Україна

Чи зможе Україна повернути нафтогазові ресурси Криму

Будь-які юридичні дії з відшкодування грошей за нафтогазові активи, втрачені після захоплення Криму, потребують багатьох років – якщо це взагалі станеться.

Україна втратила 80% нафтових і газових родовищ в Чорному морі і значну частину портової інфраструктури через анексію Криму в 2014 році. Нахабство Москви в територіальних водах України служить нагадуванням про те, що Кремль вважає ці райони і пов’язані з ними вуглеводневі ресурси своєю винятковою військовою здобиччю. Хоча Україна зробила спробу протистояти прагненням Росії – ціною життя понад 10 000 військових і цивільних осіб, її стратегічне становище продовжує погіршуватися. Західна військова підтримка слабка, а економічні санкції проти агресора виявляються неадекватним засобом стримування.

Про це повідомляє 1NEWS.

Тим часом, невеликі важелі, якими Україна користується в якості транзитного вузла для російського природного газу, швидко зникають. Суперечливий трубопровід «Північний потік-2», остання спроба Росії посилити контроль над енергопостачанням в Європу, отримав схвалення Парижа і Берліна. Він може бути запущений вже в грудні 2019 року. Трубопровід повністю обходить Україну і позбавить її 3 мільярдів доларів щорічних транзитних доходів – це майже 3% ВВП країни. Найгірше, що український нафтогазовий сектор страждає від корупції, бюрократії і панування державних монополій. Київ боровся за залучення зовнішніх інвестицій в свої енергетичні ресурси, але в підсумку країна опинилася в більш небезпечному економічному становищі. Втрата родовищ вуглеводнів в Чорному морі є серйозною перешкодою. Будь-які юридичні дії з відшкодування грошей за нафтогазові активи, втрачені після захоплення Криму, потребують багатьох років – якщо це взагалі станеться.

За даними Deloitte в квітні 2018 року, в Чорноморському регіоні України для ліцензування є 9 так званих “блоків” природного газу, потенціал яких становить від 92 млрд кубометрів до понад 500 млрд кубометрів. Хоча це незначна кількість у порівнянні з 635 млрд кубометрів на рік, які виробляє Росія, окупація цього регіону, а також відмова від транзиту територією України є привабливою можливістю для Москви “і тримати в руках синицю і зловити журавля в небі”. Енергетичним амбіціям Росії в Чорноморському регіоні також допомагають обставини і географічне розташування. Близько 70% потенційних родовищ природного газу в Чорному морі зосереджені всього в двох блоках: Нептун-Діп і Трайдент – в межах нещодавно заявленої виключної економічної зони (ВЕЗ) Росії навколо Криму. Намір Москви експлуатувати українські родовища природного газу – це не просто порожні слова. Коли російські війська анексували Крим в 2014 році, вони захопили дочірні підприємства українського державного енергетичного конгломерату «Нафтогаз». Кремль присвоїв мільярди доларів і обладнання цих компаній і передав їх «Газпрому. Одним махом Росія припинила морські нафтогазові операції України з видобутку корисних копалин і зміцнила свої власні. На відміну від Донбасу, де Москва здійснює непрямий контроль, в Чорному та Азовському морях Росія прагнула отримати фактичний контроль над територіальними водами України. Це було видно по окупації стратегічного порту Севастополь, захопленню морських нафтогазових активів України та захопленню українських моряків в листопаді 2018 року.

Великі міжнародні конгломерати вже відзначали енергетичний потенціал України. Міністр енергетики США Рік Перрі назвав Україну “Техасом Європи”. Деякі з найбільших в світі нафтогазових компаній: Shell, Chevron, Eni і ExxonMobil раніше виходили на український ринок і взяли на себе зобов’язання інвестувати мільйони доларів. Проте, ці угоди неодноразово провалювалися: Shell і Chevron, зокрема, відмовилися від угоди на 10 мільярдів доларів у 2015 році. Незважаючи на відчутний прогрес у проведенні внутрішніх реформ, Україна як і раніше не в змозі істотно розширити своє внутрішнє виробництво вуглеводнів через надмірне регулювання, корупцію і домінування державних монополій. Наприклад, «Укргазвидобування» контролює 75% усього видобутку природного газу всередині країни. Її домінування призвело до того, що цінні приватні контракти постійно укладались з тими, хто пов’язаний з вищими ешелонами влади. Кращим прикладом цього є Микола Злочевський, який був міністром природних ресурсів України при Януковичі. Під час перебування на посаді він видавав ліцензії на видобуток своїй власній компанії, і, незважаючи на численні кримінальні розслідування, успішно уникнув всіх звинувачень, висунутих проти нього. В кінцевому підсумку енергетичні ресурси в Чорному морі видобуватимуться – питання в тому, ким. Законним бенефіціаром нафти і газу на Кримському узбережжі повинен бути український народ.

Джерело: Foreign Ukraine

Tags
загрузка...

Схожі статті

Close