Як це – захищати до смерті? Це бути щитом для маріупольців, які ховаються від бом…
АНАТОЛІЙ ДЯЧУК – БОЄЦЬ СПЕЦПІДРОЗДІЛУ РПОП І ЗАХИСНИК «АЗОВСТАЛІ».
«Стріляй, я прикрию», – Анатолій Дячук.
До 2014 року майбутній правоохоронець працював на одному з місцевих заводів. У перші дні російської агресії він прийняв рішення – піти добровольцем до батальйону «Артемівськ», тут отримав позивний Кіпіш. З таких добровольчих загонів було сформовано роту поліції особливого призначення. Тут і продовжив свою службу Анатолій Дячук.
За його спиною було надійно – саме так згадують колеги.
Маріуполь, 24 лютого 2022 року.
Правоохоронець під обстрілами, не шкодуючи власного життя та здоров’я, допомагав людям. У цей час у маріупольському підвалі за нього молилися дружина та дві доньки.
«Тут я зможу зробити більше для країни. Зараз я потрібен Маріуполю», – такими словами попрощався з колегами захисник. Чоловік приєднався до лав «Азова». Під час бойового завдання Анатолій отримав поранення. Попри це, він швидко став «на ноги» та продовжив разом із полком вибивати «орків» з міста.
Фортеця «Азовсталь».
Щодня бійці приймали нерівний бій, кількість угрупування окупантів перевищувала 14 000 військовослужбовців. Одне з бойових завдань стало для Кіпіша останнім.
«Взвод Кіпіша декілька днів тримав оборону, намагаючись відкинути противника, але окупантів ставало дедалі більше. Тоді Толя повів своїх хлопців в атаку, але отримав поранення, яке, на жаль, виявилось несумісним із життям. Нам дуже не вистачає його присутності. Сумуємо за ним», – зізнається бійчиня.
Анатолій Дячук загинув у свої 39. Він врятував сотні українців і до кінця життя залишився вірним собі та Присязі.
Схиляємо голову…
???? Історія захисника
