Посередницька місія з РФ, зона вільної торгівлі та військовий союз – Навіщо Ердоган прилітав в Україну – 1News

Вчора президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган відвідав Україну з дипломатичною місією. У ході зустрічі з Володимиром Зеленським були підписані двосторонні угоди. Про що домовились сторони?

Про це пише Ілія Куса на своїй сторінці в Facebook.

Знаю, що зараз прийнято битися в екстазі від того, скільки всяких “альянсів світла” формується навколо України. Віра в чудеса – це теж добре.

Але я все ж виділю головне. Тут три моменти.

1. Угода про будівництво підприємства з виробництва БПЛА. Крута історія, дуже класний буст для нашої армії і нашого ВПК, рідкісний випадок, коли створюється СП з передачею технологій. Загалом я тут бачу багато плюсів. Якщо цей проєкт довести до кінця і не зафейлити, можна аплодувати. Це, звичайно, фундаментально не змінить військовий баланс сил між РФ і Україною прямо тут і зараз, але на перспективу – чудові 1News.

2. Угода про вільну торгівлю. Я не впевнений, наскільки це потрібна річ. Я вважаю, що в середньостроковій і стратегічній перспективі ми від цього програємо. Цей договір буде більше вигідний турецькій економіці, інтереси українського бізнесу тут не надто враховуються. Іноді лібералізації зовнішньої торгівлі слід уникати.

3. Посередницька місія Ердогана. Теоретично, це все реалізована історія. Однак мені поки складно зрозуміти, яким чином це змінить переговорний процес. Адже проблема переговорів з Росією не в поганих посередниках або поганому місці проведення зустрічей, а в предметі переговорів і протилежності позицій сторін. Як Туреччина це змінить, мені абсолютно незрозуміло.

1News за темою: Боротьба за панування в Чорному морі: Чи можуть Туреччина і Україна дати відсіч Росії?

Я тут бачу більше спроби турецького керівництва набити собі політичних балів і посилити своє позиціонування як альтернативного центру впливу, ніж реальний шанс зрушити переговори з мертвої точки.

До того ж, якщо РФ погодиться на турецький формат, то лише щоб показати, що вони можуть домовлятися і відстоювати свою лінію на різних майданчиках з різними посередниками. І шанс домовитися буде залежати зовсім не від Анкари, а від того, на які домовленості підуть РФ і Захід, крім тих, що вже окреслилися за останній місяць.

І останнє.

Не треба ліпити з Туреччини військово-політичного союзника України в збройному конфлікті з РФ. Нічого такого і близько немає. Анкарі не вигідний і не потрібен конфлікт з Росією й ескалація в районі Чорного моря. Тому йдуть в хід посередницькі ініціативи.

Крім України, у Туреччини тісні і багатосторонні зв’язки з Росією, якими Анкара жертвувати заради нас не буде. Тому турецько-українська співпраця, як мені здається, завжди залишатиметься “лімітованою”. Що все одно не так вже й погано для тих базових потреб, які є у нас.

На відміну від нас, Туреччина веде цілком прагматичну багатовекторну політику, в якій є чітке розуміння, що дає той чи інший рух тіла. Порушувати цей баланс Ердоган поки що не має наміру, що і показав вчорашній візит.

Ілія Куса