Україна

В Україні хочуть провести трудову реформу, яка порушує права громадян

Українські профспілки і Міжнародна організація праці стурбовані тим, що нові закони можуть істотно утискати права працівників і не спонукають роботодавців до офіційного працевлаштування

Міністерство закордонних справ Великобританії консультувало міністерство економіки України щодо того, як ухвалити нове трудове законодавство, яке, за словами експертів, може обмежувати права українців на працю.

Про це йдеться в аналітичній публікації британського видання openDemocracy, повідомляє 1News з посиланням на Foreign Ukraine.

З вересня 2020 року Великобританія фінансує проект, який підтримує українське міністерство  у «реформуванні» трудового законодавства країни. Комунікаційний план на 2021 рік, підготовлений міжнародною консалтинговою компанією і маркований логотипом посольства Великобританії в Києві, рекомендує українському міністерству «підкреслювати», що лібералізація трудового законодавства принесе «позитивні результати» для українських працівників.

Комунікаційна стратегія, опублікована Європейською федерацією профспілок державних службовців (EPSU) складається з огляду засобів масової інформації і провідних коментаторів з лібералізації праці, з якого стає зрозумілим, що запропонована реформа не користується популярністю в українському суспільстві.

Щоб пропагувати переваги лібералізації, стратегія передбачає, що міністерство має «зробити свої меседжі простішими та емоційнішими» для громадськості та заохочувати прихильників шляхом неофіційних зустрічей поза урядом, робити більш «емоційні» заклики до громадськості на користь лібералізації.

«Великобританія ефективно намагається підірвати зусилля Міжнародної організації праці та Європейської комісії і фінансує пропаганду, щоб створити клімат проти українських профспілок», – заявили в EPSU.

Джерело в британському уряді повідомило, що МЗС зробило свій внесок у процес реформи праці в Україні «юридичними консультаціями й технічною допомогою на базі передової міжнародної практики, а також рекомендаціями таких респектабельних організацій, як Міжнародна організація праці».

У січні 2020 року Кабінет міністрів України після суспільної реакції і протестів, відмовився від рішучої спроби лібералізувати трудове законодавство і позбавити профспілки права та власності.

Тепер уряд вніс два нових законопроекти – 5388 і 5371, які покликані частково лібералізувати трудове законодавство.

За офіційними оцінками, понад 3 мільйони українців працюють неофіційно, і уряд стверджує, що простіші процедури працевлаштування будуть стимулювати працедавців наймати працівників офіційно, приваблювати іноземних інвесторів і створювати гнучкіше бізнес-середовище.

Зокрема, уряд прагне спростити процедури прийому на роботу і звільнення, запровадити індивідуальні трудові договори і надати роботодавцям більше повноважень щодо змін умови праці.

Такі заходи, за словами заступниці міністра економіки Світлани Глущенко, «гарантують чесні правила на ринку праці, досягають балансу інтересів між працівниками й роботодавцями та стимулюють бізнес».

«Надмірне регулювання офіційних трудових відносин часто призводить до того, що значна їх частина залишається в тіні», – зазначила Глущенко після того, як законопроект 5388 був ухвалений у першому читанні в парламенті.

Але критики, зокрема українські профспілки і Міжнародна організація праці стурбовані тим, що у випадку ухвалення, ці закони можуть істотно утискати права працівників і не спонукають підприємства офіційно наймати їх на роботу.

«Причина через яку українські роботодавці не наймають людей офіційно на роботу полягає не у формальності чи гнучкості, а у заощадженні грошей і оподаткуванні», – вважає Василь Андреєв, президент Української профспілки будівельників та заступник керівника Федерації профспілок України.

Він зазначив, що хоча законопроект 5388, який пройшов перше читання у парламенті, був «своєрідною спробою зменшити вплив профспілок», законопроект 5371 може повністю вивести «70-80% працівників за межі українського трудового законодавства, зокрема йдеться про профспілки, регулювання робочих днів, ставки зарплати, а також здоров’я та безпечні умови праці.

Георгій Сандул, юрист української громадської організації «Трудові ініціативи» вважає законопроект «абсолютно нелогічним в українських умовах і він не принесе жодної користі, ані працівникам, ані бізнесу».

«Навіть власники бізнесу в Україні не виступають за спрощення процедури прийому та звільнення персоналу», – вважає Сандул.

Він  назвав обґрунтування лібералізації – залучення людей до офіційної зайнятості – «поганим аргументом», зазначивши, що після того, як український уряд значно знизив рівень соціальних внесків роботодавців у 2016 році, не було жодних доказів суттєвого збільшення кількості офіційно працевлаштованих українців.

«Ці законопроекти підривають основи трудових гарантій в Україні», – підкреслює Сандул.

Згідно із законопроектами 5371 і 5388, трудові відносини будуть здебільшого визначатись індивідуальними контрактами, але працівники та роботодавці будуть вести перемовини про зарплату та умови праці на рівних.

Роль профспілок в регулюванні відносин між керівництвом та працівниками буде знижена, зокрема передбачається видалення такої норми, як погодження з профспілками звільнення працівника.

Законопроект також запроваджує норми, які схожі на контракти з нульовим режимом робочого часу, тобто перехід від фіксованої місячної заробітної плати за встановлені години праці до оплати роботи на вимогу.

Спільний проект Європейського Союзу та Міжнародної організації праці щодо «безпечної, здорової та декларованої праці» в Україні розкритикував тенденції лібералізації праці в Україні загалом.

«Наприклад, у законопроекті 5371 норми про паралельний та менш захисний режим для працівників малих та середніх підприємств виключають значну частку української робочої сили з Трудового кодексу», – вважають експерти проекту.

На їх думку, запровадження «винаймання персоналу за власним бажанням» і можливість для роботодавців вносити односторонні зміни в основні умови індивідуальних трудових контрактів порушуватиме міжнародні трудові стандарти і суперечатиме загальним принципам європейського права й практики у сфері трудових відносин.

Експерти проекту також розкритикували тенденцію до лібералізації праці в Україні за те, що вона грунтується на неправильних та упереджених припущеннях, зокрема на ідеї про те, що «працівники та роботодавці мають однакові переговорні позиції», і, відповідно, немає «необхідності у соціальному діалозі, колективних перемовинах і консультаціях представників роботодавців та працівників на реформованому робочому місці».

Це, на думку експертів проекту, суперечить Директивам ЄС щодо трудового права, нормам про охорону праці в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, а також конвенціям Міжнародної організації праці.

З вересня 2020 року МЗС Великобританії фінансує проект «Трансформація регулювання праці» в Україні, щоб допомогти «розробити правові та практичні інструменти й стратегії» для «реалізації інклюзивних реформ Трудового кодексу та відповідного законодавства» в рамках широкого пакету військової підтримки, реформ та громадянського суспільства.

Згідно із загальнодоступними документами Міністерства закордонних справ Великобританії, фінансування дерегулювання праці в Україні здійснюється через Фонд належного управління Міністерства закордонних справ, який підтримує лібералізацію, верховенство закону, незалежні ЗМІ та боротьбу з корупцією у Східній Європі та на Західних Балканах.

Тим не менш, комунікаційний план вартістю 150 млн фунтів стерлінгів, підтримуваний UK Aid Direct, фондом міністерства закордонних справ, яким керує британський консультант з розвитку Менніон Деніелс, і був створений Abt Associates, консалтинговою компанією з глобального розвитку та дослідженнями.

UK Aid Direct заявляє, що «підтримує малі та середні організації громадянського суспільства», щоб «домогтися сталого скорочення бідності».

У рамках цих зусиль UK Aid також «фінансує організації, які прагнуть збільшити та диверсифікувати доходи бідних спільнот у країнах, що розвиваються, а також виступати за вільні та справедливі умови праці».

«Як і всі проекти розвитку та допомоги, в межах цього проекту тривають великі консультації з широким колом зацікавлених сторін, включаючи профспілки, аби гарантувати, що будь-які рекомендації охоплюють різні соціальні групи – жінок, людей з обмеженими можливостями, внутрішньо переміщених осіб та ветеранів», – зазначило джерело в уряді Великобританії.

Українські уряди, які змінювали один одного, намагалися реформувати трудове законодавство з 2000-х років, часто стикаючись із серйозним опором з боку профспілок країни.

На думку авторів законопроекту №5388, «складні та недостатньо чіткі процедури, що вимагають часу і залишаються виключно формальними, є свого роду «стоп-сигналом» для роботодавця, який бажає найняти працівника».

Поряд із тягарем документів, пов’язаних з кадрами, автори заявили, що чинне законодавство є «серйозною перешкодою для ведення трудових відносин відповідно до закону, яка часто лякає навіть тих роботодавців, які працюють легально».

У комунікаційному плані наголошується, що «нелегальна зайнятість» в Україні має «катастрофічні масштаби».

«Співвідношення офіційно працюючих та неформально працюючих становить 1:2. Трудові права щонайменше 10 мільйонів українців не захищені законом», – йдеться у комунікаційному плані.

На початку 2020 року Міністерство економіки країни намагалося проштовхнути лібералізацію трудового законодавства. Цей законопроект дозволяв би розривати трудові контракти без поважних причин, зменшити оплату понаднормових робіт, зобов’язати працівників розкривати будь-яку (нечітко визначену) інформацію, яка може вплинути на виконання їхньої роботи, і значно розширити сферу контрактів з нульовим режимом робочого часу.

У відповідь українські профспілки організували громадську опозицію запропонованій реформі на тлі запеклої онлайн-критики та громадських протестів – і реформа була відкликана.

«Ми перемогли цю спробу [лібералізації], це була активна боротьба – не лише на вулицях, але й у ЗМІ. Ми не звикли до позитивного висвітлення профспілкових діячів у всьому світі, адже їх часто звинувачують у підтримці лівих ідей та перешкоджанні розвитку бізнесу, але проблема стала вірусною», – сказав Павло Прудніков, заступник голови Української профспілки працівників атомної енергетики та промисловості.

Проте, тепер парламентарі та Міністерство економіки «змінили свою тактику» і «розділили проект реформи 2020 року на серію дрібніших законопроектів», намагаючись ухвалити його.

«От чому ми певною мірою перейшли на іншу форму діяльності: тристоронні перемовини щодо реформи праці з урядом, бізнесом та профспілками», – сказав Прудніков.

Проте, для Пруднікова залишається актуальним питання причин запропонованої реформи.

«Що заважає українському бізнесу та економіці розвиватися? Насамперед, це – корупція, нереформовані суди, важке та складне оподаткування, інфраструктурні проблеми. Але, як на мене, міністерству економіки легше переписати трудове законодавство, ніж вирішувати ці проблеми», – резюмує Прудніков.

Back to top button