Україна

Як НБУ різким зростанням облікової ставки до 25% вистрілив у голову економіці України

Через рішення Нацбанку про різке підвищення облікової ставки українцям світить зростання безробіття та бідності. Про це пише видання telegraf.com.ua

На початку червня Нацбанк під приводом стримування курсу гривні та інфляції несподівано різко підвищив облікову ставку – з 10% до 25%.

Дуже очікувано, що Нацбанк зважився на підвищення “обліковки”, але її новий розмір викликав шок на ринку — економісти, банкіри і навіть Мінфін стали в ступор. Опитані експерти та учасники ринку в один голос стверджують, що таке рішення регулятора не допоможе досягти заявлених цілей, але доб’є економіку, розорить багато бізнесів та банків. При цьому українцям світить зростання бідності та безробіття, а кредити стануть практично неможливими.

Нацбанк вважає, що підвищення ставки підштовхуватиме банки до залучення грошей у населення шляхом підвищення прибутковості за депозитами. Після підвищення облікової ставки деякі банки вже пропонують українцям прибутковість 18%. Але якщо врахувати, що прогнозована Нацбанком інфляція за підсумками року може становити щонайменше 20%, то час все одно “з’їдатиме” гроші українців. Та ще й із прибутку за депозитом доведеться віддати державі майже 20% податків.

За перші чотири місяці року сума депозитів громадян зросла на 7%. Проте учасники ринку та фінансові експерти зазначають, що на тлі війни та нестабільності українці воліють вкладати гроші в держбанки та іноземні фінустанови. У приватних українських банків поле для маневру дуже швидко звужується, що ставить під сумнів їхнє подальше існування.

Проблема в тому, що через зростання вартості рефінансування банки змушені будуть встановлювати високі ставки за кредитами. А попит на них сильно впаде.

“Є ризик, що якщо ви дуже піднімете облікову ставку, кредитування зменшиться, самі кредити будуть дуже дорогими, зростання економіки загальмується, а ВВП впаде”, — коментує економіст Олександр Охріменко.

Якщо приплюсувати до облікової ставки вартість банківської маржі, стає очевидним, що позичальник з чудовою кредитною історією зможе взяти кредит мінімум під 35%, а то й усі 40%. Складно уявити, які підприємства та бізнес під час війни подужають такі ставки.

У Нацбанку, певне, вважають, що під час війни попит на кредити низький. Однак, це неправда. Позики потрібні громадянам у зв’язку із втратою працевлаштування, бізнесу – під розбудову роботи у зв’язку з війною, релокацію, під запуск потужностей після простою, створення нових виробництв під оборонне замовлення тощо.

Український бізнес за час війни зазнав величезних втрат. Станом на кінець травня прем’єр-міністр Денис Шмигаль оцінював втрати української економіки у 600 млрд доларів. За підсумками 100 днів війни про втрати заявило 98% опитаних Європейською бізнес асоціацією компаній. Наразі у повному обсязі запустилося в роботу лише 47% компаній. Багато бізнесів зіштовхнулися із неплатежами з боку контрагентів. Так, наприклад, прямі збитки українських рітейлерів за два місяці війни перевищили 50 мільярдів гривень, через що вони не можуть здійснити оплату отриманого від виробників товару. У свою чергу виробники не мають оборотних коштів на виробництво. Вирішити проблему могли б кредити, але брати їх під 35-40% майже неможливо.

Президент доручив Кабміну розробити стратегію підтримки бізнесу та економіки. Дії Нацбанку призвели до того, що ринковими механізмами важко підтримати бізнес. У резерві в уряду залишаються хіба що механізми кредитування на шкоду держбюджету. Проте незрозуміло, де на ці держпрограми взяти гроші з огляду на зниження доходів у держскарбниці.

Останні два роки роботу банківської системи України спрощено можна описати так: банки активно брали дешевий рефінанс у Нацбанку, купували на ці гроші облігації внутрішньої держпозики, які випускав Мінфін, отримували свій основний заробіток на цьому механізмі, паралельно кредитуючи вітчизняний бізнес під прийнятний відсоток.

З літа 2020 року облікова ставка НБУ була на рівні 6% річних. Для підтримки економіки НБУ навіть ціну своїх кредитів для банків залишив на рівні облікової ставки. Цим Нацбанк стимулював фінустанови купувати ОВДП, середня дохідність яких становила 11%. Під мінімальний ризик банки заробляли свої 5% річних, а бізнес мав доступ до відносно дешевих кредитів до 15% річних. Економіка зростала, як і піраміда ОВДП, яку влада вирощувала для покриття старих боргів бюджету.

Що сталося після підвищення облікової ставки? Вартість рефінансу НБУ для банків зросла до 27% (“облік” + відсоток постійного доступу). Але найважливіше – кредити, взяті колись у регулятора, були з плаваючою ставкою, тому тепер за ними теж доведеться заплатити по 27% річних. При цьому прибуток від облігацій був фіксованим і залишиться без змін. Тобто держава спочатку просила банки підтримати держбюджет та економіку, а потім одним рішенням, по суті, “кинула” банківську систему.

Очевидно, що банки намагатимуться достроково погасити рефінансування, зосередяться на залученні депозитів. Але у випадках, коли борг перед НБУ в десятки разів вищий за кошти, які акціонери вклали в банк, його простіше взагалі закрити. Українські банки можуть вивести з ринку і рішенням НБУ, якщо вони не вкладуться на його нормативи, зокрема – і за адекватністю капіталу Н2.

Загалом, за оцінками Асоціації українських банків, протягом року збанкрутувати може до 20 приватних установ. Регулятор цими ризиками нехтує. АУБ написала звернення до НБУ з проханням зберегти ставки за довгостроковими кредитами рефінансування станом на 1 червня на період воєнного стану та три місяці після.

Не виключено новий виток “банкопада” в Україні

Або Нацбанк міг би викупити ОВДП у банків і таким чином врятувати систему від краху. Проте робити він цього не має наміру, і якщо умови на ринку не покращаться, багато банків справді підуть під ніж. А українським банкірам ще світить кримінальна відповідальність за спровоковану НБУ ситуацію.

У результаті на тлі такої невизначеності банки наступного дня після підвищення ставки вклали 180 млрд грн за депозитними сертифікатами овернайт. Зараз це найвигідніший інструмент для фінустанов. При цьому про кредитування економіки в існуючих умовах не йдеться – кошти банків будуть знерухомлені через нові правила гри. А оскільки, як уже було сказано вище, кошти вкладників сьогодні акумульовані переважно в іноземних банках, виходить, що держава ще й платить їм космічні 23% ні за що. При цьому іноземні банкіри не фінансують економіку та не несуть жодної відповідальності за стан своїх установ.

Кейс “Мегабанку” на ринку називають провісником нового “банкопаду”. Хоча власник банк Віктор Суботін стверджує, що Нацбанк навмисне створив ситуацію, щоб закрити банк. Його установа єдина не отримала рятівного рефінансу після нападу РФ на Україну.

“На момент ухвалення цього рішення (про банкрутство), я впевнений, НБУ все розумів. І на фарс, який називається “правління Нацбанку”, не пустили ні закордонних кредиторів, ні закордонних акціонерів, Мінфін України та нардепів, які записувалися, щоб донести ситуацію регулятора, також відключили. Я вважаю, це зроблено усвідомлено з наміром, щоб не дати “Мегабанку” працювати далі”, — говорить банкір.

Суботін не єдиний банкір, який скаржиться на терор із боку регулятора. Законодавство дозволяє НБУ, по суті, одноосібно вирішувати, які банки житимуть, а які будуть ліквідовані. Колишня глава НБУ Гонтарева завдала величезних збитків економіці, закривши близько 30% українських банків, багато з яких можна було врятувати.

Що примітно, якщо озирнутися на попередні 8 років, НБУ весь свій гнів спрямовував виключно на українських банкірів, при цьому іноземні акціонери не несуть відповідальності. У згаданому “Мегабанку” по 11,29% акцій належить ЄБРР та уряду Німеччини. Очевидно, що ніхто не притягуватиме їх до відповідальності, зате, судячи з коментарів Нацбанку, Суботіну вже “шиють” звинувачення в навмисному банкрутстві банку.

Якщо банки почнуть банкрутувати, держава ще раз зазнає збитків. Адже вона буде змушена компенсувати втрачені вклади українців.

Новий удар по бюджету

Підвищення облікової ставки точно не порадувало Мінфін. Щоб зацікавити банки у купівлі таких необхідних для держбюджету ОВДП, Мінфін має підвищувати за ними ставки. Але це призведе до дуже швидкого накопичення держборгу та зашморгу на шиї держави. У результаті виконавча влада виявилася не готовою до такого розвитку подій.

Мінфін заявив, що не має наміру підвищувати прибутковість військових облігацій. Ринок відреагував миттєво – на першому після підвищення “обліку” аукціоні вдалося залучити з продажу ОВДП лише 800 млн. грн.

У результаті 7 червня Кабмін замість фіксованої ставки в 11% річних встановив плаваючу ставку, яка буде прив’язана до облікової ставки НБУ – середня “обліковка” за рік. Фактично це означає, що механізм запозичень стане дорожчим за бюджет, адже зростуть виплати на погашення боргу за ними.

Тут важливо зазначити, що навіть рекордно малі 5,5 млрд грн держава купила сама в себе. Державний “Укргазбанк” взяв 3 млрд грн рефінансування НБУ під 27% і купив двомісячні ОВДП з прибутковістю 9,5%. Тобто держбанк вимушено спрацював на збиток 17,5% річних.

Враховуючи мізерний інтерес приватників до ОВДП, у майбутньому Мінфін або недоотримуватиме кошти, необхідні в умовах війни, або ж державні банки по команді зверху купуватимуть ці папери під космічні відсотки, вганяючи себе в борги.

Урядові програми пільгового кредитування, які президент Зеленський особисто пропагував та популяризував, також під загрозою через підвищення облікової ставки.

Програми пільгового кредитування припускають, що Мінфін гасить банкам різницю між індексом ставок за депозитами фізосіб та пільговою ставкою, наприклад, “5-7-9”. Позичальник сплачує фіксований відсоток, а решту покриває держава. Після підвищення облікової ставки ця різниця суттєво зросте. Якщо раніше держава покривала, наприклад, 5-10% зверху, то тепер вона має платити 20-25%, тобто близько чверті від вартості кредиту.

Чи є гроші на це у бюджеті під час війни – питання риторичне. Економіст Олексій Кущ вважає, що це незабаром покладе край держпрограмам компенсації відсоткової ставки.

Також підвищення облікової ставки – це тягар муніципалітетів. Останні облігації Києва, Харкова та Дніпра були випущені з плаваючою ставкою “облікова ставка + 5%”. Де міста в умовах війни братимуть гроші, щоб виплачувати 30% річних – невідомо.

Навіть екс-міністр економіки та консультант уряду Тимофій Мілованов відкрито заявив, що “обліковку” підвищили дуже різко, що в свою чергу може вплинути на поведінку інвесторів.

Утримати зростаючі ціни Нацбанку теж не вдасться

На всі ці очевидні мінуси для держави НБУ наводить один аргумент – таке різке підвищення облікової ставки було потрібне для боротьби з інфляцією та падінням гривні. Тобто регулятор заради цього поставив під удар держбюджет, бізнес та банківську систему. Але чи зможе Нацбанк досягти бодай якихось позитивних цілей?

Перша мета Нацбанку – зміцнення курсу – сама собою досить дискусійна з урахуванням, що курс гривні на даний момент і так фіксований. За два тижні з моменту підвищення ставки гривня зміцнилася із 37 до 36 грн/дол.

Якщо ж у НБУ вибудовують монетарну політику з огляду на курс в обмінниках, то це, щонайменше, дивно. Адже це найважливіший індикатор стану економіки.

Що ж до боротьби з інфляцією, то й тут не все так однозначно.

“Згідно з монетарною теорією, дійсно, за допомогою зміни облікової ставки можна впливати на інфляцію. За базу взято економічну модель США”, — розповідає економіст Олександр Охріменко. Проте він наголошує: немає жодної впевненості в тому, як таке значне підвищення облікової ставки все-таки буде працювати у підсумку в Україні.

Справа в тому, що таргетування працює для інфляції попиту. В Україні зростає інфляція пропозиції. Продукти, наприклад, дорожчають не від того, що в українців побільшало грошей на руках, і вони стали дозволяти собі більше їжі, а через зростання вартості енергоресурсів, проблеми із логістикою та інші фактори. Від зростання облікової ставки енергоресурси навряд чи стануть дешевшими. Специфіку інфляції пропозиції, до речі, розуміють у ЄЦБ і замість піднімати ставку на 15%, як це зробила Україна, планують зростання всього на 0,25%.

Крім того, схоже, що емісія продовжуватиметься, незважаючи на зростання облікової ставки, попри задекларовану регулятором мету її припинити.

Очевидно було, що за очікуваної інфляції 20% інвестори просто не вкладатимуть гроші в ОВДП під прибутковість 11%.

У результаті викуповує облігації Нацбанк. Днями НБУ довелося “надрукувати” нові гроші та викупити у Мінфіну облігації на суму 70 млрд грн. І це лише початок, адже серед приватників зростання попиту на ОВДП за нинішніх умов чекати не доводиться. А у Раді, до речі, хочуть дозволити Нацбанку друкувати гривню без обмежень під час війни.

Фінансовий аналітик Олексій Кущ упевнений: потрібно знизити облікову ставку, встановити таргетну емісію на підтримку вимушених переселенців і бізнесу, та залишити курс фіксованим. Це призвело б до створення фінансово-циркуляційної моделі, за якої бізнес та люди отримали б можливість послабити пояси та сплатити податки.

Нами було анонімно опитано понад 20 вітчизняних банкірів. Більшість зійшлося на думці, що компромісним рівнем облікової ставки за нинішніх умов є 15%. Ця ставка дозволить кредитувати економіку зі ставкою до 20% річних, розміщувати ОВДП з прибутковістю близько 18% (що прийнятно для бюджету і буде цікавим для приватного бізнесу, який підтримає держбюджет), продовжити програму “5-7-9”.

Ситуація з підвищенням облікової ставки вийшла дуже дивною. 25 травня в ефірі однієї з радіостанцій заступник голови Нацбанку Сергій Ніколайчук стверджував, що підвищення облікової ставки можливе лише на кілька відсоткових пунктів, але воно поки що не розглядається і буде зроблено лише на прохання Мінфіну. При цьому Ніколайчук чітко окреслив ті катастрофічні наслідки, до яких може призвести неузгодженість дій та перекладання тягаря з викупу ОВДП на плечі Нацбанку.

А вже 2 червня Нацбанк явно без погодження з Мінфіном підвищує ставку одразу на 15 в.п. Далі слідує заява Міністерства про небажання підвищувати ставки по ОВДП, і всі ті ризики, про які говорив Ніколайчук, матеріалізуються вже у перші два тижні.

Дії Нацбанку сьогодні скидаються на флюгер. В наявності відсутність будь-якої стратегії. Спонтанно (чи навмисне в чиїхось інтересах?) приймаються рішення, які можуть призвести до плачевних та незворотних наслідків для нашої країни.

Визнати помилку Нацбанк міг би на наступному засіданні монетарного комітету НБУ 21 червня. А потім уже дати оцінку цим помилкам регулятора має керівництво країни.

Джерело: telegraf.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button