Південний фронт. Хто наступатиме і колиСюжет

Україні давно обіцяють контрнаступ на півдні, але його поки що немає. Натомість є удари по мостах через Дніпро та вже постійні вибухи у Криму.

 

Залишити без постачання

 

Збройні сили України планомірно руйнують ракетними ударами обидва мости через Дніпро на території Херсонської області, що окупована російськими військами. Посилання очевидне – перспектива залишитися без постачання для російського угруповання на правому березі Дніпра стає дедалі явнішою, але росіяни не поспішають відходити.

 

Найближчим часом будуть гострі події на всьому фронті, заявив в ефірі телемарафону представник прес-служби Головного управління розвідки міноборони України Андрій Юсов.

 

За його словами, “серпень та вересень будуть надзвичайно важливими місяцями” для подальшого розвитку подій.

 

“Про відступ сьогодні і про те, що Росія відведе свої війська з території України, зараз вони не готові говорити, але Україна звільнятиме всі свої території”, – сказав Юсов.

 

Приблизно з середини весни, коли зрозуміли, що російський бліцкриг в Україні не вдався, в українському публічному просторі звучать обіцянки влаштувати контрнаступ і розпочати саме з півдня, з Херсона. Словесні погрози – це одне, а от удари по мостах поряд із нарощуванням сил на ключових напрямках – це вже не просто слова.

 

Сценарії

 

Росія може зробити превентивний наступ зі східної та західної сторін Каховського водосховища – праворуч у напрямку на Запоріжжя, ліворуч у напрямку на Кривий Ріг та Нікополь, а також в обхід Миколаєва з півночі з метою його оточення та захоплення.

 

Для реалізації такого амбітного плану як захоплення Кривого Рогу та Запоріжжя немає передумов, але за вдачі російським військам вдасться відтіснити українців на відстань 90-100 км від мосту на Новокаховській ГЕС (до Антонівського та Даріївського мостів українська артилерія все одно дістане з недосяжність для атак Хаймарсамі та усунути загрозу повної блокади херсонського та криворізького угруповань.

 

Україна може завдати серії відволікаючих та головних ударів у південному та південно-східному напрямку, у тому числі з плацдарму на лівому березі річки Інгулець під Давидовим бродом з метою виходу до правого берега Дніпра.

 

У разі успіху вдасться розсікти російське угруповання на дві частини та блокувати його, оскільки мости через Дніпро вже практично виведені з ладу, а всі можливі понтонні чи поромні переправи опиняються у зоні досяжності української артилерії.

 

Обидва сценарії жахливі для однієї з сторін, що воюють, але малоймовірні. Головне питання – чи має Росія та Україна сили та кошти на проведення великої наступальної операції.

 

Російське командування перекинуло тисячі бійців та сотні одиниць військової техніки з Донбасу на південний фронт, що під Херсон. Радник голови офісу президента України Олексій Арестович оцінював чисельність російських військ, зосереджених на півдні України, приблизно у 30 батальйонно-тактичних групах (БТГ) – понад 20 тисяч солдатів.

 

Що потрібно для наступу

 

Для наступу потрібно зібрати сили в кулак, але в умовах сучасної війни непомітно це зробити не вийде – противник зміцнить небезпечний напрямок і не завадить завдати попереджувального вогневого удару по скупченням техніки та особового складу.

 

Для великого наступу, що передбачає швидке просування вглиб території противника на десятки кілометрів, необхідно мати у вільному розпорядженні дуже багато техніки – засобів ППО, артилерії, танків та бронемашин, авіації, засобів радіоелектронної боротьби та багато іншого. І не просто мати, а мати із запасом, з урахуванням неминучих втрат.

 

ЗСУ немає досвіду проведення великих наступальних операцій. Російські збройні сили мають, але проти відносно слабких супротивників – чеченських сепаратистів, грузинської армії, сирійських супротивників Асада. А у зіткненні з таким сильним противником як українська армія російські війська виявили себе непереконливо.

 

Крім того, обидві сторони усвідомлюють, наскільки високою є ціна помилки при проведенні такої операції. В умовах степів південної України військова ситуація може змінюватися стрімко та безповоротно.

 

Інший сценарій передбачає відмову сторін від проведення блискавичних наступальних операцій на користь повільного вгризання в оборону супротивника. При цьому цілі першого сценарію залишаються ті ж – українська армія загрожуватиме оперативним оточенням російським угрупованням у Херсоні та на захід від Каховського водосховища, російська – перехопленням ініціативи з виходом до Кривого Рогу та Запоріжжя.

 

Складність полягає в тому, що прогризти лінію оборони противника через півроку після початку війни дуже важко і загрожує величезними втратами. Обидві сторони встигли добре окопатися та зібрати сили реагування у глибині оборони.