В Україні масово порушуються права фрілансерів

У той час як у Західній Європі працівники гіг-економіки зрештою були визнані офіційними найманими працівниками, Україна намагається запровадити закон, який зробить їх статус ще більш ненадійним, аніж зараз.

Про це йдеться в аналітичній публікації британського видання Emerging Europe, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Змінюється характер зайнятості. За останнє десятиліття вибух таких сервісів, як Uber і десятків ідентичних кур’єрських додатків, зробив революцію в робочих відносинах. Тепер, замість того, щоб мати стабільну робочу силу, ці компанії можуть використовувати постійно мінливий набір короткострокових співробітників в так званій «гіг-економіці».

Ця модель дуже добре прижилась в Україні. При одній з найнижчих зарплат в Європі короткотривала робота в компанії була звичайним явищем з 1990-х років, до появи Uber.

Масова приватизація залишила багатьох без роботи і змусила шукати будь-яку, хоча б короткотривалу. Іншим працівникам доводилося доповнювати свою звичайну роботу короткотривалими підробітками: особливо поширений сценарій, коли жінки-пенсіонери пропонують послуги з прибирання для збільшення своєї мізерної пенсії. Крім того, Україна має одну з найрозвиненіших тіньових економік у світі – за деякими оцінками, її частка сягає 35%.

З початком пандемії коронавірусу попит на кур’єрські послуги та інші види роботи в Україні (та й у всьому світі) різко зріс. Багато людей використовували ці додатки для доставки їжі, продуктів, ліків і пошти. Через періодичні зупинки громадського транспорту люди також дедалі частіше використовують мобільні служби для пересування.

Однак на тлі цього оптимізму і хвилювання з приводу наближення цифровізації економіки, а також різних проривів і досягнень українських компаній та інженерів, один ключовий елемент цифрової економіки – працівники нижчої ланки, на яких покладаються ці послуги, – був позбавлений уваги.

Для більшості такі сервіси, як Uber і Glovo, є інноваційними способами зробити життя більш зручним. Однак в Україні поєднання ненадійного характеру роботи в гіг-проектах і недотримання трудового законодавства, норм і правил, закріплених в Конституції, робить гіг-працівників – одними з найбільш вразливих в Україні.

Складна сіра економіка

Нещодавні кроки в парламенті щодо інституціоналізації гіг-роботи і неодноразові спроби законодавчо скасувати Трудовий кодекс України вказують на зловісне майбутнє для цих робітників.

На перший погляд, в Україні дуже прогресивний Трудовий кодекс. Розроблений у 1971 році, він забезпечує щедрий захист і пільги працівникам за соціалістичними принципами, які регулювалися країною в той час. Профспілки мають істотні права на ведення колективних переговорів. Робітники можуть бути звільнені тільки після повідомлення за два місяці. Повністю оплачувана відпустка через вагітність і пологи становить 126 днів. Відповідальність за сплату прибуткового податку несе роботодавець.

Однак ці правила практично не дотримуються за межами державних підприємств, що призвело до розвитку в Україні тіньової економіки. «Сіра» і «чорна» робота – звична справа. «Сіра» робота відноситься до практики, коли працівникам офіційно виплачується мінімальна заробітна плата, щоб мінімізувати податкові відрахування роботодавця, а інша частина їх фактичної заробітної плати виплачується готівкою. «Чорна» робота відноситься до нелегальної роботи без контрактів. Компанії з гіг-економікою знайшли ще більш хитрий спосіб не допустити, щоб закони про працю впливали на їх прибуток.

Як і в багатьох інших країнах світу, за законом гіг-робітники не вважаються співробітниками компанії. Замість цього вони працюють як «незалежні підрядники». Ця модель роботи поширена по всій Україні, навіть за межами гіг-економіки – наприклад, багато ІТ-фахівців працюють в якості «незалежних підрядників». Хоча ця модель може добре працювати для високооплачуваних ІТ-фахівців, вона позбавляє таких співробітників, як кур’єрів і водіїв – фінансової безпеки. І це також створює ситуації, коли ІТ-працівник, який отримує 1500 євро на місяць, платить менше податків, ніж майнер, який отримує 300 євро в місяць.

Ризики гіг-роботи

Гіг-працівники несуть відповідальність за власне робоче обладнання, таке як автомобілі для водіїв таксі і сумки для кур’єрів. У них взагалі немає оплачуваного вільного часу – якщо вони не працюють, вони не отримують жодних грошей. Немає і страхування, навіть зараз, коли вони піддаються набагато більшому ризику зараження коронавірусу, аніж звичайні працівники.

Ризики не обмежуються пандемією. Найбільший попит на доставку спостерігається у зимові місяці, коли дороги можуть бути дуже слизькими. В Україні шанси потрапити в ДТП зі смертельними наслідками на двоколісному транспортному засобі у 29 разів вищі, аніж на легковому автомобілі.

«1200 гривень [35 євро] за цю чортову сумку!» – розповідає Олег, кур’єр середнього віку, який працює з Bolt Food. – На ці гроші я міг би їсти місяць». Сумка прикрашена логотипом Bolt Food – по суті, працівники платять за рекламу компанії. Олег накриває контейнер Bolt Food непрозорим пакетом. «Будь вони прокляті, якщо думають, що я рекламую їх. Я не підписувався на це, – скаржиться він.

У більшості країн світу гіг-працівники поступово отримували свої права. Наприклад, співробітники Uber у Лондоні після тривалої судової тяганини отримали право вважатися працівниками компанії. У 2019 році іспанський суд постановив, що кур’єрів Deliveroo варто вважати повноцінними працівниками, а не фрілансерами.

Спроба змінити закон

Український уряд протягом багатьох років намагається демонтувати свій прогресивний Трудовий кодекс. Парламент неодноразово намагався ухвалити норми, які встановлюють контракти з нульовим робочим днем, зайнятість за бажанням і значно скорочують оплату понаднормової роботи. Щоразу вони зазнавали фіаско при жорсткій протидії Федерації профспілок. Стаття 22 Конституції України закріплює принцип неприпустимості регресу, який свідчить, що вже встановлені права не можуть бути обмежені або скасовані, а тільки зміцнені і розширені.

Нещодавно парламент ухвалив закон про розвиток цифрової економіки, згідно з яким передбачені робочі контракти, гіг-працівники можуть бути звільнені без будь-яких підстав із попередженням за 30 днів. Якщо такі співробітники працювали менше трьох місяців, термін такого повідомлення скорочується до трьох днів, що є серйозним порушенням Конвенції 158 Міжнародної Організації Праці і статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Як припинити скорочення населення

Більш суворе дотримання трудового законодавства і розширення прав працівників також можуть зменшити спад населення України. Після здобуття незалежності, населення України скоротилося майже на одну п’яту через поєднання низького рівня народжуваності (викликаного економічною депресією), більш низької тривалості життя і еміграції. У кожному великому місті, крім Києва, спостерігається скорочення чисельності населення – в невеликих містах і селах скорочення є катастрофічним. Згідно з нещодавнім звітом ООН, Україна втратила цілих 25% робочої сили – більше, аніж такі бідні густонаселені країни, як Філіппіни, Індонезія, Єгипет і Ефіопія.

Кращі умови для працівників можуть знизити мотивацію міграції. Занадто багато українців як і раніше вважають, що 14-годинна робота зі збору фруктів в Польщі краще, аніж працювати в Україні. Підвищення заробітної плати може бути ефективним, але за умови підвищення рівня народжуваності.

В умовах, коли трудові відносини змінюються під впливом цифровізації, і нечасто на користь робітників, український уряд повинен діяти швидко. Щаслива та задоволена робоча сила може принести користь усій країні. Якщо Україна хоче скоротити розрив зі своїми західними сусідами, то повинна підвищити рівень життя звичайних людей.