Україна

Україна та Євросоюз повинні готуватись до запуску «Північного потоку-2»

Співпраця з Україною заради розширення і забезпечення надійних потужностей на кордонах з усіма країнами-членами ЄС незалежно від долі проекту «Північний потік – 2» повинна бути пріоритетом для всієї Європи

Незважаючи на довгоочікувані очікування, санкції США проти «Північного потоку-2» запроваджені не будуть. Проект російського газопроводу для перенаправлення транзитних потоків з України в Німеччину, є досить суперечливим та викликав невдоволення по обидва боки Атлантики.

Про це йдеться в авторській колонці Аури Сабадус, експерта Міжнародного центру дослідження товарних ринків, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Держсекретар США Ентоні Блінкен назвав його геополітичним проектом, спрямованим на ослаблення Європи, а Європарламент ухвалив резолюцію, яка закликає до його негайного припинення.

Принаймні, на рівні риторики, існує потужна опозиція «Північному потоку – 2», але невідомо, чи будуть вжиті конкретні заходи для його повного припинення. Поки що все працює на користь Росії. Кремль продовжує укладання труб в Балтійському морі і може завершити проект до кінця 2021 року, якщо не з’являться нові бар’єри.

Якщо трубопровід буде завершений і введений в експлуатацію, перспективи для України і європейських газових ринків є не дуже сприятливими. Це відбувається не тільки через втрату Україною доходів від транзиту і більшою схильністю до потенційної російської військової агресії, але й через побоювання з приводу поставок на внутрішній ринок України і можливості європейських компаній отримати доступ до українських підземних газосховищ.

З 2015 року Україна покладалася на зворотні потоки з Угорщини, Польщі та Словаччини, щоб покрити третину свого внутрішнього попиту після того, як Київ повністю припинив імпорт російського газу. Ці обсяги фактично були російським газом, який транзитом проходив через Україну в три сусідні країни і частково повертався в Україну як угорський, словацький чи польський газ в залежності від внутрішнього попиту.

Спочатку обсяги газу були перенаправлені фізично. Пізніше, коли в 2019 році закінчився термін дії колишньої транзитної угоди України з «Газпромом» і були підписані нові контракти з російським виробником і країнами, що залежать від поставок, Оператор ГТС України і його угорські та польські партнери погодилися ввести віртуальні точки підключення для спрощення операцій.

Це означало, що замість того, щоб експортувати український газ до Угорщини або Польщі і згодом реімпортувати його, певні його обсяги будуть забрані, таким чином, що Україна збереже частину кількості для своїх потреб, а решта перейде в сусідні держави. Подібних угод немає з сусідніми Румунією і Словаччиною, яка, як і раніше фізично експортує газ назад в Україну.

Якщо «Північний потік-2» почне функціонувати і поставки будуть перенаправлені в цей новий коридор, необхідно буде переглянути існуючі домовленості України щодо фізичних та віртуальних зворотніх потоків з Угорщиною і Польщею. Віртуальні зворотні потоки не можуть застосовуватися, якщо по трубопроводу не проходить фізичний газ.

Тим часом, у випадку Угорщини і Польщі доступна пропускна спроможність на кордоні може бути перервана, а це означає, що не може бути гарантований постійний експорт в Україну. У випадку Словаччини добова пропускна здатність міжмережевого обміну є стабільною, що дозволяє Україні отримати доступ до гарантованої пропускної здатності прикордонного імпорту в розмірі 27 мільйонів кубометрів в день. Хоча Україна має можливість імпортувати близько 10 мільярдів кубометрів газу зі Словаччини щорічно, вона не може покладатися на єдиний маршрут для покриття внутрішнього попиту.

Відсутність пропускної здатності на кордоні також може створити проблеми для європейських компаній, які в минулому році закачали 10 мільярдів кубометрів в українські сховища, оскільки попит різко впав, а країни ЄС зіткнулися з надлишком пропозиції. Україна стала запобіжним клапаном Європи: понад 100 компаній з ЄС змогли використати її великі підземні сховища саме тому, що у них був доступ до транспортних потужностей Угорщини, Польщі та Словаччини для транспортування газу в країну.

Якщо «Північний потік – 2» буде завершено і транзит російського газу через Україну буде припинено, доступна пропускна спроможність на кордоні між Україною та сусідніми країнами ЄС може скоротитися, обмежуючи можливість для європейських компаній імпортувати і зберігати газ в Україні.

Звіт USAID, опублікований в березні 2021 року, засвідчив, що Україна і Польща можуть інтегрувати свої ринки, і рекомендував створити стійку пропускну здатність на кордоні з 2023 року, коли закінчиться контракт Польщі на поставки з Росії. У звіті наголошується, що з урахуванням інвестицій, Оператор ГТС України зможе отримувати 6 млрд кубометрів в рік. Це дозволить Україні отримати доступ до природного газу з Польщі, який надходить у вигляді зрідженого або трубопровідного газу.

Оператор ГТС України планує провести роботи з реконструкції на польському пункті пропуску Дроздовичі і компресорній станції Комарно, щоб забезпечити стабільну вхідну потужність до 20,5 млн кубометрів на добу. Ці роботи повинні бути взаємними з польської сторони, щоб забезпечити двонаправлений потік і допомогти усунути існуючі затори. Однак в звіті наголошується, що у польського мережевого оператора Gaz-System не було плану зі створення надійної пропускної здатності на кордоні з Україною.

Україна також вела перемовини з угорським оператором газової мережі FGSZ, сподіваючись встановити тверду пропускну спроможність на кордоні, яка дозволить створити коридор, що з’єднує хорватський термінал СПГ Крк з Україною, але конкретні кроки ще не оголошені.

Сусідня Румунія може забезпечити достатню пропускну здатність на кордоні, оскільки країна має не менше п’яти точок з’єднання з Україною. Однак місцевий оператор Transgaz досі не погодився підписати тільки одну угоду про міжмережеві з’єднання з Оператором ГТС України і відкладає укладання аналогічних домовленостей з іншими операторами.

У 2020 році Румунія заплатила найвищу ціну за імпорт російського газу в ЄС і, як очікується, залишиться ринком преміум-класу у 2021 році, оскільки внутрішнє виробництво скорочується, а її імпортні можливості обмежені. Додаткова пропускна спроможність на кордоні буде працювати на користь обом країнам.

У 2020 році десять компаній з Угорщини, Молдови, Польщі та Словаччини закачували газ в українські сховища разом. Розширення прикордонних потужностей між цими країнами і Україною принесе ще більшу гнучкість європейського ринку при одночасному збільшенні доходів від плати за зарезервовану потужність для операторів передачі.

Співпраця з Україною заради розширення і забезпечення надійних потужностей на кордонах з усіма країнами-членами ЄС незалежно від долі проекту «Північний потік – 2» повинна бути пріоритетом для всієї Європи.

Back to top button