Україна провела найуспішнішу реформу газового ринку у Східній Європі

У статті за 2009 рік у Журналі європейської публічної політики, аналітики прогнозували, що використання Росією енергетики в якості геополітичного інструменту обмежить сферу застосування правил Європейського Союзу в Україні. Оглядаючись назад, досвід України за останні 5 років з реформування ринку природного газу й приведення його у відповідність з принципами вільної торгівлі ЄС не лише спростовує цей прогноз аналітиків, але й демонструє, що країна може передати свої знання й досвід сусіднім країнам. Про це йдеться у публікації енергетичного журналіста Аури Сабадус із Міжнародного центру дослідження товарних ринків на сторінках Atlantic Council, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Тим не менш, ще потрібно вирішити багато питань, зокрема консолідацію інститутів для гарантії того, що ці досягнення не будуть скасовані політиками, пов’язаними з Москвою, наприклад коли група з 47 народних депутатів України нещодавно звернулись в Конституційний суд України з проханням визнати розділення газотранспортних операцій неконституційним. В той же час, Україна налагоджує зв’язки з європейськими хабами на фізичному та ринковому рівнях, а також гармонізує свої закони й практики із законодавством Євросоюзу, забезпечуючи відчутні результати, як всередині країни, так і назовні.

Фізична інтеграція

Інтеграція України з європейським газовим ринком, насамперед, обумовлена інфраструктурою, а саме газотранспортною системою із протяжністю у 1500 км із сходу на захід, що робить її одним із основних каналів постачання російського газу для європейських покупців.

Відносини між Україною та ЄС покращились після Революції гідності у 2014 році, коли в країні ініціювали проведення всеосяжної реформи газового ринку, припинивши закупівлю російського газу і створивши нові фізичні інтерконектори для імпорту газу із сусідніх країн Центральної Європи – Угорщини, Польщі та Словаччини. Хоча ще доведеться виконати таку додаткову роботу, як забезпечення прогнозованості та надійності регулювання, Україна з літа 2019 року стала привабливим місцем зберігання газу для європейських компаній. Ця тенденція прискорилась у 2020 році.

Завдяки можливостям зберігання до 30 мільярдів кубометрів газу, Україною зацікавились такі крупні компанії, як німецькі RWE і Uniper, польська PGNiG, швейцарська DXT Commodities, щоб позбутись перенасичення, викликаного глобальним надлишком зрідженого природного газу та різким падінням попиту.

Інтеграція ринку

Прагнення до зберігання газу в українських підземних сховищах викликало зростання імпорту в Україну у річному вимірі на 59% за січень-квітень 2020 року, а також сплеск торгівельної активності на сусідніх газових ринках. Інформація зібрана незалежним Міжнародним центром дослідження товарних ринків у Лондоні демонструє чітку позитивну кореляцію між експортом газу із Словаччини в Україну у літній сезон (коли компанії закачують газ у сховища) та вибухову ліквідність на словацькому позабіржовому газовому ринку. У сусідній Угорщині щоденний експорт газу в Україну подвоївся до 15 мільйонів кубометрів у період з березня до квітня 2020 року. А дані, опубліковані угорською спотовою платформою CEEGEX і ф’ючерсною платформою HUDX свідчать про 15-відсоткове збільшення обсягів торгів порівняно із попереднім місяцем на обидвох біржах у квітні.

Оскільки європейські газові сховища швидко наповнюються, зарубіжні компанії звернулись до України, яка готова запропонувати не лише величезні сховища, але й такі послуги, як транспортування на короткі відстані, тарифи й митне складування. Стосовно послуги шорт-хол, компанії, які зацікавлені у зберіганні газу в українських сховищах, можуть його імпортувати в країну за дешевшим тарифом порівняно із звичайними тарифами на великі відстані. Крім того, якщо компанії зберігають газ на українських митних складах, то вони можуть отримати трирічну паузу у митному оформленні.

Інтеграція українського газового ринку із великим ринком ЄС полягає не лише в тому, щоб він став драйвером ліквідності для найближчих газових хабів, але й в тому, що його ціни відповідають цінам найближчих хабів ЄС. З того часу, як Україна почала дерегулювати свій газовий ринок і лібералізувати імпорт, частина обсягів газу продавалась у прикордонних точках приєднання із сусідніми Угорщиною, Польщею та Словаччиною або ж куплялась й продавалась в українській віртуальній точці. Коли ціни на європейських хабах впали до рекордно низького рівня у травні 2020 року, то ціна в українській віртуальній точці також впала.

Ці тенденції вказують на те, що ціни на українській віртуальній точці стають більш чутливими до попиту і пропозиції і це є чіткою ознакою того, що український ринок стає дедалі стабільнішим. Очікується, що ринок надалі консолідуватиметься, оскільки влітку на вільному ринку з’являться нові обсяги газу, які зараз продаються домогосподарствам за регульованими цінами.

Узгодження правил й тактики

Вкрай важливо для України, що інтеграція її газового сектору із європейським відбулась не лише завдяки газотранспортній інфраструктурі, але й завдяки регулюванню. 13 із 24 прикордонних пунктів України мають угоди про приєднання і очікується, що пропускна здатність буде продана з аукціона згідно з календарем Європейської мережі операторів систем передачі газу.

Фактично, Україна виявляє більше бажання підписати угоду про приєднання згідно з мережевими кодами ЄС, порівняно з іншими країнами-членами ЄС. Оператор ГТС України уже багато років проводить перемовини зі своїм румунським партнером Transgaz щодо підписання угоди про приєднання на усіх 5 прикордонних пунктах між Румунією та Україною. Проте, румунський оператор енергомережі погодився лише на один пункт.

Поділитись знаннями

Маючи анбандлінг, лібералізацію імпорту й поступове дерегулювання цін (тобто усі життєво важливі компоненти для створення функціонального газового ринку), Україна тепер може поділитись своїми знаннями з іншими країнами, наприклад Молдовою, Грузією та країнами Західних Балкан. Як члени Енергетичної спільноти, ці країна, як і Україна також перебувають у процесі лібералізації своїх газових секторів та інтеграції їх із великим газовим ринком ЄС.

Український газовий ринок далеко не ідеальний. Надалі потрібно вирішити багато таких завдань, як капітальний ремонт розподільчого сектору, щоб забезпечити облік усіх відвантажених обсягів газу та належну гарантію конкуренції у роздрібній торгівлі.

Україні також варто поміркувати над своєю позицією на більш крупному європейському ринку, оскільки термін чинності п’ятирічного контракту із «Газпромом» завершується у 2024 році, що потенційно може покласти край статусу основного газотранспортного коридору.

Тим не менш, ці досягнення за короткий проміжок часу свідчать, що європейські правила постачання газу є прийнятними в Україні і якщо вона залишиться відданою позитивним політичним реформам, то це буде справжня історія успіху на європейському континенті.