Вчені припускають, що найбільший на Титані кратер є підходящим місцем для зародження життя
Моделювання показало, що удар, в результаті якого на Титані утворився найбільший кратер, міг привести до появи теплого озера, повного води і органіки, пише 1NEWS з посиланням на Урядовий кур’єр.
Супутник Сатурна Титан вважається одним із найбільш цікавих космічних об’єктів у всій Сонячній системі. Крім Землі, тільки там існує глобальний кругообіг рідини з морями і озерами, які випаровуються в хмари і проливаються дощами. Правда, на величезному віддалені від Сонця і при льодовому холоді вода на Титані зберігається виключно у вигляді льоду, а роль рідини відіграють легкі вуглеводні – в основному метан.
Рідка вода, можливо, присутня глибше, під крижаною корою Титана, товщина якої оцінюється в сотню кілометрів. Це унікальний світ, і його динаміка теоретично допускає навіть існування місцевого життя, нехай і не схожого на наше. На таку можливість вказує і нова робота, представлена нещодавно на 52-й Конференції з досліджень Місяця і планет (LPSC).
Її автори – велика команда вчених з Європи, Бразилії і США – показали, що вода з надр Титана хоча б іноді повинна змішуватися з вуглеводнями на поверхні, створюючи сприятливе біохімічне середовище. Відбувається це завдяки тріщинам, які з’являються в корі супутника через зіткнення з кометами і астероїдами.
Дослідники змоделювали зіткнення, яке повинно було привести до появи найбільшого на Титані ударного кратера: Менрва налічує майже 425 кілометрів у поперечнику, а його вік оцінюють приблизно в мільярд років. Розрахунки показали, що кратер міг виникнути через падіння небесного тіла діаметром 34 кілометри і на швидкості близько семи кілометрів на секунду. Енергії удару було досить для появи на поверхні не тільки води, але і рідкого водного озера, яке замерзало протягом мільйона років.
На думку авторів роботи, цього цілком могло вистачити для зародження перших примітивних організмів і запуску потужних механізмів біологічної еволюції. Можливо, кратер Менрва у цьому плані не самотній. Поява інших великих кратерів могло супроводжуватися таким же нагріванням і перемішуванням води і органічних речовин. Остаточно підтвердити це зможе майбутня місія NASA Dragonfly, яка повинна стартувати в 2027 році і в 2038-м прибути на Титан.
