Як виглядали готелі в СРСР: приголомшливі фото

 

Так, за радянських часів у готелях були інакшими не тільки сервіс та інтер’єр, але й правила заселення – зняти номер просто за своїм бажанням міг далеко не кожен. Детальніше про готелі в СРСР розповів Максим Мирович, передає 1News.

“Якщо говорити про совкові готелі загалом, то вони являли собою типовий зріз радянського суспільства – на папері було одне, на ділі – інше, а говорили всі про третє. І точно так, як і в будь-якій іншій радянській установі, звичайний громадянин не мав у готельній системі жодних прав – тільки обов’язки”, – поділився блогер.

Як потрапляли в готелі в СРСР

За словами Мировича, практично в усі часи існування СРСР потрапити в готель – це було досить складне завдання. Так, у Союзі працювала планова економіка і не існувало конкуренції, через що державні підприємства-монополісти (зокрема готелі) диктували громадянам свої умови. Отже, клієнтам навіть не доводилося вибирати, тому й сервіс був вельми сумнівним.

Ще одна проблема – відсутність місць. Точніше, готелі часто були напівпорожніми, однак практично на кожній стійці адміністратора стояла табличка з написом “місць немає”.

“Насправді місця були, але розподілялися вони, як правило, за якісь додаткові “ніштяки” від охочих заселитися клієнтів. Гарантовано отримати номер могли тільки ті, у кого була “бронь” – тільки інженери у відрядженні, спортивні команди, артисти або іноземні гості могли нею скористатися”, – написав Мирович.

Також нерідко для того, щоб заселитися в готель, радянському громадянину необхідно було “задобрити” адміністратора, а саме дати йому невеликий “хабар” у вигляді грошей, сувенірів або солодощів.

Як жили в радянських готелях

Так, у радянських готелях існував великий список правил і заборон, що не давало гостю змоги повноцінно розслабитися.

По-перше, у двокімнатний “напівлюкс” до гостя, який зняв його один, у другу кімнату могли підселити когось ще без дозволу. Це ж стосувалося і звичайних двохліжкових однокімнатних номерів.

Крім цього, в готелях абсолютно не можна було шуміти, причому “шумом” через погану звукоізоляцію нерідко вважалася навіть звичайна голосна розмова в номері.

Одне з найважливіших правил: різностатева пара могла заселятися в номер разом тільки в тому разі, якщо в них у паспортах були штампи про шлюб.

Після 23:00 ніхто з гостей, особливо дівчата, не міг залишитися в номері мешканця готелю – за цим стежили наглядачі на поверхах.

Умови в готелях СРСР

Через відсутність конкуренції на ринку власники готелів вкрай рідко забезпечували мешканцям гідні умови. Як правило, меблі, сантехніка, постільна білизна та інше було вкрай низької якості.

“Меблі в готелі були жахливи – пошарпані крісла, облуплені тумбочки, старі ліжка й дивани… Практично завжди в номері що-небудь не працювало – або злив в унітазі, або змішувач у рукомийнику, або вентилятор під стелею. Якщо все з вищезгаданого працювало – то обов’язково не горіло одне з двох бра над ліжком, а в кранах не було гарячої води”, – висловився блогер.

Варто зазначити, що в радянських готелях часто не було ванної або душа в номері – зручності розташовувалися на поверсі. Засоби гігієни в санвузлах також не передбачалася.

“Непоодинокими сусідами по номеру у вас могли стати таргани, а в окремих запущених випадках – клопи. До речі, якщо радянські клопи раптом нападали на готель, то вивести їх не було вже майже ніякої можливості”, – також вказав Мирович.

Джерело: Максим Мирович у своєму блозі на Livejournal