Україна наближається до масштабного приватизаційного прориву

«Хороші бізнесмени корумпують поганих політиків». Ця фраза точно описує традиційні підходи до управління державною власністю в Україні. Але, можливо, врешті-решт, все починає змінюватися.

Про це йдеться в авторській колонці Дмитра Сенниченка, голови Фонду державного майна України, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

З кількох тисяч державних підприємств, які Україна успадкувала від радянських часів у 1991 році, 3644 залишаються державними донині. Цей великий портфель державних підприємств підживлює замкнуте коло політичної корупції.

Протягом 30 років поспіль впливові економічні клани банкрутували ці підприємства, в той час як на державі залишався тягар відповідальності за добробут, дефіцит податків і нереалізований економічний потенціал. У рідкісних випадках розірвати це замкнуте коло вдавалося, наприклад, під час продажу «Криворіжсталі», але вони залишаються винятками з корумпованого правила.

Єдиний спосіб назавжди позбутися від цієї тіньової сторони української економічної реальності – це провести масштабну, відкриту і чесну приватизацію нестратегічних державних активів.

У 2019-2020 роках в Україні створено умови для стійкого процесу приватизації. Вперше за багато років уряд не просто зробив красиві декларації, а фактично продемонстрував українським громадянам і потенційним інвесторам, що відчайдушно не хапається за свої активи і готовий виставити їх на ринок.

Нова команда у Фонді держмайна, що реалізує політику приватизації, ініціювала системну роботу з подолання 30-річного застою. Це включало аудит для оцінки стратегічної значущості понад 700 державних підприємств, переданих державним органам приватизації.

Згодом почалася зміна менеджерів, пов’язаних з різними фінансово-промисловими групами. У деяких випадках ми навіть стикалися з озброєним протистоянням з боку директорів, які не хотіли залишати свої офіси, і іншими «дрібницями» на кшталт спроб підкупу представників Фонду або насадження негативного піару в ЗМІ.

Цей спротив почався саме тоді, коли Фонд почав готуватися до приватизації великих і надвеликих підприємств і проводити висококонкурентні аукціони з продажу невеликих об’єктів, тим самим демонструючи нерішучим інвесторам, що Україна змінилася на краще. Далі почалася пандемія коронавірусу.

Фінансова нестабільність перекинулась на світові ринки. Ніхто не міг передбачити, як довго це триватиме, і наскільки драматичними будуть масштаби. З огляду на безпрецедентний характер ситуації, український парламент вирішив призупинити проведення масштабної приватизації.

На жаль, це негативно позначилося на планах приватизації. По-перше, неможливо було виконати пошук конкурентоспроможних інвесторів для держпідприємств і просування вперед. По-друге, ці затримки підживлювали різні теорії змови, більшість з яких грунтувалися на твердженнях про те, що великомасштабна приватизація навмисно саботується. Проте, Фонд продовжував готувати активи до майбутніх аукціонів.

У той час як Фонд держмайна намагається діяти максимально ініціативно, правила гри визначають різні гілки влади. Вирішальними факторами успішної програми приватизації є консолідація всіх зацікавлених сторін і наявність політичної волі. Це було продемонстровано 29 березня 2021 року, коли український парламент схвалив у другому читанні законопроект про розблокування великомасштабної приватизації.

Так, пандемія ще не закінчилася, і кожен день ми читаємо жахливі новини про людські жертви. Але світ уже йде по шляху вакцинації і одужання. Україна не так швидко рухається в цьому напрямку, як хотілося б, але наближається час, коли ми зможемо повернутися до повсякденного життя. Ми повинні бути на крок попереду у сфері приватизації.

Ми можемо підтвердити, що інтерес міжнародних інвесторів до програми приватизації України повернувся, а точніше, ніколи не зникав. Це нікого не повинно дивувати. Найбільша країна в Східній Європі, унікальне географічне положення, великі морські порти і висококваліфікований персонал – це унікальні переваги України, які не може знищити навіть COVID-19. Тому поточний прогноз доходів бюджету від приватизації у 2021 році у понад 430 млн доларів є цілком реалістичним.

Очікується, що з цієї суми 320 мільйонів доларів буде отримано за рахунок великомасштабної приватизації, тобто продажу «блакитних фішок» і зношених, але потенційно конкурентоспроможних промислових гігантів, успадкованих від Радянської України. Ще 110 мільйонів доларів – це доходи від продажу більш дрібних приватизаційних об’єктів. У минулому році ми отримали таку ж суму, незважаючи на COVID-19, тому я не бачу причин знижувати планку.

Для порівняння: у відносно благополучний 2018 рік Україна отримала від приватизації лише 10 мільйонів доларів. Цифра на 2019 рік становила трохи більше 21 мільйона доларів. Тим часом, протягом першого кварталу 2021 року доходи від приватизації принесли в державний бюджет понад 36 мільйонів доларів. З огляду на те, що підготовка до масштабної приватизації ніколи не припинялася, ми вже знаходимося на старті і чекаємо початку.

Цього літа планується провести аукціон з продажу заводу «Більшовик» в українській столиці. Це підприємство – хрестоматійний приклад неефективного управління і корупції, що веде до його занепаду. Завод став тягарем для державного бюджету, створивши борги у 18 мільйонів доларів. «Більшовик» давно не займається основною господарською діяльністю, що не дивно, якщо врахувати, що до 80% майна і активів заводу знаходяться в аварійному стані, а самому «молодому» верстату на «Більшовику» – 38 років. В умовах приватизації заводу ми особливо обговорюємо, що виробничі потужності повинні бути збережені і передані до філії, а борги по зарплаті повинні бути погашені.

Одним з перших об’єктів в порядку масштабної приватизації є Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК). Тут, незважаючи на колосальний рівень корупції навколо цього підприємства в попередні роки, ситуація інша. Завдяки зусиллям Фонду та ротації менеджменту ОГХК значно відновився і став справжньою «блакитною фішкою» з вражаючими фінансовими показниками. Виручка ОГХК за попередній рік склала понад 22 мільйони доларів США. В даний час інтерес до УГХК виявляють 16 компаній, в основному з-за кордону.

Це будуть перші великі підприємства, які Україна виставила на приватизацію за 16 років з моменту знакового продажу «Криворіжсталі». У шорт-лист також увійшли «Президент-Готель» і шість регіональних енергорозподільчих компаній (ОблЕнерго).

Тепер, коли великомасштабна приватизація підтверджена, ми концентруємося на створенні прозорих умов для майбутніх аукціонів і максимально розширюємо список учасників.

Важливо розуміти, що продаж заради продажу не є нашою метою. Продати нескладно, але який вплив це матиме на державу, крім разового надходження в бюджет, якщо новий власник перетворить актив в металобрухт? Більшість цих приватизаційних об’єктів вимагає масштабних інвестицій на багатомільярдному рівні.

Саме тому підготовка до приватизації стає таким складним завданням. Нам необхідно знайти потенційних покупців, зацікавлених у модернізації підприємств, підвищенні ефективності їх функціонування, формування справедливої ​​​​бази для оподаткування та створення робочих місць.

Коли сусідня Польща вийшла з «холодної війни», у неї було 8000 державних підприємств. Сьогодні у державній власності сусідньої країни залишилося лише 60. Тим часом в Україні налічується понад 3500 державних підприємств. Більшість з них можна і потрібно продавати. Замість корупційних схем і зростаючої тіньової економіки держава отримає доходи бюджету, податки і нові робочі місця разом з сучасними ефективними виробничими потужностями.