Закінчилася історія президента-реформатора

Можна забути про зростання економіки на 40% за 5 років.

У вересні здавалося, що ми бачимо диво. Людина, яку обрали на популістичному порядку денному, проголосила вкрай реформаторські плани, які могли дійсно змінити країну. Ці плани були дуже оптимістично сприйняті інвестиційною спільнотою. І прогнози в 40% зростання ВВП на цьому тлі вже не виглядали фантастикою. У тому разі, якби реалізували заявлені реформи.

Але популіст зрештою переміг у президенті реформатора. Реформатор — це та людина, яка змінює країну, навіть якщо громадська думка проти змін. Бо знає, що проти будь-якої справжньої реформи будуть протести. Популіст — це той, хто йде на повідку у громадської думки, аби зберегти свій високий рейтинг. І його рейтинг — це самоціль, а не спосіб проводити необхідні зміни.

Казка про президента-реформатора закінчилася на його прес-конференції, яка була прекрасна за формою, але виявилася жахливою за змістом. Передусім ми можемо констатувати, що президент злив земельну реформу. Крім того, зробив це з посиланням на маніпулятивне опитування громадської думки. Під тиском зацікавлених у дешевій землі сторін (фермерів, аграріїв, Коломойського) президент відійшов від парадигми ефективної ліберальної моделі і пропонує тепер запустити гібрид, що передбачає заборону на купівлю землі юридичними особами з іноземними бенефіціарами. Фактично, земельна реформа зараз повторює долю приватизації 90-х. Приватизація була потрібна і це було важливою реформою. Але замість продажу на відкритих аукціонах і залучення інвесторів було вирішено створити вітчизняний гібрид, внаслідок якого заводи розтягли олігархи, а інвестиції так і не прийшли. І людей, звісно ж, кинули.

Те саме відбудеться і зараз. Замість сигналу для всього світу про те, що інвесторів в Україні чекають, ми дамо їм зворотний сигнал. Конкуренція буде обмежена. А отже, ціна буде низькою. Як результат, власники паїв, які 17 років не могли реалізувати своє право власності й отримували мінімальні орендні платежі, зіткнуться з ситуацією, коли продати землю вони зможуть тільки за низькою ціною. Або повинні будуть чекати 2024 року. Яка частина з тих людей, хто вже втратив надію, вирішить продати за будь-яку ціну? Може бути велика. Хто заробить внаслідок такої моделі? Перекупники, українські олігархи та інші погані хлопці, які скуплять землю дешево і потім продадуть її дорого. Коли повністю відкриють ринок. Але вже потім. У підсумку, позитивний ефект від реформи відчують не мільйони власників паїв, а хитрі ділки з українським паспортом (наявність паспортів Кіпру або Ізраїлю їм точно не заважатиме).

Низька ціна землі, відсутність інвестицій і конкуренції призведе до того, що ефект для економіки буде мінімальний. А отже, можна говорити про кілька відсотків зростання ВВП тільки від земельної реформи або мільярди доларів додаткових інвестицій щорічно. Не можна буде говорити про зростання ефективності сільського господарства, підвищення врожайності тощо. Можна забути про зростання економіки на 40% за 5 років. Загалом, диво скасовується.

Не так важливо, пішов президент на повідку в агресивних фермерів чи послухався Коломойського, який першим запустив хвилю «не дамо іноземцям купити святу українську землю». У будь-якому випадку це вже не дає вважати його реформатором

Крім того, не так важливо, пішов президент на повідку в агресивних фермерів чи послухався Коломойського, який першим запустив хвилю «не дамо іноземцям купити святу українську землю». У будь-якому разі це вже не дає вважати його реформатором. Кожна з причин погана, просто діагноз різний. Але він не скасовує факту, що стрімкі реформи можна вважати завершеними. Реформи так не працюють. Ви або реформуєте економіку, або йдете на повідку громадської думки. Ви або боретеся з олігархами, або виконуєте будь-яку їхню забаганку.

Земельна реформа могла стати сигналом для інвесторів і запустити прискорене зростання економіки. А натомість вона дала зовсім інший сигнал. І теж досить зрозумілий. Місяць рішучих реформ можна вважати завершеним.

І як вишенька на торті ми почули на прес-конференції, що позиція президента збігається з позицією Коломойського і щодо націоналізації Приватбанку. Це теж мало допомагає реформам, бо загрожує зруйнувати співпрацю з МВФ. А без співпраці з МВФ країна буде думати не про реформи, а про те, як би вийти з кризи. Не кажучи вже про те, що важко вважатися одночасно і реформатором і співучасником олігарха з пограбуванню платників податків на 5,5 млрд доларів.

А висновок один. Чудес не буває.

Сергій Фурса, колумніст, інвестиційний банкір.

Джерело: НВ.