Що змінилося після року таємниці бурштинової справи Розенблата

Рівно рік тому у ресторані “Три вилки”, завершилась легендарна спецоперація НАБУ. Того дня агент Катерина востаннє зустрілась із Бориславом Розенблатом, і востаннє передала гроші його охоронцю. 200 тисяч доларів у паперовому пакеті виніс охоронець Розенбалата. Але своєму начальнику їх так і не доніс. На нього вже чекали співробітники НАБУ.

Далі за бурштиновою історією слідкувала вже уся країна. Як виявилось – це була перша агентурна спецоперація НАБУ. За легенду взяли арабську фірму Фуджейра що мала вийти на український ринок бурштину. Іноземцям нібито були потрібні зміни в законах. Агент Катерина і мала знайти тих – хто проведе ці зміни через парламент. І як бачимо їй це вдалося.

Окрім народних депутатів, у реалізації схеми брали участь щонайменше 6 осіб. Насамперед це помічники і охоронці. А також людина з об’єднання Депутатський контроль та ще один юрист. Усім їм одразу вручили підозри. Полякова і Розенблата теж невдовзі позбавили депутатської недоторканості. І вони теж нині із офіційними підозрами. Але минув рівно рік. Електронні браслети зняли, підписки про невиїзд скасували. А тих самих депутатів що були героями захопливого НАБУшного кіно, ми бачимо у парламенті і вони нікуди не тікають.

У разі якщо злочин буде доведений, нардепам загрожує 12 років в’язниці. Але поки статус підозрюваних їм не надто докучає. Депутати продовжують жити своїм життям, спілкуватися з виборцями і, ніби нічого не сталося, ухвалювати закони у Раді.

Але справа впевнено рухається до суду. 20 лютого НАБУ завершило слідство і відкрило 106 томів з матеріалами справи, аби сторони захисту не поставили усе на гальма. Їх обмежили у часі до 1 червня.

З дня на день прокурори мають підписати обвинувальний акт і згодом почнеться судовий розгляд. За версією слідства, Катерина через знайомих вийшла на близького до народного фронту Вадима Руденка. Із проханням “посприяти” він звернувся до Полякова. Далі усі домовленості були через помічницю депутата Тетяну Любонько. Але прийняти необхідні правки без Розенблата сам Поляков не міг. Не він був автором законопроекта.

Розенблат каже, що з Катериною їх познайомив його двоюрідний брат. І це ніби відбулось ще до домовленостей з Поляковим. Але якщо Ситник наголошує, що Катерина пропонувала виключно законно добувати бурштин, у Розенблата – своя версія.

Якщо вірити Розенблату, і він і Поляков були не єдині з ким спілкувалась Катерина. І це власне депутати, які не далекі від теми бурштину. Якщо так і було, то інтерес до пана Лозового аж ніяк не з порожнього місця. На Рівненщині радикали систематично скликали майдани аби розрулити питання бурштину.

Лозового немає ані на плівках, ані в матеріалах справи. Та і в самому парламенті він нечасто буває. Хоча ляшківці таки мають опосередкований стосунок до бурштинової справи. Один із підозрюваних у ній – Костянтин Проскурко. На той час ще студент і екс-помічник депутатки від Ляшка Тетяни Юзькової. Саме знайомство з Проскурком і допомогло Катерині ближче підібратися до Народного фронту та їх об’єднання депутатський контроль.

Та повернемось до версії Розенблата, що мовляв то його провокували на незаконні дії. У НАБУ переконують, що агент Катерина ні на кого не полювала, а депутати самі проявили до неї інтерес. Поляков і Розенблат за версією слідства самі з’явились у полі зору Катерини і погодились їй допомогти. За винагороду, вони почали реалізовувати план. І перший пункт – потрібні Катерині законопроекти.

Зрештою, Верховний Суд вирішив, що прокурор взагалі не мав належних підстав звертатися до суду, а Житомирський суд у свою чергу не мав би допускати прокурора до справи. Позивачем мала виступити обласна рада. Ми вирішили дізнатись що з цього приводу думає сама Роксолана Гребенюк. Година вмовлянь у прес-службі прокуратури, і пані Роксолана таки погодилась до нас вийти, але робила це явно через силу.

Нам відомо що у САП звернулись до генеральної інспекції Генпрокуратури з проханням перевірити причетних до справи прокурорів. Утім чим вона завершилася дізнатися дотепер не вдалося – запит ГПУ проігнорувала. Але прокуратура не єдина з ким міг домовлятись Розенблат. Основні рішення врешті приймалися у суді.