Ветеран КДБ заявив про підготовку трьох варіантів замаху на Ющенка в 2004 році: нові свідчення про отруєння
Перед виходом фільму «Отрута» (третього епізоду документального циклу Олександра Зінченка «Помаранчева епоха», створеного на Суспільному) в Києві відбувся його передпрем’єрний показ і зустріч з одними з лідерів Помаранчевого Майдану відомими політиками Романом Безсмертним, Тарасом Стецьківим і Володимиром Філенком.
Про те, що передувало отруєнню Віктора Ющенка у вересні 2004 року і про його порятунок, в фільмі розповідають дружина Катерина Михайлівна та соратники — Ірина Геращенко, Олег Рибачук, Юрій Луценко, Віра Ульянченко, Роман Безсмертний, Тарас Стецьків, Володимир Філенко, Юрій Єхануров та інші. Проте сам Віктор Андрійович участі в фільмі не взяв. Значне місце в стрічці займає розповідь про «токсичні» методи передвиборчої боротьби, які застосовувала команда головного конкурента Ющенка за посаду голови держави.
Відомий політик Олег Рибачук розповів в фільмі, що погроза розправи над Віктором Ющенком надійшла за декілька місяців до отруєння. Погрозу передав чоловік, який сказав, що він представник спілки ветеранів Комітету державної безпеки СРСР і приїхав до Києва з Москви.
Незадовго до цього — в травні 2004 року — Фонд «Демократичні ініціативи» оприлюднив результати соціологічних опитувань. Виявилось, що 36,6 відсотків людей відповіли, що віддали б голос на виборах президента України за Віктора Ющенка. А прихильників його основного конкурента Віктора Януковича виявилось майже на третину менше — 26,4 відсотка. Стало остаточно зрозуміло, між ким буде боротьба за пост президента і хто потенційний лідер цих перегонів.
І от тут через півтора місяця після оприлюднення результатів цього соцопитування Рибачуку, який тоді очолював офіс Віктора Ющенка, подзвонила людина, яка представилась представником спілки ветеранів КДБ і попросила про зустріч.
«Він сказав: ті, хто за ним стоїть, розуміють, хто лідер передвиборчої гонки, і вони думають, як прибрати Ющенка. Розглядають три варіанти. Перший — отруєння», — розповів в фільмі Олег Рибачук.
Після того в штабі Ющенка розробили і впровадили посилені заходи безпеки. Зокрема, у передвиборчих поїздках по Україні його став супроводжувати лікар Микола Єфремович Поліщук. Ющенко не мав їсти неперевірену їжу (не брати харчі від незнайомих людей, не їсти навіть в ресторанах). В мікроавтобусі в ці поїздки возили запас перевірених продуктів і води.
«Але це були наші мрії, — згадує Роман Безсмертний про те, як Ющенко дотримувався в поїздках заходів безпеки. — Бо ніхто не міг зупинити Віктора Андрійовича, коли він вистрибував з машини і купував їжу. Або, наприклад, коли пригощав людей кавуном, хлібом».
«Коли Ющенко їхав в регіони, на дорозі викладали „їжаки“ з цвяхів, щоб пробити колеса, — розповіла в фільмі депутатка Верховної Ради України Ірина Геращенко, яка в 2004 році була прессекретаркою Віктора Ющенка. — Під час однієї з поїздок його машину намагалися скинути з дороги „КАМАЗом“. На місцях блокували приміщення, відключали світло, дзвонили про „мінування“. Тож більшість зустрічей з виборцями відбувались просто неба. А коли ми приїхали в Кропивницький, на площі, на якій мав відбуватися мітинг, поставили… пересувний цирк».
В той час прем’єр-міністром України був Віктор Янукович. Влада усіляко намагалася завадити вести передвиборчу кампанію його головному конкуренту на посаду президента країни. В фільмі детально розказано про тиск на ЗМІ та про спроби зірвати церемонію висування Ющенка кандидатом в президенти України.
Важливий нюанс: ця церемонія пройшла не в престижному залі, а просто неба — в Києві на «Співочому полі». Під час спілкування з учасниками заходу Роман Безсмертний пояснив, чому обрали саме такий варіант.
«Ідею збиратися просто неба підказав наш попередній досвід: тоді ще Дніпропетровську ми орендували зал для проведення заходу, але коли зібралися люди, їх не пустили в середину, — розповів Роман Безсмертний. — Ми тоді вирішили — поспілкуємося на свіжому повітрі (в літньому „Зеленому театрі“). Побачили переваги такого рішення: якщо в залі могло вміститися десь тисяча людей, то просто неба — чотири тисячі. Стало зрозуміло — не треба нам ті приміщення. Площі „працюють“ набагато краще».
Тож для церемонії висування Ющенка обрали «Співоче поле». Вирішили, що на цей захід приїдуть представники зі всіх куточків країни, адже Ющенко позиціонувався як кандидат від народу (тоді як Янукович вважався кандидатом від влади).
«Знаєте, скільки виборчих дільниць в Україні? Їх 36 тисяч, — розповів Роман Безсмертний. — Завдання було, щоб у висуванні кандидатом Ющенка взяла участь хоча б одна людина від кожного з цих округів».
«У нас були величезні регіональні організації, була черга з бажаючих поїхати, — розповіла у фільмі Ірина Геращенко. — Але ми зіштовхнулися з масовою проблемою — неможливо було взяти в оренду автобуси для перевезення активістів в Київ на цей захід».
«Бо перевізникам по всій Україні влада строго наказала не везти людей до Ющенка, — пояснив Володимир Філенко. — Тому ми придумали, щоб при замовленні транспорту вказувати — люди їдуть на прощу (поїздка по святих місцях), зустріч однокласників, родинні свята, тощо. І все пішло, як по нотах. Пригадую, першою 4 липня десь о 8 годині ранку прибула колона з Харкова, за нею — полтавчани… Ющенко приїхав на „Співоче поле“, а там — величезна маса людей!».
Тим часом на сусідніх вулицях відбувалися нехороші речі.
«Невідомі порізали шини 46 автобусів, які привезли людей на цю подію, — згадує Роман Безсмертний. — Попсувати всі автобуси зловмисники не змогли».
Більшість центральних телеканалів висвітлювали висування Ющенка в кандидати в президенти, а потім його виборчу кампанію або сухо, або у негативному упередженому ключі. У штабі Ющенка розуміли, що, коли активісти повернуться з Києва на кожний з 36 тисяч виборчих округів, вони розкажуть, як мінімум, родичам, друзям, знайомим, колегам, сусідам про те, як брали участь в висуванні кандидата в президенти, про атмосферу єднання, піднесення, яка була на „Співочому полі“. Тобто ставку робили на народний телеграф. Але тільки на нього.
«Розповім, як вдалося прорвати інформаційну блокаду, — каже Роман Безсмертний. — Денис Денисенко і Ігор Луценко (медійники з передвиборчого штабу Ющенка) об’їхали редакції всіх районних газет і місцевих студій телебачення. Вдалося укласти угоди на розміщення наших матеріалів в місцевій пресі загальним тиражом 1,6 мільйона. В ті часи люди ще читали газети, в тому числі районні і міські».
Отруєння Ющенка сталося 5 вересня 2004 року. В той день з ранку він був на передвиборчих зустрічах в Чернігові. Повертаючись до Києва, казав дружині, що втомився. Вона радила: раз так, то хай одразу їде додому. Він відповів, що Давид Жванія наполягає на зустрічі з головою СБУ Ігорем Смешком і його заступником Володимиром Сацюком. Мовляв, це важливо. Зустріч відбулася на дачі Сацюка.
«Коли Віктор приїхав (після тієї зустрічі) і зайшов в дім, я як зазвичай поцілувала його і спитала: „Що це за металевий присмак в тебе на губах?“ — розповіла в фільмі Катерина Ющенко. — Я щось таке відчула“. А він каже: „Я не знаю, про що ти говориш“».
Того ж вечора сталася ще одна важлива подія — Віктор Андрійович привіз дружині її старий американський паспорт, який дивним чином зник за 11 років до того в Києві.
Катерина Михайлівна розповіла, що на початку 1990-х приїхала зі Сполучених Штатів в Україну, щоб співпрацювати з «Рухом» і стала тоді співзасновницею Фонду «Україна-США». В один з днів вона пішла зі своїми співробітниками на чай до кафе. Повісила сумку на спинку стільця. А коли повернулася до офісу, виявилося, що з сумки зник її американський паспорт. І ось відтоді минуло 11 років.
«У ніч отруєння мій чоловік повернувся вже доволі хворим і передав мені цей паспорт, — згадує Катерина Ющенко. — Питаю, звідки? „Сьогодні Смешко і Сацюк передали його мені“, — відповів Віктор. Питаю: „А чому?“ „Напевно, це як жест доброї волі“. Пізніше я зрозуміла: напевно, то був сигнал, що, коли Віктор помре, я маю виїхати з країни».
В той вечір Ющенко сказав дружині, що дуже болить голова. Він ліг спати, але зранку йому стало ще гірше. Довелося скасувати передвиборчі заходи. Але інтерв’ю, про яке домовлялись заздалегідь, він вирішив не відміняти.
«До Києва спеціально на інтерв’ю з Ющенком приїхала Христя Фрилянд, яка тоді працювала в британській газеті Financial Times, — розповіла в фільмі Ірина Геращенко. — Зранку Віктор Андрійович, сказав, що заради Христі
