Як живе зараз Мар’їнка: місто забуте світом на передовій між українською армією і проросійськими бойовиками

Віра Басова стоїть біля свого будинку з місцевою газетою. 90-річна жінка побоюється, що їй доведеться знову ховатися у своєму підвалі, щоб уникнути обстрілу під час війни між українськими військами і проросійськими сепаратистами на Донбасі, яка триває 7 років і забрала життя 13 000 людей. Масове нарощування російських військ біля східного кордону України – найбільше з моменту анексії Криму у 2014 році і фактичне порушення режиму припинення вогню викликали тривогу на Заході. Президент США Джо Байден закликав свого російського колегу Володимира Путіна послабити ескалацію, але загроза Росії вислати українського дипломата, якого вона звинувачує у шпигунстві, викликало попередження Києва про зворотню реакцію, яке ще більше посилило напруженість.

Про це йдеться в спеціальному репортажі британського видання The Guardian, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Басова живе у Мар’їнці, невеликому містечку, контрольованому урядом, лише за 23 км на північний захід від Донецька та за 80 км від кордону з Росією. Пара кошенят стрибає на дерев’яний паркан Басової поруч з деревом вишні, яке було обмотане скотчем після того, як в нього врізалася військова машина. Донецькі шахти і відвали шлаку добре видно з вулиці Басової, де майже в кожному будинку є сліди пошкоджень, завданих війною. До війни багато жителів Мар’їнки щодня їздили в Донецьк на роботу і за покупками. У 2014 і 2015 роках вирували бої за контроль над Мар’їнкою і внаслідок прямого артилерійського обстрілу центру міста були втрати серед цивільного населення і військових.

Басова згадує, як втекла від «вогненних куль в небі» і тимчасово втратила слух після струсу мозку. Коли лінія фронту стабілізувалася і гаряча війна в Україні переросла у конфлікт, який триває, Мар’їнка стала одним з пунктів перетину кордонів Донецької області, підконтрольних уряду і сепаратистам. Так було до весни 2020 року, коли пандемія коронавірусу закрила контрольно-пропускний пункт і розлучила багато сімей, що живуть по різні боки так званої «лінії зіткнення».

Басова починає плакати, розповідаючи про зникнення доньки, яка живе в Донецьку і не може відвідати її більше року. Світлана Деркач, 50-річна сусідка Басової, думає так само: вона не бачила свого новонародженого внука в Донецьку. Деркач демонструє красиво спакованого плюшевого ведмедика, якого вона зробила для маленького хлопчика.

Деркач згадує, як бомби впали у неї на подвір’ї у 2016 та 2017 роках. Одна з них вбила її кішку, а інша розбила вікна. За її словами, вона намагається не піддаватися паніці з приводу того, що це може означати для неї, якщо дії Росії будуть не просто брязкотом зброєю, а прелюдією до повномасштабного вторгнення. Тим часом вона засаджує свій сад квітами і планує випекти паску, традиційні торти на православний Великдень на початку травня, в новій печі, люб’язно наданій французькою гуманітарною неурядовою організацією.

Після переговорів з президентом Макроном в Парижі, президент України Володимир Зеленський закликав до саміту між Україною, Росією, Німеччиною і Францією, НАТО, США і ЄС  Але, як і більшість жителів Мар’їнки, Деркач не вірить, що Захід допоможе Україні в разі вторгнення Росії.

«Ми не потрібні ані Європі, ані США у вирішенні наших проблем», – говорить вона. Але опинившись на передовій цього конфлікту, Мар’їнка, схоже, була в значній мірі забута і рештою України.

Коли у 2014 році почалася війна, поставки природного газу були припинені і досі не відновлені. Більшість підприємств міста були або зруйновані в результаті бойових дій, або припинили торгівлю. Багато полів в сільськогосподарських районах заміновані, що робить землеробство неможливим. Питну воду необхідно купувати, оскільки вода в кранах і колодязях забруднена. Місцеві жителі тепер в основному покладаються на свої сади в якості їжі, хоча військові радять їм працювати на відкритому повітрі до полудня, коли менший ризик бути застреленим.

«Життя тут закінчується в другій половині дня», – говорить 62-річна Аліна Коссе, директор місцевого центру мистецтв і навчання Creative Hub. Коссе шкодує, але реалістично оцінює шанси на відродження економіки або на те, що хто-небудь буде реінвестувати в Мар’їнку. Раніше тут мешкало 10 000 людей, але майже половина жителів виїхали, після початку бойових дій.

Серед тих, хто залишився, пристрасті розділилися, і Коссе каже, що, на її думку, багато місцевих жителів налаштовані проросійськи, тому що вони дивляться новини по російському телебаченню, а Україна не змогла заблокувати мовлення з Донецька. Російська – рідна мова для більшості жителів Мар’їнки, хоча деякі люди похилого віку можуть розуміти і українську мову.

Коссе каже, що в її будинок кинули вибухівку, тому що вона допомагала українській армії. На початку війни цивільні добровольці подарували погано екіпірованим українським солдатам нові шкарпетки і нижню білизну. Тепер допомога приходить у вигляді оптичних систем для озброєння і військових дронів.

«Наша армія непорівнянна з тією, що була у 2014 році. Якщо Росія наважиться знову напасти на нас, це скоро призведе до її кінця. Повірте мені», – говорить вона.

Збільшені видатки Києва на оборону і семирічний бойовий досвід перетворили українську армію з дезорганізованих добровольчих сил, як це було в 2014 році.

На подвір’ї покинутого будинку в Мар’їнці, лише за 400 м від найближчих військових позицій сепаратистських сил, український солдат під псевдонімом Каба впевнений, що Україна зможе протистояти Росії.

«Якщо наші союзники закриють небо для російської авіації і не дозволять російським кораблям атакувати нас в морі, ми зможемо боротися з Росією на суходолі», – переконаний він.

48-річний снайпер каже, що в його підрозділі крім української зброї є канадські і американські гвинтівки. Вони також пройшли навчання у британських інструкторів. Але він визнає, що з лютого вони стикаються із снайперським обстрілом з Донецька, який, на його думку, походить від добре навчених і екіпірованих російських солдатів.

За словами Каби, снайпери і протипіхотні міни – найчастіша причина смерті в зоні бойових дій. В середині березня неподалік Мар’їнки снайперською кулею вбили українського солдата. На тлі ескалації солдати мало уваги приділяють Covid-19, хоча зараз їх вакцинують.

Вечорами Мар’їнка безлюдна, якщо не брати до уваги рідкісних груп підлітків та бродячих собак, які волочаться по центру. Кілька людей спокійно ловлять рибу в місцевому ставку, не звертаючи уваги на те, що він був замінований.

Стара пекарня у Мар’їнці була зруйнована снарядами у 2014 році. Благодійна пекарня була відкрита у 2016 році протестантською церквою і є одним з небагатьох діючих підприємств тут, де щоранку виготовляють тисячу буханців свіжого хліба.

Пастор, Роман Рязанцев організовує доставку хліба і булочок безкоштовно або зі знижкою і каже, що багато хто з його парафіян стурбовані. Вони кажуть йому, що вікна у них розбиті від обстрілу, і їм потрібно знову будувати бомбосховища.

«Люди уже звикли тут до спокою, вони відремонтували свої будинки, і тепер все повертається», – говорить він.

Басова пережила Другу світову війну і зазначає, що ніколи не думала, що їй доведеться пережити ще одну, навіть більш тривалу війну наприкінці свого життя. Коли вона чує постріли, вона читає свій молитовник, щоб заспокоїтися.

«Чого вони від нас хочуть? Їм потрібні гроші? Я віддам їм всю свою пенсію, щоб припинити війну», – зазначає Басова.