Україна

Фотовиставка про боротьбу УПА й бійців АТО відкрилася у столиці

Виставковий проект «Об’єктивна історія» відкрився 5 жовтня в Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Він поєднав два покоління — УПА, що боролося за незалежність України 75 років тому, і те, яке захищає її зараз в АТО, інформує 1News з посиланням на Укрінформ.

На цьому наголосив Олександр Білоус — завідувач науково-експозиційного відділу історії рухів Опору Національного музею історії України у Другій світовій війні — під час прес-конференції.

«Виставка відкриває нові сторінки з історії УПА, а також (фіксує — ред.) сучасні події, що відбуваються на Сході України. Експозиція містить фотографії, зроблені в 1940-их роках, і ті, що зроблені сьогодні, — це 24 планшети, на кожному з яких по дві вражаючих світлини — УПА і АТО», — сказав Білоус.

Він уточнив, що в проекті представлені фотографії з Яворівського архіву УПА, досліджені істориком, упорядником цього архіву Василем Гуменюком, а також учасника АТО, що воював у 46-му окремому батальйоні спецпризначення «Донбас-Україна» ЗСУ, Юрія Величка. Ще тут є світлини прес-офіцера 14-ої механізованої бригади ЗСУ Влада Якушева і документи з повстанського архіву Андрія Михалевича. А ще — бідони, що були сховками для повстанських архівів.

«Коли музей отримав архів Андрія Михалевича у 2008 році, це була символічна цеглина збитого паперу. Завдяки реставраційній роботі було повернуто понад 200 документів», — зокрема зазначив Білоус.

Музейник додав, що виставка триватиме щонайменше 2 місяці. В перших два дні, сьогодні і завтра, на ній можна буде поспілкуватися з Василем Гуменюком, який розповість про історію Яворівського архіву.

Інна Єрмакова — керівник мистецького проекту «Життя на «нулі», старший викладач кафедри журналістики Донецького національного університету ім.Василя Стуса — висловила сподівання, що проект можна буде показати і в інших містах України, але наразі на нього немає запитів.

«Ми пропонували цю виставку через соціальні мережі і деяким конкретним організаціям, які могли би сприяти поширенню інформації про історію УПА. На сьогодні є тільки один запит — із Луцька. Подальша доля виставки невідома, тому що тема дуже суперечлива, не всі готові про неї говорити. А проте в історії України навряд чи є сторінка більш неоднозначна в сприйнятті, більш невисвітлена, пропагандистськи викривлена, ніж історія УПА. Це є небезпечний інструмент для маніпуляцій. Насправді є безліч документів, які свідчать про те, що УПА вела визвольну боротьбу за незалежність України. Це має паралель із сьогоденням, коли ми знову змушені вести військову боротьбу проти агресії практично з тим самим ворогом. Тому про це треба говорити і якомога ширше доносити об’єктивну інформацію», — підкреслила вона.

Автор ідеї проекту і його учасник Юрій Величко сказав, що вважає за честь, що його фотографії знаходяться в експозиції поруч із фотографіями тих часів.

«Коли я ознайомився з Яворівським архівом, зрозумів, що все це вже бачив — зараз, на фронті, в зоні бойових дій, у батальйоні, де я служив. Пари для фотографій знайшлися дуже швидко, тому що фотографії УПА досить характерні, і фотографи того часу були професіонали», — зазначив він.

А Гуменюк повідомив, що архів — 216 фотонегативів — знайшли у 1999 році. Результатом роботи над ним стала книжка «Яворівський фотоархів УПА», де відтворені всі ці фото. Він висловив переконання, що основні автори проекту — ті фотографи, які знімали, ризикуючи власним життям, бо фотографувати в УПА з міркувань конспірації було суворо заборонено, тож вони опинялися під подвійною небезпекою: потрапляння світлин у руки ворога і підозри в шпигунстві з боку служби безпеки УПА. Гуменюк принагідно сказав, що йому вдалося ідентифікувати 6 фотографів, які працювали над створенням цього архіву. З них 4 загинули в боях, а 2 були заарештовані і розстріляні.

«Найбільшою несподіванкою для мене стало те, що у цьому архіві зафіксована практично вся Україна. Там є вихідці зі Сходу, з Півдня, з Півночі. Люди були задіяні практично з усіх областей — з Волині, Львівської області, з Чернігівщини, з Донеччини. Це показово. І останнім провідником повстанського руху на Гуцульщині був донеччанин — Іван Кулик-Сірий. Він є на цих фотографіях. Він був у підпіллі з 1943-го до 1951 року, геройськи загинув. Загинув і командир куреня Дмитро Карпенко, що родом з Полтавщини. Він був нагороджений найвищою відзнакою УПА — Золотим хрестом бойової заслуги І класу. Все це відображає той факт, що УПА — це було загальноукраїнське явище», — підкреслив Гуменюк.

 

 

 

 

Теги

Схожі статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Вас може зацікавити

Close
Close