УкраїнаЦікаве

Законотворчі провали Тарути: за що отримує зарплату нардеп у Верховній Раді

Законотворча діяльність депутата є одним з найважливіших показників його ефективності. За ініціативами народного обранця, поданими на розгляд Верховної Ради, можна визначити, чи дійсно нардеп прийшов «під купол» відстоювати інтереси народу, чи просто задля додаткової галочки у біографії. В цьому контексті цікаво проглянути законопроекти, які вносяться до парламенту лідерами, або ідейними натхненниками так званих нових політичних проектів. Одним з таких, зокрема, є народний депутат, ідеологічний провідник новоствореної партії «Основа» Сергій Тарута.

народний депутат Сергій Тарута

Журналісти 1News вже звертали увагу на те, що ознайомитись з програмою «Основи» у вільному доступі неможливо.

А оскільки Тарута називає себе «ідейним натхненником» цієї політичної сили, то очевидно, що його законопроекти можна вважати такими собі програмними тезами «Основи». Тим паче, що посада нардепа дає йому додатковий важіль у просуванні своїх ініціатив на законодавчому рівні.

Дивно, але у розділі «законодавчі ініціативи» депутата Тарути значиться всього сім законопроектів, поданих за його участі за 2017 рік. При цьому за 11 місяців роботи у Верховній Раді цього року, екс-голова Донецької ОДА спромігся подати всього один проект власного авторства. І стосується він аж ніяк не відстоювання інтересів рідної Донеччини, і навіть не підприємництва в Україні, яке так близьке колишньому олігарху.

Рекламне обличчя проти реклами

У 2017 році Тарута вніс до парламенту тільки проект закону «Про заборону на розміщення реклами на пам’ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам’яток, історичних ареалів населених місць» (№5679-1). Особливо кумедно читати аргументацію нардепа для заборони на розміщення реклами: «Існує істотний запит суспільства на врегулювання цього питання, але очікується також значний спротив рекламодавців, які увесь цей час в погоні за прибутками і нехтуючи правом жителів і гостей міст на комфортне життя, заполонили весь доступний простір рекламними засобами і зовнішньою рекламою. Подолавши цей спротив, прийняття цього Закону може стати поштовхом для пошуку більш прийнятних способів інформування потенційних покупців про товари чи послуги, і, що найголовніше, поверне містам і містечкам привабливий і впорядкований вигляд», – пише Тарута, обличчя якого висить мало не на кожному перехресті великих міст та містечок України. Тобто виходить так, що людина, яка рекламує свою партію дуже масштабно, виявляється, виступає проти «заповнення всього доступного простору рекламними засобами». Якось неоднозначно і нагадує маніпуляцію.

Читаємо далі законодавчі ініціативи Сергія Тарути. Один з останніх законопроектів, поданих ним у співавторстві з іншими нардепами у листопаді 2017 року, стосується «проведення парламентських слухань про охорону культурної спадщини». З чого б це олігарх, який заробив свій капітал на промисловості, так цікавився культурною спадщиною? Виявляється, що Сергій Тарута є членом комітету з культури.

Сумнівна культура від Тарути

До культури та спадщини Тарута має дуже опосередкований стосунок. Зокрема, він є співвласником Музею національного культурного надбання «Платар», у якому зібрана колекція предметів Трипільської культури. Щоправда, злі язики подейкують, що більшість колекції музею придбана на «чорному» ринку нелегально та й справжність експонатів піддається сумніву. Наприклад, видання «ОРД» декілька років тому про діяльність «Платару» писало ось що: «Не все «сокровища» действительно имеют историческую ценность и многовековой возраст. Большая часть (по некоторым подсчетам, до 80%) – это «пиратские копии», а так же предметы, не представляющие интереса для специалистов».

У тому ж матеріалі йдеться про те, що музей «Платар» Сергій Тарута банально «віджав» у нині покійного співзасновника, відомого колекціонера Сергія Платонова. Останній помер за дивних обставин після того, як діяльність музею набула скандальної слави.

Сталося це у 2005 році після вступу на посаду тодішнього Президента Віктора Ющенка. Його дружина Катерина Чумаченко вдягла на інаугурацію брошку, взяту з колекції музею. Платонов визнав, що дійсно прикраса була надана ним для цієї події і коштує вона близько 8 млн. доларів. От тільки відповідно до закону про музейну справу, виносити експонати категорично заборонено. Якщо експонат все ж хочуть вивезти за межі музею, наприклад, для експонування в іншому місці або для вивчення – необхідно отримати дозвіл Мінкультури України. Проте ані президент Ющенко, ані його дружина за таким дозволом не зверталися. І цей про цей конфуз Ющенку нагадували ще довго.

Як би там не було, але після смерті Платонова, Тарута став фактичним власником музею із сумнівною репутацією. І це єдине, що пов’язує його з культурною сферою, хоча він і входить до профільного комітету Верховної Ради.

Варто нагадати, що Сергій Тарута був обраний до парламенту за мажоритарним округом у місті Маріуполь. Проте сказати, що він активно відстоює інтереси виборців рідної Донеччини, вкрай важко.

Законотворча корупція

Один із законопроектів, який Тарута подав до Ради у співавторстві з депутатом Олександром Кіршем, стосується «порядку надходження та використання гуманітарної допомоги у вигляді національної валюти». Цікавість цей законопроект викликає тому, що у 2016 році Тарута подавав такий же законопроект, однак він не пройшов антикорупційну перевірку.

У висновку комітету по боротьбі з корупцією зазначається, що деякі норми законопроекту «мають корупціогенні ризики, оскільки можуть бути використані з метою ухилення від податків, виведення капіталу, фінансових оборудок корупційного змісту». Зокрема, такий висновок стосується наступних тез: «гуманітарна допомога у вигляді національної валюти не підлягає списанню у безспірному порядку з рахунків в національній валюті отримувача уповноваженими на це органами»; «рахунки в національній валюті отримувача гуманітарної допомоги, відкриті в банківських установах,… не підлягають арешту уповноваженими на це органами».

До цьогорічного законопроекту, який стосується гуманітарної допомоги у готівковій формі, має зауваження науково-експертне управління. Зокрема, експерти зазначають, що у проекті пропонується визначити особливий порядок надходження та використання гуманітарної допомоги у вигляді національної валюти тільки від 5-ти іноземних донорів (чому, не від усіх – незрозуміло – ред.). У супровідних до проекту документах також не уточнюється, про які спеціальні режими використання відповідних коштів йдеться. Також управління додає, що законопроектом не вирішені питання щодо порядку зарахування коштів на рахунки зі спеціальним режимом використання, а також контролю за цільовим спрямуванням відповідних коштів. Тобто це все ті ж корупціогенні ризики, про які Таруту попереджував антикорупційний комітет минулого року.

Аналізуючи законотворчу діяльність нардепа за 2017 рік, напрошується висновок про його малоефективність. Жоден з його законопроектів не став законом, а єдиний, написаний власноруч, стосується заборони на рекламу, завдяки якій він просуває свій політичний проект.

Тарута – інноватор з майбутнього

У 2016 році Сергій Тарута був більш активним у контексті написання проектів законів. Він брав участь у розробці 15 законопроектів. З них всього три він написав сам. Слід зауважити, що вони також не стосуються ані Донецького краю, ані культури, до комітету з відстоювання якої він входить.

Один із законопроектів, який Тарута вважає вкрай необхідним для суспільства, стосується можливості депутатського звернення в електронній формі. Зараз депутат повинен писати свої запити у письмовій формі, а поціновувачу інновацій, яким себе вважає Тарута, мабуть дуже не зручно витрачати час на написання звернень власноруч.

До речі, до інновацій нардеп-промисловець справді має віддалений стосунок, оскільки він був заступником голови «Комісії з питань майбутнього». Таку назву, яка більше підходить фантастичним фільмам, носила комісія, що мала на меті «вироблення та сприяння реалізації стратегії інноваційного розвитку України на основі державних та суспільних пріоритетів з урахуванням досягнень науки і техніки, оцінки їх впливу на гармонійний розвиток держави». Кумедно, але комісія з питань майбутнього, до якої входив Тарута, припинила існування у травні 2016 року «без вагомих наслідків роботи». І це додатковий привід вважати Таруту неефективним нардепом.

Ще один законопроект Сергія Тарути, поданий у 2016 році, стосувався заборони так званих «розливайок». Він носить назву «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо ресторанного господарства)» (№ 5186). Тарута пропонує за допомогою зміни поняття «заклади громадського харчування» на «ресторанне господарство» нівелювати «можливість продажу алкогольних напоїв на розлив неналежними суб’єктами господарювання» та посилити «їх відповідальність за порушення норм чинного законодавства».

Однак у цьому благому намірі нардеп забув про основне: простою зміною назви проблему не вирішити. Саме про це йдеться у висновку антикорупційного комітету: «Твердження, що заміною понять можна «нівелювати можливість продажу алкогольних напоїв на розлив неналежними суб’єктами господарювання та посилити їх відповідальність за порушення норм чинного законодавства» виглядає занадто суперечливою, адже у відповідних державних органів й зараз, без жодної заміни, достатньо повноважень для вирішення питання продажу алкоголю такими суб’єктами».  А висновок науково-експертного управління щодо законопроекту Тарути взагалі натякає на його нікчемність: «Прийняття поодиноких змін технічного характеру до окремих законів (а даний проект містить саме такі зміни) призводить до нераціонального витрачання бюджетних коштів та пленарного часу парламенту, обсяг якого обмежений».

Нацбанк – як головна мішень

Наостанок ми приберегли один з найбільш цікавих законопроектів, який може пояснити головну мету перебування Сергія Тарути у стінах парламенту. Поданий він був восени 2016 року і носить назву «Про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (щодо права законодавчої ініціативи)». За такою вигадливою назвою криється бажання Тарути заборонити Національному банку мати право законодавчої ініціативи.

Для тих, хто не пам’ятає, саме восени минулого року Сергій Тарута почав відкриту війну з колишньою очільницею НБУ Валерією Гонтаревою. Ця боротьба не припинилась до сьогодні, а одним з її етапів було влаштування фейкових слухань у підвалі Конгресу США, про яке 1News писало у матеріалі: «Джерело фейкових новин: як Тарута видав підвал Капітолію за слухання Конгресу США».

Саме восени 2016 року Тарута надрукував свою знамениту брошуру про корупцію Гонтаревої, аналіз якої за даними експертів показав маніпулятивний характер. Тому поява законопроекту про позбавлення Нацбанку права законодавчої ініціативи можна повністю назвати продовженням боротьби з Гонтаревою. Більше про справжні причини ненависті до колишньої глави НБУ можна прочитати у матеріалі: «Страхові прокладки Тарути: до чого тут справа Гужви».

Підсумовуючи аналіз законотворчої діяльності нардепа-підприємця Сергія Тарути, хочеться зазначити дуже низький рівень їхньої підготовки. Окрім того прослідковується значне зниження активності депутата: якщо у 2015 році нардеп брав участь у розробці 21 законопроекту, то у 2017 – тільки 7-ми. У законотворчій діяльності Тарути часто прослідковується безсистемність та вибірковий характер. Все це призводить до того, що Сергія Таруту можна віднести до тих нардепів, які показують вкрай низьку активність на своїй основній роботі. Між тим, за цю роботу він отримує зарплату з грошей платників податків, якими є в тому числі і громадяни, які за нього голосували на виборах.

Анна Межова

Новини за змістом

Загрузка...
Загрузка...
Close