Україна

Кримськотатарські жінки сміливо захищають своїх чоловіків від російських окупантів

Депортація, вигнання, анексія і утиски: це трагічний цикл історії кримських татар, але деякі хоробрі активістки сповнені рішучості змінити ситуацію перед обличчям таких негараздів

Корінні жителі Криму, кримські татари-мусульмани, протягом поколінь стикалися з величезними проблемами. Вони зазнали масової депортації радянським режимом в 1944 році в Середню Азію, перш ніж повернулися додому, щоб з нуля почати нове життя в незалежній Україні. Останнім часом вони піддаються постійному тиску і переслідуванням з боку російської окупаційної влади протягом останніх 7 років з моменту незаконної анексії Кримського півострова в 2014 році.

Про це йдеться в авторській колонці продюсера Еліни-Алем Кент, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Коли російська окупаційна влада намагалися відокремити та ізолювати правозахисників, кримськотатарська громада сформувала «Кримську солідарність», неурядову організацію, яка бореться за свободу кримських політичних в’язнів і надає інформацію, яка не контролюється Російською Федерацією.

В той час, як багато кримськотатарських чоловіків затримуються і засуджуються до тривалих термінів тюремного ув’язнення, зростає співтовариство кримськотатарських жінок, які руйнують стереотипи про те, що іслам розглядає жінок як підлеглих. У боротьбі за виживання і свободу через такі організації, як «Кримська Солідарність», кримські татарки дедалі частіше беруть на себе відповідальність. У нещодавно презентованому документальному фільмі «Кримська солідарність», розповідається про їх неабиякі зусилля.

В окупованому Росією Криму жити вільним життям стає дедалі важче. Тих, хто виступає проти російського режиму або демонструє підтримку України, негайно змушують замовкнути і садять до в’язниці. Кримські татари – не єдині, кого росіяни переслідують в Криму. Але вони становлять приголомшливо високий відсоток тих, хто зазнав нападу, враховуючи, що до окупації півострова їх частка становила 13% від загальної чисельності населення.

Щонайменше один раз на місяць, нового активіста або групу кримських татар засуджують до тюремного ув’язнення. Активного релігійного життя може бути достатньо, щоб вас звинуватили в тероризмі і засудили до 20 років. Опинившись під вартою в Росії, кримськотатарські політичні в’язні стикаються з жорстокими умовами, включаючи тортури. Понад 100 кримськотатарських чоловіків були затримані, залишивши дружин піклуватися про їхні сім’ї.

Дружини політичних в’язнів повинні взяти на себе роль батька і матері у вихованні дітей. Це означає стати годувальником сім’ї і боротися за справедливість, стикаючись з ісламофобією, сексизмом, забобонами і залякуванням.

Починаючи зі січня 2020 року відеокоманда Kyiv Post підтримувала тісний контакт з жінками-активістами кримськотатарської громади. Затримана правозахисниця і громадський журналіст Лютфіє Зудієва допомагає дружинам політв’язнів спілкуватися одна з одною. Kyiv Post також стежила за сім’ями правозахисника Еміра Усейна Куку і журналіста Нарімана Мемедімінова.

Добре відомі широкому загалу справи Еміра Усейна Куку і Нарімана Мемедімінова. Куку –  це шанований правозахисник. Коли його вперше заарештували, він сказав дружині: «Тепер всі контакти зі ЗМІ та правозахисними організаціями лежать на твоїх плечах». Він сказав їй не боятися.

Його дружина – Мер’єм Куку стала ключовим учасником інформаційних кампаній Amnesty International і Frontline Defenders на підтримку політичних в’язнів. Мер’єм займається цим останні 5 років. Залишилося ще сім років до завершення 12-річного вироку її чоловіка.

Лемара Мемедімінова, близька приятелька Мер’єм через групу підтримки дружин, також запросила команду Kyiv Post зафільмувати її життя за останній рік. Операторам вдалося зафіксувати на камеру унікальний позитивний момент: звільнення її чоловіка Нарімана Мемедімінова і його возз’єднання зі сім’єю після 2,5 років утримання під вартою.

Команда Kyiv Post зіткнулася з безліччю серйозних проблем при зйомках цього проекту. Вона не могла фізично поїхати в Крим через проблеми з безпекою. Знайти акредитованих журналістів в Криму також було неможливо через переслідування з боку Росії. Вся незалежна журналістика практично витіснена з Криму російськими окупаційними військами.

Люди, які записують заходи «Кримської солідарності» в судах і під час обшуку будинків, здебільшого аматори. Ті, хто ще не був заарештований, розуміють, що життєво важливо продовжувати документувати реальність подій в умовах російської окупації.

Під час виробництва документального фільму всі учасники усвідомлювали ризики, пов’язані зі зйомками такого проекту. Жителів Криму саджають до в’язниці на кілька років просто за те, що вони вивісили український прапор або поставили лайк у Facebook. Але активісти, які знімались в документальному фільмі, цінують правду і хочуть, щоб їх історії були почуті.

Пандемія коронавірусу істотно вплинула на проект, ще більше обмеживши контакти з людьми. У підсумку, довелось адаптувати оригінальну концепцію проекту з серією відеороликів, в яких детально розповідається про сім’ї політичних в’язнів, а також з документальним фільмом про «Кримську солідарність».

Міжнародна аудиторія, можливо, чула про захоплення Криму в 2014 році «зеленими чоловічками» (російські солдати без розпізнавальних знаків), але не обов’язково стежила за тим, що сталося з того часу. Навіть люди, що живуть в Україні, часто не знають про конкретні випадки затримання, тортур і вбивств. Росія навмисно пригноблює незалежні засоби масової інформації, щоб не допустити спростування російської дезінформації про те, що Крим законно був повернутий Росії і, що кримчани підтримали цей крок.

Триваюча агресія Росії на сході України і окупація Криму повинні бути пріоритетом для міжнародної спільноти. Росія неодноразово порушувала та ігнорувала основоположні принципи Статуту ООН і Гельсінського акту. Це підриває безпеку Європи загалом і створює потенційно катастрофічний прецедент для майбутнього міжнародних відносин. Дії Росії також призвели до численних порушень прав людей, внаслідок чого мешканці Криму піддаються несправедливому переслідуванню, арештам, тортурам і вбивствам.

Мета цього документального фільму – інформувати тих, хто не знає про те, що відбувається в Криму, і спонукати до дій тих, хто в силах допомогти.

Back to top button