має назву «конкубінат» та є досить поширеним явищем серед громадян іноземних держав.

Наприклад, у Франції громадяни подають спільну заяву, в якій зазначають майнові відносини, та договір про сумісне життя в компетентний орган державної реєстрації. Такий договір мають укласти особи, які є повнолітніми, дієздатними, однієї або різних статей та не перебувають у забороненому ступені спорідненості, шлюбі та не укладали іншого договору про спільне життя.

У Швеції особи мають право укласти правочин щодо режиму їхнього майна, взаємної матеріальної допомоги, солідарної відповідальності за боргами одного з них, забезпечення життєвих потреб та витрат, які відносяться до спільного проживання.