Україна

Морпіх розповів про ситуацію на олександрівському напрямку: військові відзначають ознаки паніки серед противника

Сили оборони продовжують операцію на олександрівському напрямку. У росіян там спостерігаються проблеми з логістикою, а над її погіршенням працюють спеціальні підрозділи ЗСУ. Фіксується посилення обстрілів артилерією окупантів та активне застосування авіації. Окупанти на відповідній ділянці не застосовують нових тактик — вони намагаються активно тиснути для просування та протистояти діям ЗСУ, повідомив начальник відділення комунікацій 37-ї окремої бригади морської піхоти старший лейтенант Денис Бобков під час ефіру на «Армія TV».

Захисники полонили на цій ділянці двох окупантів. З одним з них Бобков поспілкувався особисто. Зі слів окупанта, серед військовослужбовців рф спостерігається така певна паніка. Це було ударом морально-психологічного характеру, що українські сили, виявляється, можуть наступати, а не тільки росіяни. І це впливає на їхній морально-психологічний стан.

«ФАКТИ» писали, що москва продовжує наполягати, щоб Україна повністю вивела свої війська з Донецької та Луганської областей. кремль називає це однією з головних умов для початку мирного процесу.

Україна наголошує, що російські війська не змогли досягти поставлених територіальних цілей на полі бою, попри тривалі та масштабні штурми — темпи просування російської армії суттєво знизилися і нині становлять менш як 100 квадратних кілометрів на місяць. При цьому Україна продовжує контролювати близько 21−22% території Донецької області.

За збереження нинішньої динаміки, повне захоплення регіону може відкластися щонайменше до періоду після 2027 року.

4 Comments

  1. Цікаво бачити, як ситуація на фронті evolves. Якщо противник відчуває паніку, це може бути знаковим моментом для наших військових. Важливо не зупинятися, а використовувати цю перевагу. Сподіваюся, що наші хлопці зможуть це реалізувати. Часом, навіть маленькі перемоги можуть змінити перебіг бою.

  2. Чи можемо ми вже сподіватися на те, що наші хлопці врешті-решт подолають цей страх у ворога? Важливо, щоб ми усі підтримували їх і не забували про наших героїв, які щодня ризикують своїм життям. Чи дійсно ми готові відзначити їхню відвагу та зробити все можливе для перемоги?

  3. Коли вже наша влада зрозуміє, що паніка в рядах противника — це ще не привід для святкування? Чому ми досі не бачимо реальних дій, щоб цю паніку перетворити на нашу перемогу? Скільки ще часу потрібно, щоб тиснути на російські війська, а не лише констатувати факти?

  4. Чогось не віриться, що паніка в їхніх рядах — може, це просто димова завіса?

Back to top button