Морпіх розповів про ситуацію на олександрівському напрямку: військові відзначають ознаки паніки серед противника
Сили оборони продовжують операцію на олександрівському напрямку. У росіян там спостерігаються проблеми з логістикою, а над її погіршенням працюють спеціальні підрозділи ЗСУ. Фіксується посилення обстрілів артилерією окупантів та активне застосування авіації. Окупанти на відповідній ділянці не застосовують нових тактик — вони намагаються активно тиснути для просування та протистояти діям ЗСУ, повідомив начальник відділення комунікацій 37-ї окремої бригади морської піхоти старший лейтенант Денис Бобков під час ефіру на «Армія TV».
Захисники полонили на цій ділянці двох окупантів. З одним з них Бобков поспілкувався особисто. Зі слів окупанта, серед військовослужбовців рф спостерігається така певна паніка. Це було ударом морально-психологічного характеру, що українські сили, виявляється, можуть наступати, а не тільки росіяни. І це впливає на їхній морально-психологічний стан.
«ФАКТИ» писали, що москва продовжує наполягати, щоб Україна повністю вивела свої війська з Донецької та Луганської областей. кремль називає це однією з головних умов для початку мирного процесу.
Україна наголошує, що російські війська не змогли досягти поставлених територіальних цілей на полі бою, попри тривалі та масштабні штурми — темпи просування російської армії суттєво знизилися і нині становлять менш як 100 квадратних кілометрів на місяць. При цьому Україна продовжує контролювати близько 21−22% території Донецької області.
За збереження нинішньої динаміки, повне захоплення регіону може відкластися щонайменше до періоду після 2027 року.














Цікаво бачити, як ситуація на фронті evolves. Якщо противник відчуває паніку, це може бути знаковим моментом для наших військових. Важливо не зупинятися, а використовувати цю перевагу. Сподіваюся, що наші хлопці зможуть це реалізувати. Часом, навіть маленькі перемоги можуть змінити перебіг бою.
Чи можемо ми вже сподіватися на те, що наші хлопці врешті-решт подолають цей страх у ворога? Важливо, щоб ми усі підтримували їх і не забували про наших героїв, які щодня ризикують своїм життям. Чи дійсно ми готові відзначити їхню відвагу та зробити все можливе для перемоги?
Коли вже наша влада зрозуміє, що паніка в рядах противника — це ще не привід для святкування? Чому ми досі не бачимо реальних дій, щоб цю паніку перетворити на нашу перемогу? Скільки ще часу потрібно, щоб тиснути на російські війська, а не лише констатувати факти?
Чогось не віриться, що паніка в їхніх рядах — може, це просто димова завіса?