Цікаве

Замкнене коло: як фінансування з боку МВФ та інших фінансових інститутів живить корупцію в українському агросекторі

Журналісти одного з американських сайтів підготували дослідження, присвячене діяльності міжнародних фінансових інститутів в Україні і, зокрема, фінансуванню українського агросектору. Наводимо переклад цього матеріалу.

Нещодавно видання The New York Times опублікувало матеріал, в якому стверджується, що в Україні заморозили розслідування чотирьох справ, пов’язаних з колишнім главою виборчої кампанії Дональда Трампа Полом Манафортом. В The New York Times пояснили це тим, що українські чиновники бояться образити Трампа і втратити як фінансову підтримку США, так і постачання американської зброї. От тільки складається враження, що українські посадовці не до кінця розуміють від чого залежить надання Україні фінансової допомоги. Замість того щоб вигадувати складні дипломатичні ходи, Україні слід терміново навести елементарний лад у низці ключових секторів своєї економіки.

Український агросектор – приклад зрощення влади з бізнесом

Типовим прикладом є український агросектор, один з найбільш перспективних ринків країни. Україна – серед найбільших експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Її компанії мають низку серйозних конкурентних переваг, зокрема, близькість до споживчих ринків і великі обсяги виробництва. Деякі з цих компаній успішно вийшли на IPO. Втім, перспективи українського агросектору нівелюються тим, що сьогодні він перебуває під контролем з боку декількох власників великих аграрних холдингів. Вони використовують весь набір політичних інструментів (навіть найбільш корумповані) для того щоб стримувати земельну реформу (сільськогосподарські землі в Україні досі не можуть бути вільно продані або придбані), диктувати умови іншим учасникам ринку і головне – успішно красти кошти з державного бюджету України, який і так дотується з боку МВФ та інших міжнародних фінансових інститутів.

Обов’язковим атрибутом таких груп є власне політичне крило, на створення і підтримку якого витрачаються значні корпоративні бюджети. Щоб виграти вибори і пройти до українського парламенту по мажоритарному округу або у списку політичної партії необхідно до 5-7 мільйонів доларів. Паралельно агрохолдинги домовляються з іншими депутатами або фінансують політичні партії в цілому. В результаті у кожного з них – не менше 3-6 «своїх» депутатів, які переважно представляють аграрний (розподіляє дотації) і податковий (надає пільги) комітети українського парламенту.

Деякі з українських агрохолдингів є публічними компаніями, акції яких торгуються на Лондонській і Варшавській фондових біржах. У їхній структурі ви обов’язково побачите офшорні компанії, а їхні бенефіціари отримують свої дивіденди на офшорні рахунки, не сплачуючи податки в Україні. Саме з таких рахунків фінансуються розкішні маєтки, яхти, приватні літаки і більш широко – політична корупція в країні. При цьому більшість власників українських агрохолдингів не живуть в своїй країні – вони зареєстровані і проживають в таких країнах як Швейцарія, Німеччина або Австрія.

Конфлікт інтересів у народних депутатів, які представляють аграрний комітет українського парламенту (за інформацією Громадського руху «Чесно»)

29 народних депутатів-членів аграрного комітету
21 депутат є власником хоча б однієї юридичної особи, пов’язаної з аграрним бізнесом
150 фірм мають депутати-члени аграрного комітету
100 зі вказаних фірм пов’язані з аграрним сектором
7 народних депутатів мають прямий зв’язок з агрохолдингами

Проблема РЕР’ів і надмірна лояльність з боку міжнародних фінансових інститутів

Чи потрібно допомагати Україні? Звичайно так. Це країна, яка уже декілька років протистоїть російським амбіціям регіонального впливу і декларує європейські демократичні цінності. Але механізм контролю за використанням фінансів, які надаються Україні, потрібно терміново переглядати, оскільки нинішня слабкість такого контролю розв’язує руки багатьом аграрним нуворишам і корумпованим чиновникам. Крім того, здається, і самі фінансові інститути проявляють меншу принциповість у своєму контролі над виконанням вимог, які зазвичай пред’являються отримувачам фінансової допомоги.

У березні 2015 року Міжнародний валютний фонд схвалив чотирирічну програму кредитування економіки України на 17,5 млрд. доларів. У рамках цієї програми Україна уже встигла отримати чотири кредитних транші на загальну суму 8,7 млрд. доларів. П’ятий транш у розмірі 1,9 млрд. доларів очікується у третьому кварталі 2018 року. При цьому, МВФ достатньо лояльно ставиться до того, що Україна досі не виконала деякі з ключових вимог для продовження співпраці – зокрема, не створила Антикорупційний суд та не запровадила автоматичне коригування тарифів на газ відповідно до ринкового рівня.

Інший приклад – за обсягами фінансування в рамках ЄБРР Україна посідає третє місце в світі після Туреччини та Єгипту. Згідно з останнім звітом ЄБРР, минулого року загальний обсяг кредитного портфелю України склав 581 млн. євро. Але що ми бачимо в новинах з України? Через відсутність базового закону про управління державними банками ЄБРР досі не може взяти участь у конкурсі на придбання 20% державного банку «Ощадбанк», хоча Україна пообіцяла виконати цю умову до середини 2018 року. Нещодавно ЄБРР протягом майже трьох років намагався стягнути заставу у вигляді залізничних вагонів, які компанія-банкрут не хотіла повертати, незважаючи на відмову виконувати свої кредитні зобов’язання. А через скандал з шістьма недобудованими пунктами пропуску на кордоні з ЄС, Європейський Союз взагалі припинив фінансування України за митною програмою і вимагає відзвітувати за витрачені гроші.

IFC на сьогодні інвестувала більше 3,2 млрд. доларів у 90 українських проектів. Ще 1 млрд. доларів Україна отримала в рамках програми IFC Глобальне торгове фінансування. Але, наприклад, через фінансові проблеми агрохолдингу «Мрія», IFC тепер змушена купувати і щось робити з трьома елеваторами «Мрії» в рамках реструктуризації її заборгованості. А після рішення щодо виділення 95 млн. доларів компанії «Кернел» Веревського-Хомутинника одразу декілька галузевих асоціацій зверталися до IFC і ЄБРР з відкритим листом щодо неприйнятності співпраці з цією компанією.

Таких прикладів багато, але при цьому той же ЄБРР продовжує досить лояльно ставитися до українських компаній – у деяких випадках фінансову допомогу отримують фірми, до управління якими мають відношення РЕР – politically exposed persons, хоча за своїми правилами ЄБРР має право такі компанії не фінансувати, як і ті, щодо діяльності яких є підозри у корупції чи відмиванні коштів. В Integrity Risk Policy ЄБРР прямо говориться: «У тому випадку, коли Банк отримує будь-яку інформацію щодо випадків шахрайства, корупції, змови, примусу, штучних перешкод, крадіжки або неналежного використання ресурсів Банку в рамках своєї поточної діяльності чи своїх проектів, Банку слід керуватися Принципами міжнародних фінансових інститутів як складової Об’єднаної Мережі з Попередження і Боротьби з Шахрайством і Корупцією». Тому відкриття фінансування для компаній, які відкрито пов’язані з українськими РЕР’ами, слід вважати прямим порушенням ЄБРР своїх же внутрішніх стандартів. Іншими словами, ЄБРР та інші міжнародні фінансові інститути самі створюють собі проблеми в Україні, а потім самі ж від цього потерпають.

Будні українських агрохолдингів

Отже, для власників найбільших аграрних груп України є цілком природнім поєднання роботи в органах влади з участю у керуванні сімейним бізнесом і, як наслідок, широкі можливості заробляти за рахунок державного бюджету, не сплачуючи податки, отримуючи дотації і виводячи гроші за кордон. Для розуміння масштабів цієї проблеми проаналізуємо результати найбільш резонансних розслідувань українських журналістів, а також заяви профільних експертів і місцевих контролюючих органів.

Представники агросектору у списку найбагатших людей України, за результатами 2016 року, джерело: Форбс Україна

5. Юрій Косюк, 47 років 1,000 млн. дол.
7. Олексій Вадатурський, 68 років 840 млн. дол.
9. Андрій Веревський, 41 рік 694 млн. дол.
28. Олег Бахматюк, 41 рік 138 млн. дол.
31. Віталій Хомутинник, 39 рік 133 млн. дол.
Для порівняння: мінімальна зарплата в Україні 143 долари
Для порівняння: мінімальна пенсія в Україні 56 долари

Агрохолдинг «Мрія». У серпні 2014 року один з найбільших сільськогосподарських виробників України – агрохолдинг «Мрія» – оголосив технічний дефолт. На той момент компанія обробляла майже 300,000 гектарів землі, експортувала продукцію у 20 країн світу, володіла чотирма елеваторами на 380,000 тонн, розмістила єврооблігації на 400 мільйонів доларів, але згодом з’ясувалося, що сумарний обсяг її заборгованості склав 1,3 млрд. доларів. Тоді керуючий директор Rothschild & Cie Banque в Росії та СНД, фінансовий радник комітету власників єврооблігацій «Мрії» Джованні Сальветті так коментував причини банкрутства компанії-гіганта: «Компанія занадто багато запозичила. Вона взяла на себе більше боргу, ніж могла обслуговувати. Це одна з причин. Компанія, можливо, надавала не зовсім точні фінансові дані і завищувала показники прибутковості у попередніх періодах. Якщо ви показуєте більше прибутку, ви маєте можливість залучити більше боргового капіталу….Так, 2013 року «Мрія» задекларувала близько 260 млн. доларів EBITDA. Реальні цифри виявилися нижчими за заявлені».

За чотири роки після оголошення дефолту «Мрії» основні кредитори так і не вирішили питання з поверненням коштів. А у квітні 2018 року агентство «Deutsche Welle» публікує резонансне розслідування про те, що родина колишнього власника «Мрії» Івана Гути купила найдорожчу віллу у Німеччині! «Ціна маєтку – майже 13 мільйонів євро. Люстри у стилі рококо вінчають собою залиті світлом зали, мармурова підлога випромінює атмосферу палацу італійської знаті. За претензійністю власник цієї вілли явно перевершив навіть найбагатшого зі своїх сусідів у Гарміш-Партенкірхені – російського мільярдера Романа Абрамовича, якому належить історична вілла Leitenschlössl», – пише видання.

Сьогодні в Україні Івана Гуту підозрюють у виводі з холдингу більше 200 мільйонів доларів. Минулого року він програв суди щодо екстрадиції до України і отримав від Швейцарії відмову у притулку.

Найдорожча на німецькому ринку «Вілла Глорі», яку за 13 мільйонів євро, за даними «Deutsche Welle», придбав український олігарх Іван Гута, власник агрохолдингу «Мрія». Скріншот «Вілли Глорі» наданий Sotheby’s

Група «Кернел». У листопаді 2017 року організація Transparency International опублікувала результати дослідження, проведеного за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID, в якому вказувала на наявність конфлікту інтересів у співвласника групи «Кернел» Віталія Хомутинника – другого за розміром частки у «Кернелі» після засновника компанії Андрія Веревського. Автори дослідження вказували на суміщення Хомутинником депутатської діяльності з лобіюванням бізнес-інтересів компанії «Кернел». Зазначимо, що інший великий співвласник «Кернела» Андрій Веревський також був народним депутатом одразу чотирьох скликань українського парламенту, а сьогодні, як і Віталій Хомутинник, є одним з найбагатших українських бізнесменів.

В Україні Віталій Хомутинник вважається «податковим гуру». Він займається в парламенті податковим законодавством і має суттєвий вплив на податковий комітет – ключовий комітет, який розписує пільги і дотації для аграрних виробників та компаній з інших секторів економіки. Експерти зазначають, що саме завдяки його впливу нещодавно в Україні були прийняті зміни до Податкового кодексу, які скасували відшкодування ПДВ для дрібних експортерів олійних. За їхніми словами, від «поправок Хомутинника» їхній збиток лише за цей рік складе 6 млрд. гривень, а доходи «Кернела» збільшаться на 16,7%. Це зрозуміло, адже «Кернел» є найбільшим переробником олійних культур в Україні, і йому вигідно, щоб замість поставок на експорт олійні культури ставали дешевою сировиною для його заводів. Ініційовані поправки жорстко вдарили по дрібним і середнім фермерам, через що у березні вони навіть виходили на акцію протесту.

Також Віталія Хомутинника називають спеціалістом з повернення ПДВ: за результатами 2017 року, наприклад, «Кернел» Веревського-Хомутинника став лідером серед аграрних компаній за поверненням ПДВ, отримавши з державного бюджету майже 350 млн. доларів. Повернення ПДВ експортерам традиційно вважається в Україні одним з найбільш корупційних бізнесів – за прийняття рішення щодо пришвидшеного повернення ПДВ зацікавлений чиновник може брати до 25-30% від суми відшкодованих коштів.

Розмір земельного банку у вибраних українських агрохолдингів за результатами 2017 року, гектарів

«Укрландфарминг» Олега Бахматюка 605,000
«Кернел» Веревського-Хомутинника 602,500
«Миронівський Хлібопродукт» Юрія Косюка 370,000
«Мрія» Івана Гути 185,000
«Нібулон» Олексія Вадатурського 82,500

Новини про поточну діяльність групи «Кернел» (земельний банк – 602,500 гектарів, експорт у 60 країн світу, з 2007 року акції торгуються на Варшавській фондовій біржі) також вражають великою кількістю дрібних і великих порушень українського законодавства, за які, як ми розуміємо, власники компанії поки не несуть жодної відповідальності.

Ось лише декілька історій з українських ЗМІ. Лютий 2018 року – українська поліція розкрила схему незаконного експорту зерна у країни Прибалтики і до Узбекистану. Було встановлено, що сільськогосподарська продукція купувалася за готівку і без оформлення документів податкового і бухгалтерського обліку. У цій схемі засвітилися елеватори «Кернел Трейд» Веревського-Хомутинника та інших аграрних олігархів, про яких йтиметься далі, – зокрема, сім’ї Вадатурських, яка володіє компанією «Нібулон». Грудень 2017 року – Державна фіскальна служба України виявила злочинне виведення коштів «Кернела» за кордон. Як пояснили у слідстві, схема була організована для того, щоб уникнути заборони Національного банку України виводити валюту за кордон. Схоже, «Кернел» і надалі готовий щомісяця надавати нові інформаційні приводи українським ЗМІ.

Літак Gulfstream G280 вартістю близько 20 мільйонів доларів і яхта «Апостроф» вартістю 21,5 мільйон доларів, якими користується народний депутат і акціонер «Кернела» Віталій Хомутинник

 

Між тим, відомий український журналіст Христина Бердинських підрахувала, що лише за офіційними даними за три роки з 2011 до 2014 року статки Хомутинника зросли у 30 разів, і у 2015 році він став найбагатшим депутатом українського парламенту. У власності депутата – приватний літак Gulfstream G280 вартістю близько 20 мільйонів доларів і 40-метрова яхта «Апостроф», будівництво якої за індивідуальним замовленням тривало п’ять років. «Восени 2014‑го компанія Moran Yacht & Ship виставила «Апостроф» на продаж за 24 мільйони доларів. Покупцем, за словами джерел видання «Новое время», став саме Хомутинник. В офіційній декларації депутата судно не зазначене – яхта зареєстрована в офшорі на Кайманових островах, – писала Бердинських.Компанія «Нібулон». На думку українських журналістів, сьогодні саме ця компанія найближче стоїть до того, щоб повторити сумний шлях «Мрії» і від банкрутства її рятують тільки нові кредити від міжнародних фінансових установ, ухиляння від сплати податків у повному розмірі і, як у випадку з «Кернелом» Хомутинника-Веревського – лобістська діяльність народного депутата Андрія Вадатурського, якому разом з батьком Олексієм і належить «Нібулон» та його дочірні компанії (земельний банк – 82,500 гектарів, майже 50 власних суден, 25 елеваторних комплексів та терміналів на найбільших українських річках, експорт у 64 країни світу, монополіст у сфері водних вантажоперевезень).

Ринкові експерти вважають, що вся історія економічного піднесення «Нібулона» була наслідком того, що компанія роками працювала за схемами, які дозволяли мінімізувати податки на території Українита отримуваи привілеї від влади. Типовий приклад: фіктивне листування і виставляння штрафних санкцій за нібито зірвані терміни поставок між Вадатурським-старшим і Вадатурським-молодшим як керівниками української і закордонної філій «Нібулона». В результаті листування двох керівників, які фактично сиділи у розташованих поруч кабінетах, і створених умов для виведення коштів за кордон, за той рік материнська компанія «Нібулон» сплатила податків всього на 15 мільйонів доларів, а отримала повернення ПДВ у розмірі майже 50 мільйонів доларів.

Аграрний олігарх Олексій Вадатурський почувається добре за будь-якої влади в Україні – на фотографіях Олексій Вадатурський з колишнім президентом України Віктором Януковичем і нинішнім президентом України Петром Порошенком

Взагалі, власникам «Нібулона» завжди вдавалося домовлятися з новим керівництвом країни. У 2010-2011 роках, які ми знаємо як початок «закручування гайок» у бізнесі з боку колишнього президента Віктора Януковича, «Нібулон», наприклад, зміг отримати одну з найбільших квот на експорт сільськогосподарської продукції з України. Тоді розподіл квот називали першим великим корупційним проектом Януковича на посаді президента, і про нього багато писали українські ЗМІ. У 2010 році «Нібулон» був першим за дозволеним експортом кукурудзи (20,7%), третім за експортом пшениці (9%) і четвертим за експортом ячменю (13,5%). Для порівняння, у ці роки навіть такі міжнародні гіганти як Cargill, Louis Dreyfus, Toepfer і Soufflet Group користувалися в Україні значно скромнішими торговельними можливостями.

Обсяг розподілених експортних квот* Кукурудза

(квота – 2 млн. тон)

Пшениця

(квота -500 000 тон)

Ячмінь

(квота – 200 000 тон)

Нібулон (Україна) 307 436,787 46 082,713 26 953,558
Кернел (Україна) 276 083,386 104 313,096 55 743,886
Хліб-Інвестбуд (Україна) 109 517,00 2 706,447
Устимівське ХПП (Україна) 73 596,690 34 131,649
Українські аграрні інвестиції (Україна) 41 428,151 30 332,915
Рамбурс (Україна) 12 746,986 21 469,912
Унігрейн (Україна) 10 010,000
Louis Dreyfus (Франція)**
Alfred Toepfer (Німеччина)**
Nidera (Нідерланди)**
Cargill (США)**
Noble (Сінгапур)**
* відповідно до рішення комісії Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 12 листопада 2010
** квоти дочірніх підприємств в Україні

Обсяг розподілених експортних квот у 2010 році, тис. тонн

За нинішньої влади в Україні відносини «Нібулона» з українськими високопосадовцями також непогані. За підсумками 2016 року «Нібулон» став дев’ятою компанію України за обсягами відшкодованого ПДВ, отримавши 80 млн. доларів. За результатами 2017 року – знову потрапляння до першої десятки з результатом 145 млн. доларів. Українські журналісти вказують, що до безперешкодного відшкодування ПДВ компанії «Нібулон» теж міг мати відношення Віталій Хомутинник – відомо, що саме на прикладі «Нібулона» Хомутинник вивчав діяльність українських агрохолдингів, після чого прийняв рішення про купівлю частки в «Кернелі».

У минулому році схеми «Нібулона» також ставали предметом великих журналістських розслідувань. Тоді українські ЗМІ з’ясували, що «Нібулон» поставляв зерно своїм дочірнім компаніям у Швейцарії та Нідерландах по 176 доларів за тонну, хоча, для порівняння, державні ціни на зовнішньому ринку тоді складали 213,2 долари за тонну. Експерти підрахували, що державний бюджет через таке заниження ціни втрачав не менше 50 мільйонів доларів податків на рік. «Це дуже прибуткова схема. Компанія веде бізнес через свої дочірні компанії за кордоном. Коли зерно експортується з України до Швейцарії та Нідерландів, його ціна штучно занижується. А коли його продають дочірні компанії – його ціна відповідно збільшується. Часто це взагалі призводить до того, що українські компанії декларують збиток, а їхні закордонні «дочки» мають хороші фінансові показники», – зазначали тоді експерти.

Це підтверджується інформацією з відкритих українських реєстрів: «Нібулон» заявляє, що експортує продукцію у 64 країни світу, а з відкритих даних видно, що спочатку вона потрапляє лише у ті країни, де відкриті його дочірні компанії – Швейцарію та Нідерланди. Втім робота зі Швейцарією ледь не стала причиною ще одного скандалу, який проте українські ЗМІ майже не звернули уваги. Директор швейцарської дочки «Нібулону» Девід Кларк був несподівано звільнений після того як у 2016 році під час міжнародного офшорного скандалу, відомого як «Панамагейт», засвітився в якості директора і в офшорних фірмах російських зернотрейдерів.

Використання бізнес-схеми, яка дозволяє виводити кошти за кордон і платити менше податків в Україні, позначається і на фінансових показниках «Нібулона». На відміну від того ж «Кернела» компанія не є публічною і тому її звітність є закритою, однак Державна фіскальна служба надала журналістам дані щодо її фінансових показників. З них видно, що попри те, що генеральний директор «Нібулона» Олексій Вадатурський стабільно входить до десятки найбагатших українців, його компанія уже протягом багатьох років є збитковою. Приміром, за 2017 рік компанія отримала 20 млн. доларів збитків. Загальний обсяг позик у минулому році сягнув 360 млн. гривень. При цьому у 2016 році ця сума складала майже 100 млн. доларів – іншими словами, обсяг боргових зобов’язань зростає. Обсяг короткострокових кредитів банків за минулий рік сягнув 257 млн. доларів, а довгострокових – близько 217 млн. доларів. Серед кредиторів «Нібулону» за останні роки – ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, Private Export Funding Corp., BNP Paribas, ING Bank, та низка швейцарських і нідерландських банків.

У лютому 2017 року видання StockWorld опублікувало матеріал, в якому зазначало, що «Нібулону» може загрожувати дефолт перед ЄБРР. «Загальний обсяг зобов’язань ТОВ «Нібулон» у 2016 році досяг 474,3 млн. доларів. При цьому обсяг поточних зобов’язань, що підлягають погашенню протягом року, становить 316,5 млн. доларів. Ще 157 млн. доларів ​​- довгострокові боргові зобов’язання. А вся виручка підприємства за 9 місяців 2016 року склала всього 363 млн. доларів… Характерно, що в 2014-му і 2015-му роках «Нібулон» демонстрував багатомільйонну збитковість при досить високій виручці… Збитки «Нібулона» за 2014 рік перевищили 240 млн. доларів і були майже в 4 рази більше за операційний прибуток. У 2015 році виручка впала вдвічі – до 540 млн. доларів, а збитки склали 92 млн. доларів. Очевидно, що при таких фінансових показниках, виконання короткострокових зобов’язань за кредитами неможливе і виникає загроза неминучого корпоративного дефолту», – зазначали тоді журналісти.

Можливо, такі показники діяльності «Нібулону», серед іншого, були наслідком історії, яку нам розповіло джерело з банку BNP Paribas. За його словами, декілька років тому Вадатурський-молодший використав досвід «Мрії» і приховав у звітності «Нібулону» збитки у розмірі не менше 100 мільйонів доларів. Наслідком цього стала зустріч декількох найбільших кредиторів компанії, які поставили умову щоб Вадатурський-молодший більше не працював у «Нібулоні». Можливо, саме це стало причиною того, що Вадатурький-старший вирішив делегувати свого сина в український парламент – керувати групою підконтрольних депутатів. А замість Вадатурського-молодшого «Нібулон» взяв на роботу одного з фінансистів BNP Paribas.

Компанія «Укрландфармінг» (земельний банк у 2018 році скоротився до 570,000 гектарів, другі в Україні елеваторні можливості – 2,66 млн. тонн, має в своєму складі найбільший в Євразії яєчний холдинг, виведений на IPO на Лондонській біржі). Нещодавно Національний банк України підрахував, що загальна заборгованість акціонера «Укрландфармінгу» Олега Бахматюка складає майже 1,5  млрд. доларів. Крім кредитів, неповернутих аграрними компаніями Бахматюка – «Авангардом» і «Укрландфармінгом», – ці борги стосуються і двох афільованих з «Укрландфармінгом» банків – «Фінансова ініціатива» і «VAB Банк», які були визнані неплатоспроможними. В результаті постраждало більше 400,000 вкладників, а загальний збиток, нанесений банківській системі, перевищив 500 млн. доларів.

Крім скандалів з позиками, Олег Бахматюк засвітився і в низці міжнародних скандалів. Декілька років тому Бахматюк брав гроші під будівництво фабрики з вирощування птиці у Херсонській області, але через три роки з’ясувалося, що цей об’єкт та і не був збудований, а виділені гроші просто щезли. У 2012 році Бахматюк брав кредит під державні гарантії Німеччини на будівництво птахофабрик у Херсонській і Хмельницькій областях. Цей проект закінчився петицією 1300 німецьких фермерів, які скаржилися на те, що будівництво цих фабрик не відповідає вимогам ЄС і Бахматюк на європейські гроші отримує неконкурентні переваги перед тими ж європейцями. А раніше Бахматюк придбав і зробив банкрутами дві американські компанії – «Omtron USA» і «Townsend», що закінчилося позовом 130-ти постачальників курячого м’яса з Північної Кароліни, які скаржилися на невиконання умов контракту, за яким вони повинні були вирощувати птицю для цієї компанії протягом трьох років.

В Україні Олег Бахматюк користувався схожими методами роботи. У 2006-2008 роках він брав кредит у розмірі 5 млн. доларів на перебудову птахофабрики «Чорнобаївська» і навіть отримав компенсацію від держави, але так і не збудував передбачених у проекті будівель. У 2010 році його холдинг «Авангард» розмістив на Лондонській фондовій біржі єврооблігації на суму 200 млн. доларів під гарантії власних акцій, але досі не погасив ці облігації.

Олег Бахматюк і Віктор Янукович

У 2010 році «Компанія Райз» Олега Бахматюка порушила договір на постачання сировини і через 4 роки була змушена по суду виплатити 22 млн. доларів боргу і компенсацій. У 2011 році «Укрлендфармінг» взяв п’ятирічний синдикований кредит у розмірі 600 млн. доларів у Deutsche Bank и «Збербанку Росії» для будівництва нових птахофабрик. Ці гроші були використані на купівлю інших аграрних підприємств, і повернути їх Бахматюк так і не зміг. І нарешті у 2012-2013 роках «Укрлендфармінг» розмістив єврооблігації на суму майже у 500 млн. доларів, і замість їхнього погашення борги за ними були повішені на банки «Фінансова ініціатива» і «VAB», які згодом стали банкрутами.

Агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт» (30 підприємств, 28,000 співробітників, 64% українського ринку і 86% українського експорту курятини, 35% компанії – у вільному оберті на Лондонській фондовій біржі). У 2014 році власник компанії Юрій Косюк був призначений першим заступником голови Адміністрації Президента, відповідальним за силовий блок, а сьогодні зберігає вплив на податковий комітет українського парламенту – ключовий для своєї діяльності.

Про яхту «Ace», яка належить мільярдеру Юрію Косюку, робив розслідування один з провідних українських журналістів Сергій Лещенко

Сьогодні його справи теж ідуть непогано. «Незважаючи на кризу і війну, компанія сплачує своїм акціонерам 50 мільйонів доларів квартальних дивідендів. І якщо хтось думає, що з цих виплат непогані гроші підуть до казни України у вигляді податків, то він сильно помиляється. Податки з цих коштів підуть до казни Люксембургу. А податки з виплати 249 мільйонів доларів за єврооблігаціями, які «Миронівський хлібопродукт» випустив у 2007 році і розмістив на Лондонській біржі, будуть відповідно «гріти» економіку Великобританії. В Україні компанія показує збитки, посилаючись на заборону постачання м’яса птиці до Митого союзу і закриття фабрики в окупованому Шахтарську», – писали українські журналісти.

Розкішний маєток Юрія Косюка під Києвом українські ЗМІ називають Версалем. У 2016 році він посів п’яту сходинку у рейтингу українського Форбс, який оцінив його статки в 1 мільярд доларів.

«Український Версаль» мільярдера Юрія Косюка, власника «Миронівського хлібопродукту»

 

А ось яскравий приклад заробітку на бюджетних коштах. У серпні минулого року виконавчий директор та член правління Центру протидії корупції Дар’я Каленюк писала, що для Косюка призначена більша частина з 130 мільйонів доларів, які додатково пішли на фінансову підтримку агровиробників після того, як до державного бюджету-2017 повернули конфісковані «гроші Януковича».«Всім на ринку наперед відомо, що більша частина цього бюджету у формі дотацій має освоїти Косюк. Бо саме під нього виписана формула видачі дотацій, яка міститься в окремій постанові уряду. У 2016 році під тиском МВФ Україна скасувала податкову пільгу для надприбуткового агробізнесу, який роками мав спеціальний режим сплати ПДВ. Через нього, за даними того ж МВФ, в бюджет країни щорічно недораховували 200-300 млн. доларів (0,3% від ВВП). Замість скасованих податкових пільг вигадали прямі бюджетні дотації. Держава сказала агрохолдингам: «На жаль, ви змушені платити ПДВ в повному обсязі через вимоги МВФ, але не переймайтеся. Ми вам дамо з бюджету гроші у формі дотацій, сума яких залежатиме саме від кількості сплаченого вами ПДВ» – писала Каленюк.

А ось слова іншого відомого українського журналіста Сергія Лещенка: «Якщо ви любите курку, то напевно були клієнтом зростаючої монополії Юрія Косюка, який отримав у 2017 році 58 млн. доларів дотацій з бюджету. Додайте до цього пільгове оподаткування і уявіть, що у володінні Косюка – яхти і літаки, а також палац, якому може позаздрити навіть Янукович».

Далі більше

Сьогодні Україна залишається одним з найбільших отримувачів фінансової допомоги від міжнародних фінансових установ. Українська влада отримує значні кошти, проте навіть побіжного погляду на новини з України достатньо, щоб зрозуміти, чому донори все частіше скаржаться на якість нинішніх змін в Україні. Після дефолту «Мрії», скандалів з «Кернелом», «Укрландфармінгом» і «Нібулоном» стає очевидним, що через діяльність вказаних компаній український бюджет щорічно втрачає мільярди доларів. Також гальмується низка надважливих реформ. Та ж земельна, оскільки великим агрохолдингам значно вигідніше орендувати землю за копійки, ніж купувати її за ринковою ціною.

Таким чином, на прикладі такого перспективного сектору української економіки як аграрний, ми спробували показати, що міжнародним фінансовим інститутам варто терміново замислитись, на що йдуть їхні кошти в Україні. Сполучені Штати і європейські уряди повинні посилити контроль над виконанням Україною вимог МВФ та організацій, які займаються боротьбою з корупцією. Якщо корупції в Україні буде покладено край, то від цього виграють як Сполучені Штати, так і сама Україна.

У наших наступних публікаціях ми продовжимо знайомитися у українською економікою – зокрема, розберемо ситуацію в українській металургії та на ринку газу.

 

Tags
загрузка...

Схожі статті

Close