Як змінилась українська армія за останні 8 років

У 2014 році Збройні сили України (ЗСУ) не були достатньо укомплектовані, оснащені та навчені для протистояння російській агресії. Проте, Україні вдалося побудувати укріплення на лінії зіткнення, які зараз становлять понад 400 кілометрів складних інженерних споруд на різних рельєфах, а також сформувати потужну другу лінію оборони. Чи здатна українська армія відбити ймовірне вторгнення Росії у 2022 році?

Експерти Atlantic Council проаналізували стан реформування ЗСУ і назвали їх основні переваги на недоліки, – інформує 1News з посиланням на Foreign Ukraine.

ПЕРЕВАГИ ЗСУ

Оборонний бюджет України зараз є одним із найвищих у відсотковому співвідношенні до ВВП (близько 3%) навіть серед країн-членів НАТО.

Згідно з опитуваннями громадської думки, починаючи з 2014 року, Збройні Сили незмінно користуються найвищим рівнем довіри у суспільстві серед усіх державних інституцій.

Україна отримала статус партнера НАТО з розширеними можливостями, частково завдяки досягненню прогресу. Цей статус надає безліч нових практичних можливостей на додаток до існуючої підтримки Комплексного пакету допомоги Україна-НАТО.

Ухвалений у 2018 році Закон про національну безпеку визначив та посилив роль цивільного Міністерства оборони та Кабінету міністрів, посиливши контроль уряду над сектором оборони.

У 2020 році в рамках реформи держзакупівель було ухвалено новий закон про оборонні закупівлі. Він спрямований на приведення закупівель у відповідність із західною практикою та викорінення корупції. Половину закупівель переведено до категорії публічних та виставлено на прозорі відкриті торги. Крім того, половина військової техніки закуповується у приватних виробників товарів та постачальників послуг.

Найбільша державна корпорація оборонної промисловості «Укроборонпром» зрештою розпочала реструктуризацію та перехід до традиційної західної моделі корпоративного управління, заснованої на сучасних принципах та діловій практиці.

Нову Стратегію військової безпеки України у 2021 році розроблено з урахуванням максимального залучення громадян України до національної оборони. У рамках реалізації положень стратегії парламент ухвалив новий закон «Про основи національного спротиву». Це має закласти основу для комплексної оборонної доктрини та майбутньої реформи територіальної оборони.

Система командування та управління ЗСУ була перетворена відповідно до принципів та логіки J (L/M/N/A) структур НАТО до рівня бригад, уніфікованих звань та основних посадових інструкцій. Реалізуються розширені програми двостороннього та багатостороннього співробітництва, що включають підготовку військовослужбовців стройових частин (близько 10 тисяч осіб на рік), а також розвиток організаційно-бойових можливостей.

Система оборонного планування України відповідає ключовим вимогам процесу планування НАТО, включаючи логіку розбудови та розвитку спроможності за всіма основними компонентами (DOTMLPF-I) з урахуванням міркувань життєвого циклу спроможності.

У новому поколінні українських офіцерів простежується низка позитивних тенденцій. Багато командирів відносно молоді люди, які будували свою кар’єру в незалежній Україні і мають практичний бойовий досвід. Це створює нове покоління українських лідерів із чітко вираженою національною ідентичністю, баченням, підходами та цінностями.

НЕДОЛІКИ ЗСУ

Можливості Військово-морських сил України зростають, але суперечать пріоритетам, викладеним у стратегічних документах за підсумками останнього оборонного огляду (2019 р.) та Стратегії розвитку ВМС до 2035 року, розробленої за участю представників держав-членів НАТО.

Завершальні та ключові документи (оперативні концепції) адаптуються до принципів і стандартів НАТО досить повільними темпами. Поправки до Статуту Збройних Сил не змогли значно наблизити їх до норм та практики збройних сил НАТО.

Заміна озброєння й техніки новими зразками поки що недостатня і потребує значних бюджетних видатків та глибоких змін у господарській практиці. Підтримка великої кількості застарілого обладнання та інфраструктури забирає значну частину бюджету та не дозволяє належним чином інвестувати ресурси у сучасні системи та платформи.

Оборонні закупівлі, незважаючи на нещодавно ухвалений закон, стагнують у реалізації нових правил та практик. Є тривожні ознаки регресу реформ, а вміст державного оборонного замовлення (план закупівлі оборонної техніки) залишається необгрунтовано засекреченим.

Довгоочікувана реформа житла для військовослужбовців у рамках соціального пакету не відбулася, незважаючи на обіцянки та очікування. Незважаючи на запроваджену в останні роки часткову компенсацію квартплати, житлове питання залишається основним демотивуючим фактором для військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Більшість військової інфраструктури не забезпечує елементарних потреб особового складу та військових організацій та частин. Водночас в управлінні Міноборони знаходиться велика кількість активів, які не використовуються, зокрема десятки підприємств і сотні тисяч гектарів землі.

Корупція, як і раніше, суттєво впливає на ефективність та дієвість процесів та рішень в оборонному секторі. Ключові сфери, схильні до корупційних ризиків – кар’єрні та службові призначення, розподіл житла, управління земельними активами, управління оборонними підприємствами, закупівля палива, закупівля товарів й послуг, а також працевлаштування військових за кордоном у миротворчих підрозділах.

Інформаційні системи (логістика, медицина, управління оборонними ресурсами) або ще не розгорнуті, або ще далекі від досягнення своїх повних експлуатаційних можливостей та функціональної сумісності.

У більшості офіцерів та сержантів рівень володіння англійською мовою є нижчим за мінімум, необхідний для роботи з документами та взаємодії з відповідними підрозділами НАТО.

Питання гендерної рівності тільки почали вирішуватися більш системно, але вимагають фундаментальних змін, зокрема створення умов для кар’єрного зростання та освіти.