Україна

Пенсійна реформа в Україні приречена на провал

Запровадження накопичувальної пенсійної системи втрачає сенс у слабкій економіці, оскільки немає жодних гарантій, що українці зможуть в майбутньому отримати свої заощадження, вкладені у недержавні пенсійні фонди

Кабінет Міністрів України схвалив проект кардинальної пенсійної реформи, який передбачає радикальне скорочення чинної солідарної системи і передачу тягаря відповідальності за соціальне забезпечення пенсіонерів на приватні пенсійні фонди.

Про це йдеться в аналітичній публікації економічного оглядача Міхала Козака на сторінках польського видання Interia Biznes, – інформує 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Україна робить ставку на приватні пенсійні фонди

Нинішня солідарна пенсійна система тріщить по швах. Чисельність населення України скоротилась із 52 до 38 мільйонів осіб. Суспільство старіє, пенсіонерів уже налічується 11,2 мільйонів. Крім того, мільйони громадян працездатного віку емігрували за кордон в пошуках заробітку. У підсумку, немає кому підтримувати пенсіонерів, які й так отримують пенсію нижчу за прожитковий мінімум. Понад 60% укранських пенсіонерів отримують пенсію меншу 3000 гривень.

Приватні пенсійні фонди, які працюють на громадських засадах і доповнюють солідарну систему, функціонують в Україні вже багато років, але поки складно говорити про їхні успіхи. Хоча в Україні зареєстровано 63 таких приватних фонди, кількість їх клієнтів становить 878 тисяч. За даними Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, за підсумками першого кварталу 2020 року, приватні пенсійні фонди зібрали загалом 3,1 млрд грн, або приблизно 115 млн доларів США.

«Внаслідок демографічної ситуації, найближчим часом одному працездатному українцю доведеться утримувати двох пенсіонерів. Це нереально, і у найближчі 15 років держава не зможе виплачувати пенсії. Нам доведеться вдвічі збільшити податки, щоб утримувати пенсіонерів. Підприємці не бажають підвищення податків. У 2021 році ми плануємо запустити накопичувальну пенсійну систему. Передбачається, що держава буде виплачувати тільки «невелику соціальну пенсію», а українські працівники відкладатимуть свої заощадження в приватні пенсійні фонди на базове страхування», – зазначив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

Мінсоцполітики хоче, щоб реформа набула чинності з 1 січня 2022 року. Її реалізація буде супроводжуватися «чисткою» діючих приватних пенсійних фондів.

«Ми не можемо допустити існування 60 фондів. Будуть чіткі вимоги, яким відповідатимуть 10-15 фондів. Низка вимог, які застосовуються до приватних пенсійних фондів, випливають з європейських директив. Національна комісія з цінних паперів та фінансових ринків включить їх в свої правила. Всі кошти пройдуть авторизацію», – повідомила міністр соціальної політики України Марина Лазебна.

Для початку уряд має намір запустити у 2021 році накопичувальну систему для людей у ​​віці до 35 років, які працюють у шкідливих або важких умовах, і сьогодні надати їм право на достроковий вихід на пенсію відповідно до чинного законодавства. Роботодавці будуть платити за них підвищену ставку внесків на пенсійне страхування – з 7 до 15 відсотків залежно від виду робіт. Передбачається, що це буде приносити 2-3 мільярди гривень щорічно. Зазначимо, що станом на кінець жовтня 2020 року заборгованість підприємств – платників внесків на дострокову пенсію перед ПФУ становила 15,3 млрд грн порівняно з 1 млрд грн у 2008 році.

Пенсійний фонд України (ПФУ) буде перераховувати внески до недержавних пенсійних фондів та страхових компаній. Якщо застрахований працівник не визначився із фондом або страховою компанією, яким він хоче довірити свої гроші, протягом трьох місяців, ПФУ автоматично зробить це за нього. За розрахунками Мінсоцполітики, такі зміни стосуватимуться 135 тисяч осіб.

Без гарантії та руху

«Ефект від такої реформи буде багатовимірним, тому що накопичувальна пенсійна система стимулюватиме розвиток економіки і скорочення тіньової економіки на ринку праці. Громадяни повинні отримувати, не менше 40% від того, що вони заробили. Довгостроковий імпульс розвитку економіки на 35-річну перспективу оцінюється на рівні від 40 до 67 відсотків ВВП України. Вихід ринку праці з тіні позитивно позначиться на доходах бюджету і, отже, на здатності держави виконувати зобов’язання в сегменті соціального забезпечення на солідарній основі, а люди навчаться використовувати інструменти жорсткої економії і будуть додатково заощаджувати, підвищуючи свій рівень добробуту і рівень внутрішніх інвестицій в економіку», – упевнена Лазебна.

Однак, на думку деяких експертів, запропонований урядом законопроект не відповідає на головне питання: які гарантії того, що співробітники отримають свої кошти в майбутньому. Вони ставлять під сумнів сенс створення накопичувальної пенсійної системи в слабкій економіці. Наводять в якості прикладу різку девальвацію гривні. На їхню думку, сьогодні немає активів, в які можна було б інвестувати пенсійні внески, сплачені українцями, щоб при виході на пенсію вони могли отримати рівно стільки, скільки вони номінально внесли у систему. Не кажучи вже про прибуток від цього капіталу, накопиченого за ці роки.

Ще одна проблема – завоювати довіру українців, які стали свідками банкопаду – масових ліквідацій комерційних банків, які проводяться Нацбанком в останні роки. Оскільки вони були ліквідовані, незважаючи на те, що їх діяльність постійно відстежувалася, що тоді буде з недержавними пенсійними фондами. Експерти відзначають, що запропонований урядом законопроект не передбачає створення державою сильної структури, яка контролювала б надходження коштів працівників в пенсійні фонди і гарантувала б отримання ними належних їм пенсій. За їхньою оцінкою, поки ці питання не будуть вирішені, пенсійна реформа приричена на фіаско.

Ідеї ​​відмови від солідарної системи, які з’являються вже давно, отримали негативну оцінку з боку Міжнародної організації праці. Вона вказала, що накопичувальна система ніде не виправдала покладених на неї надій, а пенсії, що виплачуються з цієї системи, часто були навіть нижче, аніж в старій солідарній системі. До того ж держава втрачала контроль над долею пенсіонерів, переданих в приватні руки.

«Накопичувальна пенсійна система фактично збанкрутувала майже у всіх країнах світу. Неможливо інвестувати капітал на 40 років, тому що кожні 20 років у нас глобальна криза і довгострокові вкладення в першу чергу втрачають свою цінність. До того ж для контролю потрібен серйозний державний апарат. Солідарна система ніколи не збанкрутує, оскільки завжди буде зв’язок між тим, скільки ви заробляєте і яку пенсію отримуєте. Зараз ми копіюємо найгірші пенсійні системи від яких давно відмовилися, – вважає Юрій Ганущак з Інституту територіального розвитку.

Марія Репко з Центру економічної стратегії звернула увагу на інші, взаємопов’язані, аспекти, які, на її думку, заважають роботі накопичувальної пенсійної системи в Україні. Це відсутність закону, який гарантує безпеку пенсійних заощаджень та відсутність фінансових інструментів для інвестування.

Федерація роботодавців України також скептично ставиться до ідеї запровадження накопичувальної пенсійної системи. У листі, адресованому уряду, вона підкреслює відсутність законодавчих гарантій безпеки вкладів і їх захисту від можливих шахрайств з боку приватних пенсійних фондів. Це також ставить під сумнів можливість підтримки навіть реальної вартості капіталу, накопиченого співробітниками, не кажучи вже про прибуток, отриманий від фондів.

Незважаючи на запровадження накопичувальної пенсійної системи, у Верховну Раду внесено законопроект, автори якого пропонують перерахувати кошти з пенсійного страхування від Пенсійного фонду України в держбюджет. Та ж доля спіткає внески зі страхування від безробіття. Як стверджують автори законопроекту, це «підвищить ефективність використання коштів обов’язкового державного соціального страхування».

Таку ідею розкритикувала група експертів, яка працює в парламенті. На їх думку, пропозиція про включення коштів соціального страхування в держбюджет несумісна з ідеєю такого страхування – внески громадян і роботодавців – це не податки, а страхові внески, а «концепції податків і страхові внески відрізняються як за своїм характером, так і за функціями і ролями в системі соціального забезпечення. Включення коштів соцстрахування до держбюджету фактично означає відмову від страхового характеру цих виплат, а це вимагає кардинальних змін як в законодавстві про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, так і в бюджеті.

Back to top button