Україна

Україна довела, що може воювати з Росією і на фронті, і в суді

З 2014 року Україна захищає свій суверенітет на Донбасі, бореться з кремлівською дезінформацією на внутрішній і світовій арені і здійснює міжнародно-правові дії, щоб покласти відповідальність на Москву за її агресію

Тривалі спроби України залучити Росію до відповідальності за злочини й порушення прав людей у Криму отримали значний імпульс 14 січня 2021 року. Саме тоді Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив рішення про те, що скарги України на порушення Росією прав людини в окупованому Криму є «частково прийнятними».

Про це йдеться в аналітичній публікації Ендрю Даньєрі, програмного асистента Євразійського центру Атлантичної ради та Шелбі Магіда, заступника директора Євразійського центру Атлантичної ради, – інформує 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

ЄСПЛ визнав, що Росія здійснює «ефективний контроль» над Кримом і Севастополем з 27 лютого 2014 року. Важливо підкреслити, що це відбулось задовго до так званого «референдуму про приєднання Криму до Росії». В рамках міжнародного права ефективний територіальний контроль накладає відповідальність за захист прав людини. Отже, Росію можна притягнути до відповідальності, якщо вона буде визнана винною в порушенні Європейської конвенції про права людини.

Хоча це лише проміжне рішення, але воно відкриває двері для інших судових розслідувань російських злочинів в Криму. Також дуже важливо, що визнання російського «ефективного контролю» над регіоном до фіктивного кримського референдуму в березні 2014 року різко підриває пропагандистські зусилля Кремля, які зображують захоплення українського півострова як законний акт самовизначення.

З 2014 року Україна захищає свій суверенітет від підтримуваних Росією сепаратистів на Донбасі, бореться з кремлівською дезінформацією на внутрішній і світовій арені і здійснює міжнародно-правові дії, щоб покласти відповідальність на Москву за її агресію. У той час як спорадичні бойові дії на сході України привертають найбільшу увагу, анексія Криму та порушення прав людини на півострові, непомітно відійшли на другий план, ставши другорядним питанням для багатьох західних урядів і аналітиків. Таке зміщення уваги є закономірним, але, тим не менш, небезпечно недооцінювати міжнародні наслідки російських злочинів в Криму.

27 лютого 2014 року, після Революції гідності, яка повалила прокремлівського президента України Віктора Януковича, російські солдати без розпізнавальних знаків захопили стратегічні точки навколо Криму. Незабаром вони встановили контроль над півостровом.

18 березня 2014 року президент Росії Володимир Путін офіційно анексував Крим. Офіційна версія Кремля полягає в тому, що жителі Криму хотіли захисту, а дії Росії просто відповідали прагненням кримчан, які були підтверджені на так званому референдумі 16 березня 2014 року. Судячи з дат, зафіксованих в постанові ЄСПЛ, аргументи Кремля не витримують критики.

У скарзі України на Росію зазначені серйозні порушення. Йдеться про права, закріплені в Європейській конвенції про права людини, зокрема право на життя, заборону на нелюдське поводження і тортури, право на справедливий судовий розгляд і свободу релігії. Хоча ЄСПЛ вважає скарги України на систематичні порушення прав людини в Криму «частково прийнятними», насправді він визнав більшість ймовірних порушень, але ще не ухвалив рішення по суті.

Деякі експерти сумніваються в ефективності скарг України на Росію в ЄСПЛ і вважають, що Росія просто проігнорує будь-які обвинувальні вироки. Такий скептицизм може бути справедливим. У 2014 році ЄСПЛ постановив, що Росія повинна звільнити Хайсера Джемілєва, сина кримськотатарського лідера Мустафи Джемілєва, затриманого російськими окупаційними силами за сумнівними звинуваченнями у вбивстві після анексії. Незважаючи на цю постанову ЄСПЛ, Росія відмовилася звільнити Джемілєва, але скоротила його термін ув’язнення з 5 до 3,5 років. Крім того, конституційні зміни в Росії, внесені президентом Путіним у 2020 році, включали пункт, який ставить російське право вище міжнародного.

Незважаючи на те, що ці побоювання обгрунтовані, скарги України на Росію в Страсбурзькому суді пов’язані не тільки з вибаченнями Путіна або визнанням російської військової агресії. Протистояння України проти Росії відбувається багатьма паралельними каналами, зокрема дипломатичні і військові зусилля. Юридична діяльність України є важливою частиною цієї довгострокової стратегії. Таким чином, вимоги України в ЄСПЛ щодо Криму і трьох інших міждержавних справ проти Росії мають велике реальне і символічне значення.

Поступовий успіх судових справ України проти Росії доводить, що це не просто образи України на сусідню країну, а, боротьба з глобальною безкарністю за кремлівську агресію і ревізіонізм. Незалежні судді ЄСПЛ з держав-членів Ради Європи визначили, що справи України щодо Криму і Східної України проходять процедуру ретельної юридичної перевірки.

Визнання міжнародною спільнотою скарг України на ймовірні порушення прав людини Росією легалізує боротьбу України проти російської агресії. Справді, Велика палата ЄСПЛ окремо відзначила, наскільки організованою і аргументованою була українська справа, в якій детально описувалися події в Криму в перші місяці 2014 року.

На символічному рівні, енергійне прагнення України до справедливості демонструє готовність країни використати всі можливості для захисту прав своїх громадян. Сюди входять мільйони українських громадян в Криму, який був окупований Російською Федерацією майже 7 років тому.

Україна тепер довела, що може протистояти Росії і на полі бою і, в залі суду. Бойовики Донбасу утримували лінію проти підтримуваних Росією сепаратистів у 2014 році, коли українські військові виявилися занадто слабкими і дезорганізованими, щоб захищати країну. З тих пір український уряд веде боротьбу з російською військовою агресією на сході України і продовжує демонструвати свою прихильність захисту інтересів громадян, права яких були порушені в окупованому Криму.

Україна вчиняє як будь-яка відповідальна держава, звертаючись із скаргами в ЄСПЛ. Для країни, яка страждає від серйозних внутрішніх проблем і політичної нестабільності, це чималий подвиг.

ЄСПЛ оприлюднив своє рішення щодо Криму лише за тиждень до того, як 21 січня 2021 року він ухвалив рішення, що Росія вчинила серію порушень прав людини під час війни з Грузією у 2008 році, і це назвали перемогою в Тбілісі.

Москва раніше погрожувала вийти з ЄСПЛ. Це змусило деяких експертів замислитися, чи можуть ці несприятливі для Росії рішення стати переломним моментом. Поки що російські ЗМІ відволікають увагу від нещодавніх рішень ЄСПЛ. Однак, з огляду на нинішній стан відносин Росії з міжнародною спільнотою, не можна виключати і варіант виходу РФ з ЄСПЛ.

Якщо Росія вийде з ЄСПЛ або відмовиться виконувати його рішення, це ще раз підтвердить, що Україна бореться не тільки за права своїх громадян, але й захищає міжнародне право. Це значно зміцнить позиції України, а також істотно ускладнить будь-яку нормалізацію відносин з Росією.

Back to top button