Вчені розкрили головну таємницю ланцюжка ДНК

ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) — одна з трьох основних макромолекул (дві інші це РНК і білки), що забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку і життєдіяльності організмів.

Молекула ДНК зберігає біологічну інформацію у вигляді генетичного коду, що складається з послідовності нуклеотидів. ДНК містить інформацію про структуру різних видів РНК і білків.

Спіраль ДНК була відкрита в 1950-х і відтоді її зображення стало культовим. Однак, вчені досі займаються дослідженням її природи, намагаючись пояснити багато не до кінця зрозумілих явищ.

В основі ДНК — дві нитки, що складаються з молекул цукру і фосфатних груп. Між цими двома нитками перебувають азотисті основи — з’єднання, що формують гени.

Було прийнято вважати, що основою ДНК є зв’язки на основі водню, але виявилося, що це не так. Вірніше, не зовсім так.

Шведські вчені провели експерименти з ДНК в гідрофобному середовищі і встановили, що секрет спіральної структури ДНК може полягати в тому, що молекули мають гідрофобний внутрішній простір у середовищі, що складається в основному з води.

Азотисті основи молекул ДНК гідрофобні — відштовхують навколишню воду. Таким чином відтворення і відновлення ДНК відбувається багато в чому завдяки гідрофобним силам.

Це відкриття може змінити наші уявлення про те, як ДНК взаємодіє з навколишнім середовищем.

«Раніше ніхто не експериментував з ДНК в гідрофобному середовищі, — пояснює автор дослідження Бобо Фенг. — Тому не дивно, що це відкриття зроблено тільки зараз».

У той же час, за словами Стіва Бреннана, молекулярного біофізика NASA, багато з перших статей про відкриття шведських вчених містили його помилкову інтерпретецію.

Журналісти подавали новину в такому ключі, що водневі зв’язки зовсім не важливі. Але це не так, констатує Бреннан. Суть відкриття не в запереченні ролі водневих зв’язків, а в усвідомленні того, що гідрофобні сили відіграють ключову роль.

Джерело: Новое время