Сільський сир наближає Україну до Європи

Протягом століть українські села асоціюються з традиційними образами спокою, достатку та фольклору. Одне особливо заповзятливе село на Закарпатті зуміло поєднати ці вічні теми із пристрастю до підприємницьких інновацій, які привносять смак Західної Європи.

Про це йдеться в аналітичній публікації Дмитра Тужанського, директора Інституту центральноєвропейської стратегії, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Село Нижнє Селище в Мармароському масиві на Закарпатті лежить неподалік від українського кордону з Румунією та об’єднує аспекти української, румунської та угорської культури. Десятки років тому село зіткнулось з багатьма проблемами, що постали перед тисячами сіл по всій Україні, зокрема обмежені перспективи працевлаштування, погана інфраструктура та повільне, але постійне скорочення населення.

Для Нижнього Селища ситуація почала змінюватися в середині 1990-х років, коли уродженець Парижа Орест дель Соль відвідав село під час ознайомлювальної аграрної подорожі регіоном і вирішив поїхати на західну Україну. У 1994 році компанія Del Sol допомогла місцевому фермеру Петру Прихарі заснувати сироварню в Нижньому Селищі. Сир виробляли за новітніми європейськими технологіями та давніми традиціями швейцарського сироваріння, причому виробництво базувалося виключно на молоці, яке надають невеликі місцеві ферми із Закарпатської області.

Щоб оволодіти багатьма нюансами професії сироварів, Прихара та його донька Інна спочатку відправилися до Швейцарії, щоб пройти стажування. Потім вони повернулися до Західної України, щоб застосувати свої навички у Нижньому Селищі. За словами дель Соль, результати їхніх зусиль були цілком задовільними. Француз вважає сир, який зараз виробляється молокозаводом «Нижнє Селище», кращої якості, аніж більшість сирів, які сьогодні виготовляються у Швейцарії чи Франції.

Він пояснює цей надзвичайно високий стандарт багатством і родючістю лугів у Нижньому Селищі та його околицях, тобто місцевим фермерам не потрібно забезпечувати свої стада корів додатковими поживними речовинами, як це робить більшість європейських фермерів. Це призводить до створення органічного українського сиру, який може з комфортом конкурувати з найвідомішими брендами Західної Європи.

Наразі на сільській сироварні виробляють чотири різні види сиру. Окрім дегустування місцевих делікатесів, відвідувачі Нижнього Селища також можуть здійснити екскурсії молокозаводом. Це дозволяє популяризувати сири, стимулювати місцеву туристичну галузь та заохочувати до підприємницького мислення в селі та на околицях.

Розвиток сучасної європейської сироварної промисловості – не єдине нововведення, яке допомагає покращити репутацію Нижнього Селища та примножити статки села. Нещодавно було прорито тунель, який з’єднує підвал сироварні з рестораном, де подають різноманітні страви, приготовані тільки з місцевих інгредієнтів. Меню ресторану прагне віднайти багато найвідоміших кулінарних традицій Закарпатської області, водночас презентуючи деякі сучасні елементи ф’южн із Західної Європи.

Хоча де Соль скромно наполягає на тому, що справжнім господарем ресторану є майстер сироварні та фермер Петро Прихара, але саме француз стежить за якістю поданої страви. До цього зобов’язує його професійна освіта як випускника Паризької школи гастрономії. Перед тим, як переїхати на західну Україну, Дель Соль деякий час працював у паризькому ресторані з трьома зірками Мішлен і продовжує дотримуватися найвищих гастрономічних стандартів.

Успіх сироварні у Нижньому Селищі не залишився непоміченим. Навпаки, він послужив джерелом значного натхнення для інших фермерів у селі та в околицях. У підсумку, регіон став своєрідним неофіційним кластером з виробництва крафтових сирів у сільській місцевості на заході України, на кордоні з ЄвроСоюзом.

Досвід виробництва сиру у Нижньому Селищі є одним із невеликих прикладів позитивного впливу, який може мати низове міжнародне залучення українського села до економічного життя. Це також пропонує поживу для роздумів кожному, хто зацікавлений у вивченні значних невикористаних підприємницьких можливостей, створених українською аграрною майстерністю.