Зміна клімату може завадити Україні стати аграрною наддержавою

2020 рік визнали найспекотнішим за всю історію спостережень в столиці України, згідно з даними, опублікованими в січні 2021 року Центральною обсерваторією України. Минулого року у Києві було побито 36 різних температурних рекордів, зокрема 12 – тільки в березні.

Про це йдеться в аналітичній публікації Анни Акерманн, члена правління Центру екологічних ініціатив Ecoaction на сторінках Atlantic Council, – інформує 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Дивовижні кліматичні зміни такого роду більше не можуть шокувати, оскільки їх реальність стає все важче ігнорувати. Справді, 2020 рік був роком рекордних високих температур для всієї Європи. Однак роль України як нової сільськогосподарської наддержави робить її особливо вразливою до негативного впливу зміни навколишнього середовища.

В останні десятиліття клімат Києва поступово змістився на південь. Зима стала менш суворою, а літо набагато теплішим. Погода в українській столиці все більше нагадує Одесу середини ХХ століття, без усіх принад чорноморського бризу.

Це явище не обмежується Києвом або північчю країни. Найяскравішим і тривожним фактором зміни погодних умов в Україні у 2020 році була відсутність дощу. Українське сільське господарство дуже залежить від опадів, але протягом минулого року дощі були нерегулярними і випали на 8% нижче річної норми. У минулому році на сході і півдні України було зафіксовано найменшу кількість опадів і особливо сильно постраждали Донецька, Луганська і Миколаївська області.

Вплив цих несприятливих умов вражаючий. За даними Міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів України, країна втратила 570 000 га озимих культур через тривалі посухи і незвично сильні весняні заморозки. Подальша посуха у весняний і літній сезони викликала додаткові втрати, зокрема 200 000 га кукурудзи і зниження врожайності по всій країні.

Це загрожує підірвати статус України як одного з провідних світових експортерів сільськогосподарської продукції. Протягом маркетингового сезону 2019-2020 років Україна відвантажила на міжнародні ринки 57 мільйонів тонн зерна, що становить близько 16% світового експорту зерна. Проте, в поточному сезоні експорт різко впав у порівнянні з минулим роком через менший врожай, викликаний суворою посухою. За повідомленнями, до грудня 2020 року експорт зерна знизився на 16% в порівнянні з обсягами за той же період роком раніше.

Оскільки зміна клімату позначається на українському сільському господарстві, Міністерство охорони навколишнього середовища України прогнозує подальше посилення і географічне поширення посухи. Офіційні особи також очікують збільшення площ, схильних до опустелювання.

У той час як південні регіони України повільно адаптуються до відсутності опадів і розвивають складні іригаційні системи, посуха зараз стає все більш звичайним явищем в сільськогосподарських регіонах північної і північно-східної України, де раніше такого не спостерігалось. Заходи з адаптації та пом’якшення наслідків життєво важливі для збереження позиції України як провідного виробника сільськогосподарської продукції.

Менша кількість опадів – лише одне з багатьох негативних наслідків зміни клімату в Україні. Інші особливості включають ерозію ґрунту, зміни в рослинності, порушення циклів сівозміни та поширення нових хвороб сільськогосподарських культур і бур’янів. Вирішення цих проблем означає впровадження низки нових практик і технологій.

Кліматично оптимізоване сільське господарство може допомогти підвищити продуктивність, одночасно підвищуючи стійкість до екстремальних погодних явищ і скорочуючи викиди парникових газів. Тим часом, поєднання методів зрошення і ведення сільського господарства може принести низку супутніх вигод водного сектору, одночасно сприяючи розвитку сільського господарства на основі більш стійких підходів до управління водними ресурсами. Ці та інші рішення, ймовірно, ляжуть в основу Національного плану України з адаптації до зміни клімату, який зараз готується урядом.

Європейська зелена угода і стратегія ЄС «Від ферми до виделки» пропонує Україні додаткову мотивацію для поступового переходу до більш стійких методів ведення сільського господарства. Європейський Союз продовжує переглядати і зміцнювати свої стандарти екологічної та продовольчої безпеки, в той же час існують плани щодо потроєння власного виробництва органічної сільськогосподарської продукції в ЄС протягом найближчого десятиліття.

Це повинно допомогти переконати українських сільськогосподарських виробників в необхідності інвестувати в модернізацію, сумісну з кліматичними змінами, щоб забезпечити постійний доступ до прибуткових ринків Європейського Союзу. За останні кілька років Україна увійшла до п’ятірки найбільших експортерів сільськогосподарської продукції в ЄС. У 2019 році Україна посіла друге місце серед постачальників органічних продуктів для споживачів ЄС. За оцінками експертів, Україна має потенціал для десятикратного збільшення виробництва органічних продуктів харчування в найближчі роки, при цьому менша врожайність буде компенсована більш високими ринковими цінами.

Швидко зростаючий сегмент органічної продукції – лише один з багатьох напрямків, в яких Україна може розширити свою присутність на ринках сільськогосподарської продукції ЄС. Це робить дотримання екологічних та харчових стандартів Європейського Союзу необхідністю для всієї сільськогосподарської галузі країни.

З тих пір, як Україна вперше заробила собі репутацію житниці Європи, сільське господарство відіграє центральну роль в національній історії країни. Сьогодні вагомість сільського господарства для економіки України дуже висока. У 2019 році сільськогосподарський сектор України виробив близько 9% ВВП.

Є можливості для подальшого зростання. В останні роки спостерігається різке зростання міжнародних інвестицій в сільськогосподарську інфраструктуру України. У найближчі десятиліття Україна може стати ключовим гравцем у глобальній продовольчій безпеці.

Якщо Україна хоче нагодувати світ, вона повинна протистояти величезним викликам, які виникають, внаслідок зміни клімату. Це глобальна проблема, яку необхідно вирішувати всім країнам, а в Україні вона має стати національним економічним пріоритетом.