Чи є для добровольців з Білорусі місце в Україні після службиСюжет

Добровольцям з Білорусі, які воювали у частинах ЗСУ, непросто залишитися в Україні після демобілізації. Як і ким вирішуються їхні проблеми?

Реальна історія: доброволець-білорус потрапив під обстріл на фронті в Україні та опинився у шпиталі. З огляду на характер поранення лікарі порадили йому демобілізуватися, і боєць припинив контракт зі Збройними силами України (ЗСУ). За порогом шпиталю виявилося, що він не заслужив ані українського громадянства, ані посвідки на проживання, а отже й багатьох соціальних пільг, встановлених українським військовим.

Три роки служби заради посвідки на проживання

Наявність проблеми з легалізацією визнає і представник наймасовішого підрозділу білоруських добровольців – полку імені Кастуся Калиновського. “Тут спрацьовує загальний принцип: білоруси є представниками країни-агресора. Тому більшість наших бійців виїжджає з України після звільнення чи поранення”, – пояснив у листуванні з DW представник полку з позивним Отто.

Найчастіше білоруські бійці, залишивши ЗСУ, переїжджають до Польщі, багато хто робить це нелегально, бо не може довести прикордонникам законність перебування в Україні після демобілізації, розповіла DW координаторка вінницького волонтерського пункту “Ветеранський простір” Таїсія Гайда. У Польщі вони мають шанс отримати статус біженця, чекати його доводиться до півроку, без жодних можливостей легального заробітку.

Андрій Кушнеров, екс-боєць полку Калиновського, все ж таки залишився в Києві, щоб довести своє право легально проживати в Україні. Зробити це непросто. Закон дозволяє іноземним добровольцям отримати дозвіл на імміграцію після закінчення трирічного контракту із ЗСУ, пояснили DW у Державній міграційній службі України. Якщо ж боєць демобілізувався достроково, він втрачає це право.

“Після розірвання контракту з ЗСУ для білорусів діє правило “кожен сам за себе”, – нарікає Кушнеров. Претендувати на отримання посвідки за спрощенною процедуру можуть також учасники бойових дій. Кушнеров хоч і брав участь у боях, зараз скаржиться, що штаб полку Калиновського тягне з оформленням документів. Справа в тім, що до кінця минулого року процедура набуття статусу учасника бойових дій (УБД) була вкрай забюрократизованою: його давали лише за документального підтвердження перебування солдата на передовій не менше 30 днів.

У боях з бюрократією

Уряд України наприкінці жовтня минулого року спростив порядок надання статусу УБД – наразі він не прив’язаний до кількості днів виконання бойових завдань. До того ж, отримати посвідчення зараз можуть не лише військовослужбовці офіційних армійських підрозділів, а й бійці територіальної оборони, нацгвардійці, поліцейські, прикордонники та добровольці з інших збройних формувань. Проте доводити участь у боях, як і раніше, потрібно документами: виписками зі штабних зведень, вахтовими журналами, польотними листами.

“Наш штаб знаходиться в Києві, частина його ніколи не виходила передову, а бійці насправді воюють у різних місцях на лінії фронту та у складі різних підрозділів”, – пояснює складнощі з оформленням документів ще один колишній боєць полку Калиновського на умовах анонімності.

Педставник полку із позивним Отто у листуванні з DW не захотів розкривати масштаби проблеми з легалізацією колишніх добровольців підрозділу, як і чисельність його самого. “Військовий квиток замінює нам білоруський паспорт і посвідку на проживання. Тобто, перебуваючи в полку, ми повністю легально перебуваємо на території України. А вибуло в нас не так вже й багато: з кількох десятків поранених більшість повертаються у стрій”, – стверджує Отто. 

Замкнуте коло?

Представники ветеранських організацій хочуть ще більше спростити процедуру набуття статусу учасника бойових дій, у тому числі й для іноземних добровольців. “Ми передали до парламентського комітету проект поправок до чинного законодавства, згідно з якими комісія при Міністерстві у справах ветеранів могла б приймати рішення, ґрунтуючись не лише на штабних документах, а й на свідченнях товаришів по службі ветерана, – розповідає Таїсія Гайда. – Але Міністерство оборони наполягає на тому, щоб свідків було щонайменше троє і у кожного з них уже був статус УБД. Виходить трохи замкнуте коло”.

Законопроект, про який говорить волонтерка, Верховна Рада схвалила у першому читанні ще у вересні, проте через дискусію про свідків остаточний розгляд документа перенесли на 2023 рік. Те саме сталося ще з однією ініціативою, з якою виступила група депутатів під керівництвом Олександри Устинової з опозиційної фракції “Голос”.

“Ще навесні до нас звернулися бійці з підрозділу “Ведмеді”, який тоді був частиною полку Нацгвардії “Азов”. Виявилося, що право на легалізацію росіянам та білорусам дає лише контракт зі Збройними силами, а служба в інших формуваннях – Нацгвардії, Прикордонній службі, Службі зовнішньої розвідки – не дає”, – пояснила Устинова DW.

Поданий нею законопроект не лише виправляє цю несправедливість, а й дозволить претендувати на отримання посвідки на проживання та спрощене набуття громадянства України тим іноземним добровольцям, які демобілізувалися після поранення за рекомендацією медиків до закінчення трирічного контракту. Устинова стверджує, що Міноборони та Міграційна служба мають до документа винятково технічні зауваження.

Заступниця голови комітету Верховної Ради з нацбезпеки Мар’яна Безугла (“Слуга народу”), відповідальна за проходження цього законопроекту, пообіцяла DW, що його буде винесено на голосування у другому читанні найближчого ж сесійного тижня в січні.

Не найманці: в Україні проти РФ воюють представники 55 країн світу

Джерело: Українська служба DW

Новини від 1News в Telegram. Підписуйтесь на наш канал