Суддя звернувся до лікарів за висновком про залишок життя пацієнта
На початку червня в київському аеропорту «Бориспіль» приземлився пасажирський «Боїнг», що доставив зі Стамбула близько 200 осіб. В основному, туристів і відрядних. Був серед них і один незвичайний пасажир, який прибув з п’ятирічного «примусового відрядження», в якому його утримували насильно, не даючи можливості навіть телефоном спілкуватися з рідними. Зі столиці — прямо в Одесу. І далі — у Вилкове до сім’ї, в якій за роки відсутності батька молодший син уже закінчив Одеську морехідку.
У червні 2015 року 48-річний капітан далекого плавання Геннадій Гаврилов піднявся на борт судна Avant Garde під прапором Шрі-Ланки, що стояв у акваторії Червоного моря. Напередодні він підписав робочий контракт з одеською крюїнговою компанією, згідно з яким повинен був очолити екіпаж теплохода, що забезпечував безпеку мореплавання в басейнах Червоного моря й Аденської затоки — районах, близьких до Сомалі та північній частині Індійського океану. Завдання Avant Garde полягало в тому, щоб у зоні піратської активності доставляти працівників легальної служби озброєної охорони на торгові судна, які йдуть потенційно небезпечними водами. Для цієї діяльності у судна була відповідна ліцензія і повний пакет необхідних документів.
— У крюїнгу мене інформували про те, що ланкійське судно вже давно працює в рамках відомої «антипіратської програми «Сімаршал», — розповів «ФАКТАМ» Геннадій Гаврилов. — Також сказали, що термін документів на право його експлуатації закінчується через кілька місяців. Тому після закінчення цього терміну слід перегнати судно у Шрі-Ланку.
Капітан прибув на борт, ознайомився з документацією — вона була в порядку. Підписав офіційний контракт з судновласником — шріланкійскою компанією Sri Lanka Shipping Company Limited. У цієї фірми судно зафрахтувала інша місцева компанія — Avant Garde Maritime Security, яка відповідала в тому числі за зброю на борту (більше 800 китайських автоматів Т-56, по суті, копії автоматів Калашникова) та боєприпаси до них. На борту знаходився офіційний представник цієї компанії, а також державної шріланкійскої компанії, афілійованої з Міністерством оборони цієї країни.
— У мої обов’язки входили тільки навігація і безпека мореплавання, — конкретизує співрозмовник. — Свою роботу я знаю. Мій морський стаж понад 30 років — від матроса в Дунайському пароплавстві до капітана. Спеціалізувався на буксирах, виходив вздовж і поперек не тільки Чорне і Азовське, а й Середземне, Мармурове, інші моря. Здійснював океанські плавання на великих буксирах- «постачальниках». Avant Garde належить до судів такого класу.
Ось і тут все йшло за планом. По завершенні рейсу ми з офісу отримали вказівку прямувати до берегів Шрі-Ланки. Підійшовши туди, стали на якорну стоянку в очікуванні дозволу на вхід у територіальні води. Біля цих берегів я опинився вперше. Тут-то і сталося непередбачене.
У 2016 році в Шрі-Ланці після виборів змінилася влада — замість «тиранів», якими було незадоволене місцеве населення, прийшли опозиціонери-демократи. Відповідно, замінили керівників всіх владних структур. Документи, оформлені попередниками, визнали нелегітимними. Не стала винятком і морська сфера. Претензії, що наявна на судні документація була придбана за хабарі, пред’явили і капітану Гаврилову.
— Попри те, що ми стояли в нейтральних водах, мене як капітана стали «атакувати» військові: запитували, що збираємося робити, — продовжує Геннадій. — Я відповідав, що очікуємо дозволу на вхід у територіальні води. Не приховував і характеру наявного на борту вантажу — автоматична зброя, яка знаходилася в опломбованих контейнерах. Там все було в повному порядку.
Протягом п’яти годин військові наполегливо рекомендували капітану завести судно в територіальні води Шрі-Ланки, незважаючи на відсутність офіційного дозволу. Коли отримали категоричну відмову, корабель ВМС і три швидкісних бота «затиснули» цивільне судно з метою домогтися, щоб течія «втиснула» його в територіальні води.
Капітан вивів Avant Garde з цієї пастки. У відповідь військові висадили на борт доглядову групу. Вивчивши документи, старший групи констатував, що все в порядку, але тут же отримав наказ затримати команду і супроводжувати судно. Капітан відразу ж вніс записи в суднові журнали про те, що лейтенант ВМС наказав увійти у шріланкійські води — в примусовому порядку.
— Тиждень наше судно стояло на якорі, представники місцевої влади постійно перевіряли документи, вантаж, але нічого забороненого не знаходили, — уточнює Геннадій Гаврилов. — Лише після цього підключили поліцію. Судно заарештували і завели в порт Галле. Коли на борт піднявся досвідчений, посивілий офіцер, я поцікавився у нього: «Що все це значить, що я порушив?» Він відповів: «Капітан, не переживайте. Це наші внутрішні справи, через три-чотири місяці ви поїдете на батьківщину».
Минуло чотири місяці, я запитав у судноплавної компанії дозвіл списатися, покинути борт і відбути на батьківщину. Мені відповіли, що вони б із задоволенням, але отримана вказівка згори: капітана корабля не списувати на берег і заміну не робити. На питання про причини відповіли, що як такої її не існує.
Гаврилову порадили звернутися в посольство України (територіально воно розташовується в сусідній Індії, представляє інтереси нашої країни також в Шрі-Ланці). Співрозмовник, прізвище якого капітан пам’ятає і зараз, сказав, щоб він не переживав. Мовляв, вони в курсі справи, все моніторять і питання вирішать. Минуло ще три місяці — капітан знову подзвонив в посольство. Там запевнили, що «все нормально, питання на стадії завершення».
Час йшов. Капітан звернувся до почесного консула України в Шрі-Ланці (він — громадянин цієї країни). Той запросив Геннадія Івановича до столиці — Коломбо.
— Ми зустрілися, — каже мій співрозмовник. — При мені він подзвонив в українське посольство. Після розмови дивувався: «Я їм давно всі документи направив, а вони стверджують, що нічого не отримували». Ось так наші чиновники «намоніторили» мені цілих п’ять років. Ніхто з дипломатів нічим не займався. Я написав листа тодішньому президенту України Петру Порошенку, потім записав відеозвернення до нього. Відповіді не отримав. Кажу правду, як є. Тільки вже в самому кінці з’явився в цій структурі хтось Громов, який хоч щось намагався зробити. Взагалі ж усім займався я сам, допомагала мені морська профспілка. Зате тепер з поверненням на батьківщину мене привітав сам український міністр закордонних справ…
Лише 23 червня 2016 року суд міста Галле розглянув «справу» Гаврилова і виправдав його, надавши право покинути Шрі-Ланку. Прямо з суду він попрямував на судно, щоб зібрати речі. Але опівдні на борт теплохода прибули офіцери Судового департаменту. Вони пред’явили ордер на арешт капітана. Документ був синегальською мовою, в юридичній допомозі українцю відмовили. Дозволили лише по телефону повідомити консула про арешт.
Капітана доставили в поліційну дільницю, повторно довго допитували, прагнули нав’язати підозри в транспортуванні зброї. Вранці Геннадія, як каже він сам, буквально викрали — провели в будівлю суду… через діру в паркані. Той же суддя, який виніс виправдувальне рішення, зачитав тепер уже обвинувальний вирок. Капітана відразу супроводили до в’язниці.
— Місцева влада пожвавішала: суд дозволив вивантажити зброю з борта та відпустити з гавані Avant Garde (основний речовий доказ у так званій справі капітана. — Авт.), — наголошує Геннадій. — Всім членам екіпажу, 21 моряку, було наказано покинути судно. Вони місцеві, відразу ж роз’їхалися по домівках. Цапом-відбувайлом зробили мене — іноземця.
Ніякої конкретики з так званих матеріалів справи взагалі не вбачалося. Просто підігнали все під те, що зброя і боєприпаси, мовляв, транспортувалися незаконно. Хоча і непосвяченому зрозуміло: на судні, офіційно «заточеному» під антипіратську діяльність, повинен бути відповідний арсенал.
Підсумок — тюремна камера три на три метри, з п’ятьма постояльцями. Ліжок немає — всі лежали на тонких матах. Благо кліматичні умови дозволяли: вночі плюс 26, вдень — вище 30 градусів. Годували рисом тричі на день.
— Хоч місцевим цейлонським чаєм напували?
— Як же, розігналися… Вода з-під крана, правда, незвичайна: вип’єш склянку — ніби чистої хлорки покуштував. З’явилися проблеми зі шлунково-кишковим трактом, катаракта. Ув’язнені раз у раз діставали з різних приводів і без. Вимагали, погрожували. Коли начальник в’язниці дізнався, що я обвинувачуюся в незаконному трафіку зброї, дуже здивувався: «А решта учасників цього трафіку де — екіпаж судна, судновласник? За цією статтею повинні залучатися до відповідальності всі». Мій адвокат Дан Маліка Гунасікера пояснив, що це просто «
