Цікаве

Випадкові відкриття XX століття, актуальні й у наш час

Безліч революційних винаходів стали можливими завдяки випадковостям. Хочете дізнатися про це більше? Читайте нашу статтю! Докладно про перший кардіостимулятор, візок для супермаркету та інші відкриття.

Випадкові винаходи XX  сторіччя, актуальні й сьогодні

Винаходи XXI століття спрямовані більшим чином на розвиток електронних пристроїв та діджитал-сфери. Один з яскравих прикладів — онлайн-гемблінг та беттинг у мережі. Аби переконатися у вражаючих масштабах віртуального азартного простору, достатньо відвідати Лучшие сайты букмекерских контор 2022.

Розглядаючи XX століття, ми можемо говорити про революції у побутових, текстильних, гастрономічних галузях. Та чи кожен винахід у перелічених сферах був результатом довгих кропітких досліджень? Ви здивуєтеся, коли дізнаєтеся, як багато відкриттів побачив світ лише внаслідок раптового збігу обставин.

Докладніше про випадкові винаходи у нашому матеріалі.

Застібка-липучка

Одного разу швейцарський винахідник Джордж де Местраль вигулював свого собаку. Повернувшись додому, чоловік побачив, що і його пальто, і шерсть домашнього улюбленця вкриті реп’яхами.

Местралю стало цікаво, яким чином рослина намертво прилипає до шерсті. Розглянувши реп’яхи під мікроскопом, вчений з’ясував, що міцне закріплення здійснюється завдяки крихітним гачкам у структурі рослини.

Зрозумівши принцип, винахідник зробив пару стрічок з гачками, які чіплялися одне до одного. Так і з’явилася альтернативна застібка. Проте масове виробництво почалося лише через 14 років. Першими активними користувачами практичних виробів стали космонавти, які мали скафандри на липучках.

Сьогодні користь цього раптового, але революційного відкриття складно переоцінити. Недарма Тоні Слотерман — власник онлайн- проекту Bonuses Finder — стверджує, що успіх, принаймні на 50%, складається з випадковостей.

Фруктове морозиво на паличці

Винахідникові цієї ласощі Френку Еперсону було лише 11 років.

Якось хлопчик розчинив у воді содовий порошок (такий напій був дуже популярним серед американських дітей того часу), але за якихось причин одразу не випив імпровізований сік. Склянка з напоєм та паличкою для розмішування залишилася на відкритому повітрі. Погода була холодною, і через це рідина застигла.

Згадавши про напій, Еперсон виявив, що содова змінила свій агрегатний стан. Тепер її можна було облизувати, тримаючи за паличку.

Френку ідея сподобалася. Ставши дорослим, він втілив її у промислових масштабах. Через 18 років після винаходу фруктове морозиво Epsicles мало цілих сім смаків і користувалося значною популярністю у Штатах.

Візок для супермаркету

Сільван Голдман був власником великої продовольчої крамниці в Оклахома-Сіті.

У певний момент бізнесмен помітив, що категорії товарів, які важко нести у руках, користуються меншим попитом порівняно з іншими групами. У зв’язку з цим перед підприємцем постало питання, як оптимізувати навантаження.

На ідею Голдмана наштовхнула покупниця, що розмістила важку сумку на іграшковому автомобілі, який котив її син, тримаючи його за мотузку.

Підгледівши практичне рішення, підприємець приєднав до звичайного кошика колеса. Потім, вдосконаливши ідею, долучив механіків, які допомогли йому створити прототип сучасного візка.

Масове виробництво візків для крамниць розпочалося у 1947 році.

Кардіостимулятор

У 1941 році інженер Джон Гопкінс займався дослідженнями гіпотермії на замовлення військового флоту. Завданням вченого було винайти максимально ефективний спосіб обігріву людини, яка довго перебувала на морозі або у льодяній воді.

У пошуках засобів Гопкінс намагався використовувати високочастотне радіовипромінювання, яке підвищувало б температуру. Проте інженер виявив неочікуваний результат — серце, яке зупинилося внаслідок переохолодження, можна запустити за допомогою електричних імпульсів.

Це відкриття призвело до розробки першого кардіостимулятору у 1950 році. Однак перші зразки були важкими, громіздкими, їх використання іноді призводило до опіків у пацієнта.

Вдосконалення приладу стало можливим завдяки лікарю Уілсону Грейтбатчу. Він намагався створити пристрій для запису серцевих ритмів. Одного разу дослідник випадково під’єднав до пристрою неправильний резистор та побачив у електричній мережі коливання, схожі на ритми серця.

Вже через два роки завдяки Грейтбатчу світі з’явився перший кардіостимулятор, який для подавання стимулюючих імпульсів можна було імплантувати у тіло людини.

 

Back to top button