Кордон між Україною та ЄС став шлагбаумом на шляху до євроінтеграції

Пункти перетину кордону між Україною та Європою ніколи не були такими важливими в стратегічному аспекті. Вони є головними воротами для взаємодії України зі своїми сусідами в ЄС і ключовим фізичним компонентом європейського вибору країни після 2014 року. Однак, за останні 7 років було зроблено небагато для модернізації і поліпшення пунктів перетину кордону вздовж спільного кордону України з Європейським Союзом. Така бездіяльність загрожує створити штучні перешкоди для подальшої європейської інтеграції.

Про це йдеться в аналітичній публікації Лесі Дубенко та Павла Кравчука, експертів київського аналітичного центру «Європа без бар’єрів», повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Пункти пропуску уздовж західного кордону України з країнами-членами ЄС – Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією є переповненими в останні роки. У 2019 році ці прикордонні пункти перетнули понад 32 мільйони осіб. Зростаючі обсяги прикордонного руху часто призводили до заторів і довгих черг, особливо для тих, хто намагається перетнути кордон на автомобілях або інших транспортних засобах.

З тих пір, як Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС влітку 2014 року, покращення перетину кордону між Україною і ЄС стояло на порядку денному Брюсселя і Києва. Увага до цієї проблеми зросла з 2017 року, коли громадяни України отримали право на безвізовий в’їзд в Шенгенську зону ЄС. Традиційно пріоритети Брюсселя передбачали необхідність протидії контрабанді та запобігання торгівлі людьми. Тим часом, Україна, як правило, більше стурбована повсякденними проблемами, з якими стикаються окремі українські мандрівники і український бізнес при спробі перетнути кордон ЄС.

Незважаючи на підвищену увагу, багато проблем залишаються невирішеними, і прогрес є дуже повільним. Однією з основних проблем є нездатність України розробити чіткі і послідовні нормативні заходи для вирішення прикордонних питань. Наприклад, різні державні органи України часто використовують різні терміни, що стосуються прикордонної інфраструктури, а це ускладнює комунікацію між зацікавленими сторонами. Ця відсутність спільної мови є симптомом розрізненого підходу, який призводить до затримок у будівництві та модернізації. Багато проектів, які фінансуються міжнародними партнерами, залишаються невтішними або ще не стартували.

Прикордонна політика ЄС, схожа на фортецю, яка грає важливу роль в ускладненні робіт з модернізації. Запровадження спільного контролю на українському кордоні з Угорщиною і Словаччиною, поряд з продовженням чинної угоди з Польщею, було б набагато дешевшою і швидшою альтернативою будівництву нових контрольно-пропускних пунктів. Такий підхід також може значно скоротити черги. Однак Київ і Брюссель не можуть знайти компроміс у питанні законодавчої сумісності. Україна відмовляється дотримуватися деяких аспектів Шенгенського прикордонного кодексу, що буде означати передачу громадян України, підозрюваних у порушенні закону, в зону спільного контролю.

І Брюссель, і Київ також не виявляють особливого ентузіазму щодо дискусій про майбутнє українських громадян з подвійним громадянством. Це особливо важливо для багатьох жителів Закарпатської області України, які мають угорське громадянство в порушення українського законодавства. Що буде з цими подвійними громадянами, якщо вони пред’являть обидва паспорти на спільних пунктах пропуску ЄС і України?

Нинішня завантаженість і інфраструктурний хаос на кордоні Україна-ЄС обходяться дорого. Це перешкоджає глибшому двосторонньому співробітництву і негативно впливає на широке коло підприємств, які беруть участь в транскордонній торгівлі. Наведемо лише один з тисячи прикладів: українська експортна компанія Modern-Expo повідомляє про щорічні збитки в розмірі 50 мільйонів доларів США через затримки на кордоні.

Щоб поліпшити ситуацію на кордоні ЄС і України, Київ повинен виконати свої обіцянки і завершити ремонт і будівництво контрольно-пропускних пунктів, які фінансуються як ЄС, так і Польщею. Українській владі також необхідно навчитися визначати пріоритети ініціатив з модернізації кордонів, зміцнювати міжвідомчі зв’язки і переглядати чинне законодавство. Київ повинен зробити подальші кроки з просування альтернативних варіантів перетину кордону, таких як розширення залізничних перевезень.

Більша гнучкість з боку ЄС також може сприяти поліпшенню ситуації. Наприклад, Єврокомісія в даний час наполягає на тому, щоб Україна суворо дотримувалася правил Шенгенського кордону. Хоча така позиція цілком зрозуміла, Брюссель повинен мати на увазі, що він фактично просить Київ ігнорувати Конституцію України.

Оскільки Європейська комісія нещодавно ініціювала громадські консультації з питання внесення поправок до Шенгенського прикордонного кодексу, зараз гарний час для ЄС і України, щоб відновити переговори про те, як модернізувати прикордонні об’єкти. Результат будь-яких нових переговорів може мати величезні наслідки для мільйонів людей, особливо для великої кількості українських економічних мігрантів, які найбільше страждають від нинішнього хаосу і неефективності на кордоні з ЄС.

Хоча в цьому питанні є очевидний і переконливий гуманітарний аспект, важливо також визнати важливу економічну роль, яку відіграють українські економічні мігранти. В останні роки вони постійно надсилали в Україну понад 10 мільярдів доларів в рік у вигляді грошових переказів, що робить їх найбільшим джерелом надходжень в іноземній валюті в Україні. У той же час вони виконують життєво важливу функцію для економіки країн Європейського Союзу. Українські заробітчани слугують основою для цілих галузей в Польщі і деяких інших країн Центральної Європи. Вони також вносять значний внесок в північну і західну Європу. Це переконливі аргументи на користь модернізації інфраструктури на кордоні ЄС-Україна.

Кордон України з Європейським Союзом колись вважався східним кордоном європейського проекту. Однак події останніх 7 років кардинально змінили цю ситуацію. З 2014 року кордон між ЄС і Україною набув нового геополітичного та економічного значення, яке ще не позначилося на якості самих пунктів перетину. Оскільки війна Росії проти України йде восьмий рік поспіль, а на горизонті немає жодних ознак миру, необхідно докласти всіх зусиль для поліпшення фізичних зв’язків, які з’єднують Україну з рештою Європи.