Україна

Вода в окупованому Криму стала дорогим «політичним товаром»

Якщо найближчим часом кризу з водопостачанням півострова не вирішити, то вона може завадити Путіну здобуту впевнену перемогу на парламентських виборах восени 2021 року

Надзвичайна ситуація з водопостачанням в Криму забирає мільярди грошей платників податків, оскільки Росія намагається вирішити складну проблему, яка виникла, внаслідок анексії півострова у 2014 році. Чорноморська перлина президента Володимира Путіна дедалі частіше стає подібною на жорно.

Про це йдеться в аналітичній публікації американського видання Bloomberg, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Україна перекрила Північно-Кримський канал 7 років тому, заблокувавши джерело майже 90% прісної води в регіоні і повернувши його до періоду 1960-х років, коли велика частина території була засушливим степом. Додайте сюди сильну посуху і пекельну температуру у 2020 році, а також роки недостатніх інвестицій в труби і буріння, і поля стануть сухими. У столиці Сімферополі і в інших містах вода подається за графіком.

Путін захопив Крим після протестів, які скинули лояльний до Росії уряд в Києві, він захопив територію, яка колись належала Москві, але з 1991 року була частиною незалежної України. Анексія півострова, який становить 0,2% від загальної території Росії допомогла підняти національну популярність Путіна до рекордного рівня. Зараз це досягнення зникає.

Сьогодні місцеві жителі, яких у 2014 році приваблювали амбітними обіцянками, борються з наслідками націоналізації, яка не завжди служила їх інтересам, невирішеної, приглушеної проблеми зі спалахом коронавірусу та порожніми кранами. Зростання цін, внаслідок, санкцій, і навіть після того, як міст через Керченську протоку вартістю 3,7 мільярдів доларів з’єднав Крим з Росією, з’їло пенсії і підвищення заробітної плати. Соціологічні опитування провести складно, але неофіційні цифри свідчать про розчарування в його будівництві.

Необхідність влити ще більше грошей в Крим означає, що росіяни ще десь можуть програти. Вони вже страждають від уповільненої економіки через західні санкції та несуть на собі основний тягар від рішення Кремля зосередити увагу на стабільності, а не на зростанні. Криза 2020 року, можливо, є не меншою, аніж впродовж 2014-2015 років, але, вона, передусім, вдарила по домогосподарствах.

Підтримка Криму в перші п’ять років окупації обійшлася в 1,5 трильйони російських рублів, що еквівалентно приблизно 2 рокам російського бюджету на освіту, тобто це понад 20 мільярдів доларів за поточним валютним курсом. Цього року лише субсидії, гранти та субвенції складуть близько 1,4 мільярда доларів. І ціна окупації Криму буде тільки зростати.

Вода – не єдина проблема, але її найважче вирішити, тим паче що повернення Криму залишається пріоритетом для президента України Володимира Зеленського. Минулого місяця Сімферопольське водосховище було заповнене на 7%. Без води з Дніпра, площа орних земель в Криму скоротилася з 130 000 га у 2013 році до 14 000 га в 2017 році. Такі культури, як рис, повністю висохли.

Лише у 2020 році чиновники змушені були вдатись до серйозних кроків в галузі водопостачання, ухваливши план вартістю 48 мільярдів рублів, який передбачає ремонт труб для запобігання втрат, буріння свердловин і, що особливо важливо, опріснення води – дороге задоволення для сільськогосподарських культур, але розрада для жителів.

Це виклик. Навіть якщо в 2021 році буде більше дощів, життєво важливим залишається довгостроковий доступ до дешевої води. Цього легко домогтися, відкривши канал – варіант, який Київ виключає. За винятком цього, ідея самодостатнього Криму – далека, проте окупанти приймають багато китайських туристичних делегацій з надією знайти нові джерела фінансування.

Водні суперечки між сусідніми країнами, зокрема Таджикистану і Узбекистану, які сперечаються через Рогунську греблю до Нілу і Велику греблю Ефіопського Відродження, або річку Меконг, в Південно-Східній Азії – не новина. У Криму це стосується поведінки Росії щодо врівноваження між геополітичними амбіціями, національною гордістю, зростаючим невдоволенням – і дорогою ціною санкцій, що стримують розвиток території до такого рівня, що Кремль хоче запропонувати анонімність деяким інвесторам.

Якщо найближчим часом цю проблему не вирішити, то криза ризикує загостритися у важливий для Путіна період. Йому потрібна міцна перемога на вересневих виборах в Державну Думу і регіональних виборах до 2024 року, коли закінчиться його нинішній термін повноважень. Росіяни як і раніше здебільшого підтримують анексію Криму. Невідомо, що буде після зростання пов’язаних з цим витрат, стагнації національного розвитку і продовження пандемії, яка може спонукати інші регіони вимагати свою частку з державного бюджету.

Кремль чекає важкий час. Після безпрецедентних вуличних протестів проти ув’язнення Олексія Навального, він змушує замовкнути критиків режиму, заблокувати соціальні мережі і проводить масові арешти муніципальних депутатів.

«Чи можуть разом посилений політичний тиск і водна криза спровокувати російське вторгнення в Україну? Такий крок може означати доступ до каналу і дасть своєчасний націоналістичний поштовх. Але це здається неймовірним. Це породить питання з приводу планів щодо окупованого східного Донбасу, де зараз триває конфлікт. А Україна – чудовий привід для пояснення невдач у розвитку Криму. Водні інтереси з обох сторін можуть навіть сприяти формуванню вигідних, хоча і неформальних угод. Однією з таких може стати згода Росії надати гарантії доступу до Азовського моря, через яке Україна експортує сталь, вугілля і багато інших товарів», – зазначає Максиміліан Гесс, науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики.

Останні новини

Back to top button