Як Росія захопила ЧАЕС: реконструкція подій та імена відповідальних – нове велике розслідування МІПЛ

Медійна ініціатива за права людини опублікувала  розслідування “Як Росія захопила ЧАЕС: реконструкція подій та імена відповідальних”. У цьому матеріалі-розслідуванні МІПЛ досліджує хронологію захоплення станції 24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного вторгнення РФ в Україну, називає імена причетних російських армійців, відтворює маршрут переміщення полонених військових, захоплених у зоні відчуження, умови їх утримання в РФ. А також намагається відповісти на запитання: як так сталося, що ядерний об’єкт блискавично опинився в руках ворога, які вживались заходи, аби унеможливлювали захоплення, як довго тривав зв’язок із Головним управлінням Національної гвардії України та нацгвардійцями, які перебували на ЧАЕС, і як мали діяти військовослужбовці в умовах втрати зв’язку з командуванням.

Напередодні повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року стратегічний об’єкт залишився без зовнішньої охорони — рештки сил оборони залишили зону відчуження, аби посилити захист Києва. На станції залишилися співробітники станції — нацгвардійці та цивільні. Персонал теж не евакуювали у надії на те, що росіяни, дотримуючись норм міжнародного права, не наважаться окупувати АЕС. Проте російська техніка і солдати не лише зайшли на територію об’єкта, а й погрожували застосувати там зброю, що могло б мати катастрофічні наслідки.

За понад місяць окупації вони розграбували ЧАЕС: росіяни розікрали та знищили майно та обладнання станції загалом на 135 мільйонів доларів, полонили 169 українських нацгвардійців. 31 березня їх вивезли в Росію у Брянську область через територію Білорусі. 

Про події, які розгорталися на ЧАЕС, МІПЛ дізналась від нацгвардійців з в/ч 3041, які тоді охороняли станцію. Цей підрозділ — не бойовий, він виконував і виконує функції охорони об’єктів стратегічного призначення. 24 лютого 2022 року приблизно о 5-й ранку військовослужбовців військової частини 3041 підняли за тривогою та кожного відправили на свій об’єкт.

“Ми чекали, не знали, чого саме. Потім нам сказали, що почалося повномасштабне вторгнення. Над головами дуже низько пролетіли винищувачі та бомбардувальники, а також гелікоптери Ка-52 та Мі-8. Із особовим складом, як ми зрозуміли пізніше на Гостомель. Прямо над станцією. Їх було занадто багато, аби порахувати. Танки, БМП, БТР ми також не рахували. — все йшло на Київ”.

Росіяни взяли під контроль усі дороги навколо, а також мости через річку Прип’ять. Один із танків першим намагався в’їхати всередину станції, але застряг у паркані. Потім на станцію зайшли близько 200 російських спецназівців Росгвардії, які відчинили ворота для техніки. Минуло лише 10 хвилин і територію ЧАЕС заполонили окупанти: вони націлили зброю на склади з радіаційними відходами. Нацгвардійці вогонь не відкривали.  Росіяни ретельно готувалися до захоплення станції — вони знали, як побудована ЧАЕС, оскільки це типовий проєкт.

Свідки говорять, що за два тижні після початку окупації нацгвардійці та цивільні почали скаржитися на погане самопочуття. Серед основних причин — постійне перебування у закритих приміщеннях, погане харчування і втома. Також фахівці зафіксували підвищення радіаційного фону — зоною відчуження навколо станції весь час їздила важка техніка, яка здіймала радіоактивний пил. 

31 березня росіяни залишили ЧАЕС. Із собою в полон забрали всіх нацгвардійців. Колона рушила у Білорусь в місто Наровля Гомельської області, що розташоване за 70 кілометрів від ЧАЕС. Цим маршрутом до колоній та СІЗО РФ перевозили всіх, кого під час окупації затримали на території Київської області — і цивільних, і військових.

Наразі залишається нез’ясованим, чому напередодні повномасштабного вторгнення Україна не посилила охорону ЧАЕС і чи можливо було запобігти її окупації. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення західні партнери публічно попереджали українську владу про напад РФ.

“Після нападів на гідроелектростанції та дамби під час Другої світової війни та корейської війни 1950-х років складени додаткові протоколи до Женевських конвенцій, де заборонили напад на установки і споруди, що містять небезпечні сили: греблі, дамби, атомні електростанції. Навіть у той час, коли вони є військовими об’єктами”, — говорить Андрій Яковлєв, юрист-міжнародник, адвокат та експерт МІПЛ. — “Якщо говоримо про Чорнобильську станцію, то вона має спеціальний захист, не є військовим об’єктом і взагалі не виробляє електроенергію, перебуває в процесі виведення з експлуатації. Окрім того, на момент вторгнення вона не була військовим укріпленням, навпаки — перебувала та наразі перебуває під особливим контролем міжнародної спільноти після надзвичайно руйнівної аварії 1986 року”.

Відповідно до норм  міжнародного гуманітарного права, вчинення нападу на установки або споруди, що містять небезпечні сили, коли відомо, що такий напад стане причиною надмірних втрат життя, поранень серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об’єктам, розглядатися як воєнний злочин. 

Родини нацгвардійців все ще чекають на повернення рідних із полону, яких незаконно утримують у СІЗО на території РФ і піддають тортурам і катуванням. У жовтні 2022 року Україна та Росія домовилися про черговий обмін полоненими. На підконтрольну територію України повернулася перша група нацгвардійців, які охороняли ЧАЕС. Після були ще обміни, куди потрапили нацгвардійці з ЧАЕС, 23 з них звільнили 11 червня 2023 року. Але родини намагаються їх прискорити, бо переконані, що їхні чоловіки в лютому-березні 2022 року могли отримати надмірну дозу радіаційного опромінення.

Наразі у полоні залишаються 108 нацгвардійців, охранявших ЧАЕС.

Повний текст нового розслідування МІПЛ читайте за посиланням на сайті Медійної ініціативи за права людини.