Цікаве

В Україні підвищать мінімальну зарплату

Цього року в Україні буде реалізована ініціатива про підняття мінімальної заробітної плати до 4200 грн. Про це в інтерв’ю заявив віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко. Також Розенко розповів про механізми виплати субсидій та підняття цін на газ згідно вимоги МВФ, передає 1News.

– Ці субсидії, там великі якісь проблеми? Чи це неправда, що вони великі?

– Я думаю, що десь приблизно так і є. Якщо ви знаєте, я говорив публічно про цю позицію, я не підтримував і голосував проти на засіданні уряду цих змін. Бо я, власне, передбачав два моменти. Ця система вводилася досить швидко, “з коліс” фактично, підготовчого етапу не було. З іншого боку, самі зміни, на мій погляд, носили такий досить характер… Але тоді на засіданні уряду було запевнення прем’єр-міністра України про те, що якщо протягом цього часу, до опалювального сезону, ми побачимо якісь серйозні проблеми, то в систему субсидій треба вносити корективи.

Тому я бачу – і це підтверджують народні депутати України – те, що є ціла низка системних проблем. І я сподіваюся, що в першу чергу Міністерство соціальної політики як ініціатор цих змін врахує всі ці проблемні моменти, які зараз відчувають люди, і все-таки найближчим часом в цю систему будуть внесені зміни. І я бачу, що ці зміни назріли. І краще це зробити зараз, ніж дотягнути до опалювального сезону, коли це перетвориться в якийсь не потрібний нікому ажіотаж.

– Тобто мова йде про те, що не такі бідні люди отримують субсидії, яких потребують реально бідні люди? Ця проблема чи якісь ще?

– Так, безумовно. Сама ідея цих змін, в принципі, виглядає правильною і благородною.

– Тобто, якщо у вас величезна квартира, а тут раптом у вас немає грошей оплачувати…

– І мова йде про те, що ми повинні розуміти, що соціальну допомогу, соціальну підтримку мають отримувати виключно ті люди, яким вона реально потрібна. Але питання не до самої ідеології. Ідеологія правильна. Питання до тих певних критеріїв, які застосовуються, і чи вони є об’єктивними для визначення багатства або бідності людини. Тому що є багато моментів. Наприклад, написано, що люди, в яких є машина молодша п’яти років, вони вже не мають права на субсидії. Виникає питання, що людина, в якої “Таврія” п’яти років, не має права на субсидії, а людина, яка має “Лексус” чи “Бентлі” шестирічні, вона має право на субсидії.

Тому такі моменти, мені здається, можна причесати і такі невідповідності зняти. Якщо ми хочемо бачити критерії машини, то я не думаю, що вік машини – це основний критерій. Все-таки треба вже глибше тоді копати і виставляти більш жорсткі вимоги і більш жорсткі критерії, щоб не було спекуляцій на таких темах.

– Я згадую мої мандри балтійськими країнами на початку 90-х. Як вони мені пояснили, ці всі проблеми вирішені були просто буквально за рік-два. Реально треба було платити за квартиру. І всі люди, які жили в центрі Риги чи Таллінну, полковники в п’ятикімнатних квартирах переїхали за місто в двокімнатну. А ті, хто мали гроші, переїхали в центр і оселилися в тих п’ятикімнатних квартирах. Я так розумію, що ми тільки зараз приступаємо до того, що вони зробили 25 років тому.

– Чим країни Балтії відрізняються від нас? У нас ця система, яка існувала двадцятиліття, такого тотального популізму про те, що, типу, газ є ж дешевим, і давайте заморозимо ціну, – у нас все-таки це призвело до того, що ми вимушені були йти на досить різні і шокові кроки. Якщо в країнах Балтії це був поступовий перехід і поступове підвищення ціни на газ, то у нас наші політики дочекалися до того, що, вибачте, ми дійшли до ситуації, коли просто різниця між реальною ціною і фактичною, яка прописувалася в бюджеті, відрізнялася в десятки разів. Це ненормальна система.

І на цьому у нас, вибачте, на цих всіх спекуляціях за ці десятки років виросло ціле покоління “газових королів” і “газових королев”, які грали на цій ціні і сколочували свій політичний капітал.

– Слухайте, і це триває.

– Це триває.

– Коли мені кажуть, що ми зробимо дешевий газ, я сиджу і думаю: як це можна зробити. Я завжди навожу один приклад. “Мерседес” має різницю в ціні залежно від країни. Але не в десять разів. Ти не можеш купити “Мерседес” за 38 копійок, а газ чомусь ти можеш купити за 38 копійок. Нібито можеш.

– Так. Тому ми вимушені були піти на цей крок. Але, з іншого боку, слухайте, ми все-таки, на мій погляд, зробили політику в системі соціального захисту населення, систему субсидій доволі-таки все-таки прогресивною. Так, є багато проблем, які пов’язані з адресністю. Але в цілому основну масу соціально незахищених верств населення ми все-таки захистили. І, в тому числі, у нас існували нормативи на квартиру, ми ніколи не призначали субсидії на всю площу 400-500 квадратних метрів. У нас існувало певне обмеження.

Тому я не хотів би зараз драматизувати ситуацію. Я все-таки сподіваюся, що зараз не опалювальний сезон, люди газ не використовують, тому кількість субсидіантів або розмір субсидій є досить невеликий. Але до початку опалювального сезону, я переконаний, це треба вирішити. І ми це зробимо.

– Попри розмови популістів, рано чи пізно газ буде середньозважений в Україні, і він буде дорожчий, ніж зараз в Україні. Як пройти між тим, щоб все ж таки люди платили, у держави були б гроші на найбідніших, щоб субсидіювати, а з іншого боку, щоб і ціна на газ була співмірна з європейською ціною?

– Я думаю, що ми якраз знайшли збалансований підхід, який полягає в тому, що ми ці непопулярні кроки зробили, але другий крок, який ми зробили – все-таки ми мусимо цей етап пройти – ми все-таки маємо зараз підтримати купівельну спроможність громадян через підвищення в першу чергу мінімальних заробітних плат і пенсій, щоб у людей з’явилася можливість, якась стабільність і прогнозування свого майбутнього.

Все-таки криза 2013-2015 року, яка була спровокована агресією Російської Федерації, війною проти України, вона дуже боляче вдарила по людям, в першу чергу по купівельній спроможності. І тому я думаю, що абсолютно правильно те, що ми зробили певну паузу для того, щоб люди все-таки реально відчули, що їхній рівень життя все-таки підвищується, все-таки покращується.

Але поступово, я думаю, має бути ідеологія наступна. Все-таки нам треба за рахунок такої досить високої ціни на газ більше коштів вкладати у видобуток власного газу. І друге – на енергозбереження. От це і є баланс, який дозволить уникнути в майбутньому різкого скачку ціни на газ. Тобто вона буде все-таки підвищуватися, бо газ дорожчає у всьому світі. Він не стає дешевшим. Але за рахунок енергозбереження і за рахунок збільшення видобутку газу власного виробництва ми можемо збалансувати і уникнути в майбутньому таких от різких коливань.

– Чи Міжнародний валютний фонд, на вашу думку, розуміє цю проблему? Тобто, залишаючи купівельну спроможність – це фактично покращує варіант рано чи пізно підтягнути ціни до міжнародних, але не сьогодні і не завтра. Як домовлятися з МВФ?

– З іншого боку, ми чудово розуміємо, що якщо при нинішньому стані досить бідного життя українців, якщо ми зараз зробимо ще одне серйозне підвищення ціни на газ, то, в принципі, для державних фінансів, про що дбає в першу чергу МВФ, ми не отримаємо жодного ефекту. Бо все-таки державні видатки на субсидії треба різко збільшувати.

У нас була важка дискусія з МВФ про підвищення мінімальної заробітної плати з 1400 до 3200. Вони не були категорично проти, але були насторожені. Але ми побачили, що реально негативного ефекту для економіки не відбулося. Навпаки, це був позитив. І ми говорили про те, що за рахунок цього у нас зросли всі доходи всіх бюджетів всіх рівнів. І там перевищення доходу по місцевим бюджетам тільки було 50 мільярдів. Я вже не кажу про Пенсійний фонд. І це дало нам можливість в жовтні місяці додатковий ресурс до Пенсійного фонду, дало можливість провести осучаснення пенсій з 1 жовтня. Воно було невеликим, воно було першим. Але ми все-таки в перший раз за п’ять років зробили осучаснення. І друге – нам вдалося все-таки з 1 січня цього року вже перерахунок пенсій військовим пенсіонерам.

Тобто ми за рахунок цього отримали ресурс. І сьогодні, я переконаний, ми знайдемо аргументи для Міжнародного валютного фонду показати одне – що при нинішній ситуації зростання ціни на газ призведе для державних фінансів зростання видатків на субсидії, що є теж негативним. І друге – що все-таки купівельна спроможність громадян має зростати, і все-таки ми маємо прийти до ситуації, коли рівень доходів громадян повинен мати ефект, щоб людина могла сама заплатити за газ, щоб не принижувати людей через будь-які соціальні програми отримувати якусь допомогу. Ми маємо досягнути того, щоб все-таки людина сама могла заплатити за житлово-комунальні послуги.

– Чому не піднімаються зарплати? Якщо ви кажете, що коли було 1500, а потім 3200, то це мало позитивний ефект для економіки і для державних фінансів, то чому не зробити 4-5 тисяч, і це буде ще один позитивний крок до оздоровлення економіки і фінансів країни?

– Все-таки давайте говорити об’єктивно. Ми в цьому році також зробили дуже серйозний крок – з 3200 ми збільшили мінімальну заробітну плату до 3723. Тобто це все-таки теж досить серйозний крок, і цей крок вдвічі буде перевищувати ті інфляційні процеси, які ми будемо мати. Тобто все-таки йдемо випереджаючими темпами. Зростання зарплат буде йти вище, ніж інфляція в Україні.

Але питання тут в іншому. Справді, на перше півріччя у нас припадає досить серйозна виплата боргових зобов’язань. І ми вже виплатили доволі високу ціну – це десятки мільярдів гривень по боргам України, які брав не нинішній уряд і навіть не попередній уряд Яценюка, і навіть не влада при президенті Порошенку. А ми віддаємо зараз борги за період Тимошенко-Азарова. І давайте говорити відверто: це наші зобов’язання, ми мусимо їх виконати. І, безумовно, ми повинні говорити про те, що нам економіка все-таки дає позитивний сигнал.

І коли ми говоримо про те, чи в цьому році буде чи не буде підвищення мінімальної заробітної плати, я все-таки оптиміст. Я переконаний, що та ініціатива, яку проголосили все-таки не політичні сили, а президент України, що ми маємо, як мінімум, зробити 4200, я переконаний, що 4200 в цьому році буде реалізовано. Ми зробимо цей крок. Але ми чітко повинні розуміти, що ми не будемо ніколи гратися в популізм, і ми не будемо для цього друкувати фантики Національним банком України, як раніше це робилося, коли колишні керівники піднімали перед виборами заробітні плати, друкували фантики, а потім це переростало в інфляцію. Тому ми в це гратися не будемо. І ми будемо робити кроки згідно реальної економічної ситуації.

Ще раз наголошую: економіка дає позитивні сигнали. Ми маємо зростання економіки за перший квартал 2018 року. Тому я оптиміст. І я переконаний, що ми реалізуємо цю досить важливу ініціативу президента України.

– Але мені здається, що українська економіка заслуговує не на 2-3% річних, а хоча б на 5-6%. Наскільки це можливо, і що заважає мати 5-6%?

– Я думаю, що основний момент – це все-таки залучення інвестицій. І друге – інфраструктурні проекти. Перше – залучення інвестицій – це все-таки основний маяк, це продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом. Тому що, хто би і що не говорив, як би не критикував Україну, але це маяк для західних інвесторів, для всього цивілізованого світу. Якщо Україна продовжує співпрацю з МВФ – це для всіх сигнал, що Україна – прогнозована країна, що там ідуть реальні реформи і що там іде прогрес, і туди можна вкладати, і не треба боятися, гроші.

Продовження співпраці з МВФ, ми знаємо, вперлося в питання створення Антикорупційного суду. І тому ми можемо всі привітати один одного. Це не ми виконали для МВФ цю вимогу, а це для розвитку нашої держави, і підтримали законопроект народні депутати України, який вніс президент України, і цей законопроект проголосований та вже підписаний президентом України. Тобто це питання вже знято і вирішено.

– Тобто ви нам зараз кажете, що МВФ дасть гроші?

– Я переконаний, що ми знімемо всі останні перепони для розвитку наших відносин з МВФ. Ще раз кажу, нам важливі ці кошти для поповнення валютних резервів, для підтримання стабільності гривні, і все-таки ми маємо блискучий результат. І нещодавно було опитування – здається, Bloomberg поставив українську гривню як одну із валют, яка найбільше зміцнюється по відношенню до долара. Тобто це все-таки визнання. Нам треба давати позитивні сигнали.

І друге питання – інфраструктурні проекти. Нам треба посилювати і підвищувати мобільність робочої сили, тобто переміщення людей по території України, переміщення товарів, послуг, в тому числі і людського капіталу, – щоб люди, переміщаючись по країні, могли заповнювати ті робочі місця, які створюються в Україні. У нас заходять інвестиції, у нас створюються підприємства. Але через поганий стан інфраструктури – доріг, залізничного сполучення тощо – ми, на жаль, не можемо цього досягнути. І те, що робиться сьогодні в стадії будівництва нових доріг і ремонту старих доріг, – це все-таки… Так, там теж багато проблем, там теж є великі недопрацювання, але все-таки за останні два роки можна подивитися навіть по Києву: це колосальний крок вперед.

– Важливе питання – це питання неповернення до минулого. Наскільки, ви думаєте, ті достатньо не очевидні ще реформи можуть не дозволити популістам та іншим людям поміняти все, повернути все назад? 

– Знаєте, я вважаю, що Україна все-таки ще не пройшла цієї точки неповернення. Ви абсолютно праві, що ці, скажемо так, популістичні сили можуть легко дуже все це звернути і повернути назад Україну, і просто зупинити розвиток України. Послухайте, ми це переживали. Я особисто переживав у 2005-2006 році, коли ми в 2005 році тоді з В’ячеславом Кириленком зайшли в Міністерство соціальної політики. І ми просто почали очищати цю структуру, цю систему з колосальними фінансовими ресурсами від корупційних схем тоді.

Знаєте, ми підійшли до 2006 року, коли прийшов тоді прем’єр-міністр Янукович, з чітким розумінням того, що ми вже все зламали. Все, уже немає корупційних схем в системі соціальної політики. І буквально за місяць правління Януковича тоді от таким от клацом все повернулося назад: починаючи від всіх цих людей, яких ми виганяли і передавали під слідство, вони всі поверталися і продовжували “схематознічать”. А ми були в ілюзіях, що ми все подолали, ми все побороли. Ні. І те ж саме відбулося в 2010 році: коли всі були переконані – ну що, все, Україна після Ющенка зайняла чітко проєвропейський вектор, і нас ніхто не зверне.

Все, 2013 рік показав, що, попри якісь там кроки, необхідність підписання угоди про асоціацію, в один прекрасний момент чувак заявив: “та нє, ребята, давайте ще почекаємо пару десятків років, ми не готові, ми не можемо колії і залізниці адаптувати під європейські стандарти, давайте ще почекаємо…” Хоча ми чудово розуміємо, що там був просто сигнал жорсткий від Путіна, що “ви, ребята, не дьоргайтесь”. І все.

– Це жорсткий сигнал і “бабло”.

– Так, безумовно, три мільярди.

– Добре слово і пістолет, як вчив нас Аль Капоне, переконують набагато швидше, чим просто добре слово.

– Три мільярди доларів, які отримав Янукович і його команда, і ті три мільярди доларів, які ми досі не можемо знайти, куди вони ділися…

– Ці три мільярди не для вас були. Це для них були.

– Це просто прекрасна тема.

Джерело: Прямий

One Comment

Back to top button