Чи зможуть турецькі безпілотники зміцнити обороноздатність України

Два роки тому Україна придбала у Туреччини декілька безпілотників Bayraktar TB2 за 70 мільйонів доларів. Ця угода започаткувала успішне військове партнерство між країнами, яке знову активізувалось у вересні 2021 року, коли президент України Володимир Зеленський підписав меморандум про співпрацю з турецькою компанією-виробником безпілотників Baykar Savunma щодо створення спільних центрів навчання й технічного обслуговування. Крім того, Україна також вирішила придбати ще 24 турецьких безпілотники та побудувати завод з їх виробництва. Про це йдеться в аналітичній публікації на сторінках британського видання Emerging Europe, повідомляє 1NEWS з посиланням на Foreign Ukraine.

Туреччина здебільшого має складні та напружені відносини з Росією – головного геополітичною загрозою для України. Але, незважаючи на те, що Анкара та Москва регулярно підтримують протилежні сторони конфліктів (у Нагірному Карабасі, Сирії чи Лівії), Туречинна, можливо, є єдиним членом НАТО, який взагалі підтримує найбільш близькі відносини з Росією. Зокрема, наприкінці 2017 року, Туреччина придбала С400 – передову російську систему протиповітряної оборони.

«Забезпечення України військовою технікою надає Анкарі унікальні важелі впливу у її складних та напружених відносинах з Москвою», – вважає Сіткі Егелі, аналітик з питань оборони в Ізмірському економічному університеті.

До 2022 року в України може бути уже до 36 безпілотників Bayraktar TB2 і вони стануть важливим елементом оборонного арсеналу країни, але невідомо наскільки вони здатні змінити правила гри у будь-якому потенційному конфлікті з Росією.

ДЕШЕВО, АЛЕ ЕФЕКТИВНО

За останні кілька років Bayraktar TB2 завоювали репутацію дешевого, але ефективного безпілотника і цьому значною мірою сприяла успішна турецька пропаганда, яка базувалась на відеозаписах цієї системи в дії. Лише кілька країн світу мають у своєму арсеналі серійні безпілотники, які пройшли бойові випробування (США, Ізраїль, Туреччина, Іран та Китай) і їх ефективність була вражаючою, особливо проти російських систем протиповітряної оборони.

Під час останнього раунду бойових дій у Нагірному Карабасі, турецькі безпілотники Bayraktar TB2 вважались одним із основних факторів перемоги Азербайджану. Вірменська армія із застарілими системами протиповітряної оборони радянських часів не змогла впоратись із сучасними безпілотниками Азербайджану.

Конфлікти у Лівії та Сирії також продемонстрували боєздатність турецьких безпілотників проти новітніх систем ППО російського виробництва. Під час нетривалого конфлікту між Туреччиною та Сирією на початку 2020 року, спровокованого сирійськими повітряними та артилерійськими ударами по турецьким «спостережним пунктам» на території, контрольованій ісламістськими повстанцями у провінції Ідліб, турецькі безпілотники знищили сотні сирійських бронетранспортерів та систем ППО, зокрема і російську «Панцир С1».

Проте, навіть в цих конфліктах, турецькі безпілотники Bayraktar TB2 зазнавали відносно високого рівня виснаження. За 6 місяців 2020 року у Лівії було збито не менше 16 турецьких безпілотників, і в Сирії урядовим військам вдалось збити декілька таких дронів.

ВРАЗЛИВОСТІ

На думку Дмитра Смірнова, колишнього офіцера ВПС України та інструктора в академії ВПС Ефіопії, успіхи турецьких безпілотників не обов’язково вказують на їх ефективність проти витончених супротивників.

«Успіхи Bayraktar TB2 проти «Панцирів» у Лівії та Сирії абсолютно нічого не означають. Передбачається, що вони будуть частиною багаторівневої мережі протиповітряної оборони, яка складається від крупнокаліберних кулеметів до наземних повітряних ракет дальньої дії. Сирійці та лівійці через фінансові та практичні обмеження не можуть дозволити собі таку мережу, як росіяни», – зазначає Смірнов.

За його словами, безпілотники завжди є вразливими для рівних супротивників через відносно низьку швидкість та висоту. Саме, тому Росія, схоже, не дуже стурбована тим, що Україна їх закуповує. Такої точки зори дотримується і Аарон Штайн, учасник War on the Rocks.

«Зважаючи на те, що ці безпілотники виявились вразливими для наземних бойових дій, російські військові не дуже хвилюються з приводу їх поширення у Східній Європі», – підкреслює експерт.

ДІЯТИ З ОБЕРЕЖНІСТЮ

Таким чином, Україні, можливо, не варто покладати усі свої надії на турецькі безпілотники, щоб забезпечити ефективне стримування російської агресії. Адже сепаратисти на Донбасі володіють достатньо розвинутим комплексом засобів протиповітряної оборони, які захопили в українських військових або отримали від Росії.

Тим не менш, Bayraktar TB2 є недорогими (порівняно із сучасними реактивними винищувачами) і тому їх оператори, якщо матимуть фінансові можливості, зможуть витримати високий рівень зношення системи. Саме тому Україна не лише закуповує турецькі безпілотники у великій кількості, але й планує їх виготовляти на внутрішньому ринку.

Незалежно від того, чи виправдають турецькі безпілотники покладені на них надії, це, безумовно, істотне оновлення оборонних можливостей України. Крім того, створення вітчизняного виробництва дозволить Україні отримати досвід й ноу-хау для розробки складніших систем озброєнь, як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринків. Тому турецькі безпілотники можуть виявитись цілком розумним придбанням.