Шанс на життя

В Україні триває судовий спір між фармацевтичним монополістом та громадськими активістами. Від рішення суддів залежить життя десятків тисяч українців. Повідомляє 1News з посиланням на БизнесЦензор.

Глуха Феміда

19 вересня 2017 року відбудеться чергове засідання Київського апеляційного господарського суду по справі між фармацевтичною корпорацією AbbVie Inc. та Благодійною організацією “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” (надалі – Всеукраїнська мережа ЛЖВ), яка представляє спільноту людей, яких торкнулась епідемія ВІЛ.

Громадські активісти намагаються ліквідувати монополію однієї компанії на поставки в країну життєво необхідного антиретровірусного препарату лопінавір/ритонавір. Це дозволить в декілька разів знизити вартість ліків.

Після цього, держава потенційно зможе забезпечити необхідним препаратом додатково 125 тисяч (!) українців.

Українські активісти просять суд скасувати два патенти компанії AbbVie Inc. на комбінацію препарату лопінавір/ритонавір. Причина – патенти не відповідають вимогам українського законодавства щодо новизни та винахідницького рівня.

Наприклад, в Аргентині, Бразилії, Індії та багатьох інших країнах патенти на цей медикамент відсутні. А відтак, ці країни не змушені закуповувати препарат за ціною, що диктує компанія монополіст.

Взагалі, практика визнання патентів на лікарські засоби недійсними представниками громадянського суспільства є доволі розповсюдженою в світі. Зокрема, необґрунтовані патентні монополії були скасовані за позовами “Тайська СНІД-фундація” (Thai AIDS Foundation), “Бразильська мережа інтеграції людей” (Brazilian Network for the Integration of People), “Індійська мережа за людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” (Indian Network for People Living with HIV/AIDS) та багатьма іншими.

Вивчивши позитивний світовий досвід, Всеукраїнська мережа ЛЖВ вирішила також оскаржити патенти компанії-монополіста. Однак українські судді зайняли досить цікаву позицію.

Суддя Господарського суду м. Києва Оксана Марченко відмовилась призначати експертизу патентів, посилаючись на те, що наявність патентів жодним чином не порушує права та інтереси благодійної організації Всеукраїнська мережі ЛЖВ, яка представляє інтереси тисяч українців, що потребують лікування препаратом лопінавір/ритонавір.

Також, суддя Марченко не вважає, що наявність/відсутність патенту впливає на вартість препарату на українському ринку.

При цьому слуга Феміди не прийняла до уваги звіт відомої незалежної міжнародної гуманітарної організації “Лікарі без кордонів” (Medecins sans frontiers), в якому порівнюються ціни на препарати для лікування ВІЛ-інфекціїв інших країнах, і відповідно до яких ціни на генеричні ліки втричі менші за ціну оригінального препарату, лист від всесвітньо відомої компанії-виробника генеричної версії лопінавіру/ритонавіру, в якому вона підтверджує готовність вийти на ринок України з цим препаратом у разі скасування патентів.

Більш того, Всеукраїнською мережею ЛЖВ були надані копії судових рішень, в яких компанія-патентовласник перешкоджала реєстрації та виходу на ринок України більш дешевих аналогів лопінавіру/ритонавіру, користуючись своїм патентом, що надає монопольні права.

Але, незважаючи на всі аргументи, суддя Оксана Марченко вирішила відхилити позов Всеукраїнської мережі ЛЖВ, фактично залишивши 125 тисяч українців, які наразі живуть із ВІЛ, один на один з небезпечним недугом.

Золотий час

Всеукраїнська мережа ЛЖВ вирішила шукати правди в Київському апеляційному господарському суді. На перше засідання апеляційного суду 11 травня 2017 року адвокати-представники компанії-монополіста не з’явились, але надіслали клопотання про відкладення розгляду справи на 6 місяців (!).

Клопотання про піврічне відкладення розгляду було мотивоване тим, що нібито адвокати втратили зв’язок з клієнтом, а тому вони не впевнені, чи вони вправі представляти свого клієнта в суді апеляційної інстанції.

Через це, на їх думку, необхідно повторно повідомити компанію-патентовласника про судовий спір відповідно до положень конвенції, якою встановлений шестимісячний термін.

Парадоксально, але судді Київського апеляційного господарського суду Сергій Сотніков, Олег Остапенко та Віталій Пантелієнко, погоджуються відкласти розгляд справи на півроку й призначають наступне судове засідання на 16 листопада 2017 року.

Всеукраїнська мережа ЛЖВ оскаржила таке необґрунтовано довге відкладення розгляду справи до Вищого господарського суду України, який вказав, що умисне затягування судового процесу не допускається, та скасував відкладення на 6 місяців.

Але враховуючи завантаженість роботи ВГСУ, чергове засідання апеляційного суду було призначене лише на 19 вересня 2017 року. Таким чином, адвокатам AbbVie Inc. вдалось затягнути розгляд справи на 4 місяці (і тим самим продовжити монополію на препарат в Україні).

За цей час компанія-патентовласник змогла прийняти участь в оголошеному Всеукраїнською мережею ЛЖВ тендері на закупівлю лопінавір/ритонавіру. Завдяки наявності патентів, їй вдалося усунути від участі в конкурсі компанії, які пропонували препарати втричі дешевшe.

В результаті, Всеукраїнська мережа ЛЖВ була вимушена знову закупити препарат компанії-монополіста і переплатити близько $1,4 млн (36 млн грн) тільки на одній цій закупівлі.

Слабка ланка

Спираючись на інформацію з відкритих джерел, можна знайти ряд зауважень до суддів Київського апеляційного господарського суду, що розглядають позов Всеукраїнської мережі ЛЖВ.

Наприклад, в 2011 році член Вищої ради юстиції Лідія Ізовітова пропонувала звільнити Сергія Сотнікова з посади судді Київського апеляційного господарського суду за порушення присяги.

Лідія Ізовітова виявила, що Сергій Сотніков разом з колегою Петром Дзюбко ухвалили незаконне рішення за позовом ЗАТ “Гефес Інтернейшнл” (Російська Федерація) до ЗАТ “НВО “Агрокомплекс” (Україна) про зобов’язання виконати умови договору від 14 березня 1994 року про передачу права власності на нафтопродукти.

Однак на захист суддів стали представники Партії регіонів і особисто голова ВРЮ Володимир Колесниченко.

Під час проходження суддею Сергієм Сотніковим первинного кваліфікаційного оцінювання саме його статки викликали найбільше запитань у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Зокрема, члени ВККС цікавились про походження $100 000, котрі Сергій Сотніков сплатив за купівлі в 2007 році елінгу в м. Алушта, загальною площею 116 кв. м.

Також виникли питання щодо придбання в 2013 році автіки вартістю $45 000. Не залишились без уваги і статки членів сім’ї, зокрема дітей.

Наприклад, син судді – Гліб Сотніков, будучи студентом Російського університету дружби народів, в 2007 році зміг купити земельну ділянку площею 1 гектар в с. Тарасівка Обухівського району.

Саме на цій ділянці Гліб Сотніков разом зі своєю сестрою Ксенією Сотніковою почали зводити будинок загальною площею 455 (!) кв м.

В 2012 році, вже аспірант РУДН, Гліб Сотніков та студентка КНУ ім. Шевченка Ксенія Сотникова стають співвласниками квартири у Києві, загальною площею 163,4 кв. м.

До того ж діти виступили поручителями для батька, який отримав кредит в “Ощадбанку” у розмірі 500 000 грн.

Є також зауваження і до судді Київського апеляційного господарського суду Віталія Пантелієнко. Так, за даними антикорупційного порталу “Чесно” на нього було складено два адміністративні протоколи за корупцію в далекому 2007 та 2008 роках, але уникнути покарання допомогли колеги із Печерського районного суд м. Києва, які закрили обидві справи за відсутністю складу правопорушення.

Слід відзначити, що Віталій Пантелієнко брав участь у конкурсі на посаду судді до оновленого Верховного суду України. Однак, суддя отримав менший за мінімально допустимий бал для анонімного письмового тестування (50,25 балів).

Також члени ВККС встановили, що відсоток скасованих рішень винесених Віталієм Пантелієнко вищий, ніж в середньому по Київському апеляційному господарському суду.

За результатами тестування Віталій Пантелієнко був визнаний таким, що потребує підвищення кваліфікації. При цьому під час співбесіди суддя відповідав неохоче на запитання членів ВККС, чим викликав невдоволення членів ВККС.

Жевріє надія

Єдиним суддею із колегії, що не отримав критичних зауважень експертів та членів ВККС, є Олег Остапенко. Можливо це пов’язане з тим, що суддя періодично підвищує рівень знань в Національній школі суддів та не нажив значних статків за час роботи.

В “пасиві” Олега Остапенко – 10% прийнятих ним судових рішень були скасовані судами вищих інстанцій. Але суддя вважає, що причиною цього є неоднозначна практика ВГСУ.

Певною надією на прийняття законного рішення суду, що буде відповідати інтересам українців є те, що справа за участю AbbVie Inc та Всеукраїнської мережі ЛЖВ набула широкого розголосу за межами країни.

20 червня 2017 року Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS) направила до Київського апеляційного господарського суду лист, в якому висловила своє занепокоєння рішенням суду першої інстанції, закликала не позбавляти Всеукраїнську мережу ЛЖВ права на справедливий судовий розгляд та перевірити оскаржувані патенти на лопінавір/ритонавір вимогам законодавства.

Будемо сподіватись, що судді врахують всі “за” і “проти” й скасують монополію однієї компанії на постачання життєво необхідних препаратів.

А відтак, у багатьох українців з’явиться шанс перемогти небезпечну хворобу.